Дружили три товариші

      У 8-річного Жені Демидова із села Червона Слобода Черкаського району відтепер з'явився ще один день народження. Адже саме того червневого дня бездиханного малого витягли з Дніпра три сільські хлопці й уміло надали йому першу допомогу.

      «Добре, що є люди, небайдужі до чужої біди, такі, як Саша Кириченко, Максим Осипенко та Роман Ляшко з Червоної Слободи. Аби не ці хлопці, навряд чи ця дитина залишилася б живою», — зазначає Олег Ткаченко, працівник прес-служби Головного управління МНС у Черкаській області.

      Рятівники й справді славні та скромні хлопці. І порятунок юного життя не вважають героїчним вчинком, кажуть, що навіть не думали про таке, коли кидалися у воду. Єдиним бажанням тоді було відкачати малого та терміново викликати швидку допомогу.

      Усі три хлопці — Сашко, Максим та Роман, яким нині від 18 до 21років, мешкають у Червоній Слободі на вулиці Дружби і давно товаришують. Того дня, в обідню пору, хлопці та ще менший брат Сашка Сергій пішли в піщаний кар'єр, котрий тягнеться від села до самого Дніпра. Там, на березі річки, вони й почали рибалити. Туди ж із села приїхали на велосипедах і три малі хлопчаки та почали весело плескатися у воді.

      «Ми собі рибалимо, а вони бовтаються. У нас біля села як Дніпро розливається, то у кар'єрі виникає великий зарічок, ото там вони й купалися», — згадує пережите Сашко Кириченко.

      Таку ідилію перервав крик Сергія: «Саня, немає третього пацана! Мабуть, втопився!». Сашко миттю підхопився із землі. Він каже, що в ту мить побачив у зарічку тільки двох дітей, які розгублено топталися по воді і щось шукали, а третього не було на поверхні.

      Сашко з Максимом кинулися до дітей. Ті показали їм, у якому саме місці під водою зник їхній товариш. Туди Максим, як був в одязі, так і пірнув.

      «Спочатку було трошки страшно, а тоді вже ні: я добре плаваю. Не відразу знайшов Женю, там глибина метрів зо два, дихати нічим було, то раз довелося випірнути та набрати в легені повітря. А тоді знову під воду пішов, відкрив очі, а він лежить на дні, голова отак униз, і руки теж, а сам наче трохи плаває», — Максим Осипенко й досі хвилюється, коли розповідає про те, що сталося.

      Він каже, що узяв хлопчика під руки і підштовхнув уверх. Було дуже важко, бо глибоко ж, але на допомогу підплив Сашко. Йому він і передав бездиханну дитину, й той поніс її на косу, що утворилася між Дніпром й зарічком.

      «Я Женю ще у воді в Максима забрав, бо він уже теж воду почав пити — глибоко там. Під водою малий, мені здається, хвилини три лежав, бо поки його малі ті шукали, поки ми добігли, на це пішов час», — пояснює Саша Кириченко.

      Уже на піску хлопці поклали малого й почали інтуїтивно робити йому штучне дихання, так як їх у школі колись вчили. Вони розповідають, що натискали на груди потопельнику, вертіли ним, а хлопчик увесь синій був, і серце в нього не билося.

      Тим часом Роман Ляшко рвонув до села, аби викликати швидку допомогу. У себе вдома, а він живе неподалік від місця, де сталася ця пригода, юнак зателефонував у Черкаську районну лікарню й повідомив, що у кар'єрі втопився хлопчик. На тому кінці дроту його лише запитали, як швидше доїхати туди.

      А тим часом на березі Дніпра Сашко й Максим відкачували Женю. Спочатку їхнi зусилля ніяких результатів не давали. Максим зізнається, що навіть почав думати, що їм не вдасться врятувати хлопчика. Аж раптом дитина закашлялася і важко почала дихати.

      «Тоді ми віднесли Женю до вагончика і посадили на лавочці. Він, певно, у шоці був, а далі плакати почав», — розказує Сашко. За його словами, швидка допомога приїхала через 4 хвилини і забрала Женю до Черкаської районної лікарні.

      «Дай Боже здоров'я тому хлопчикові, якого Саша з Максимом та Ромою врятували», — підсумовує нашу розмову мама Сашка Кириченка — Надія Миколаївна.

      Женю Демидова ми знайшли в дитячому відділенні Черкаської районної лікарні, куди його перевели вже з реанімації. Тут він зі своєю мамою. «Ми поїхали з хлопцями на Дніпро купатися, я пірнув дуже глибоко й почав тонути. Далі нічого не пам'ятаю», — говорить малий.

      «Ми його самого не відпускаємо купатися. А в той день я на роботі була, а він удома залишився зі старшим сином і втік від нього на Дніпро», — додає Женина мама, Ольга Демидова. За її словами, коли на роботі їй повідомили, що син утопився, в неї від тієї страшної звістки трохи не віднялися ноги. Тепер вона каже, що дуже вдячна Сашкові Кириченку, Максимовi Осипенку та Романовi Ляшку, які врятували її сина. Окрема подяка й лікарям Черкаської районної лікарні — фельдшеру швидкої допомоги Наталі Орел та лікарю реанімаційного відділення Анатолію Толстюку, котрі все зробили, аби повернути до життя Женю.

      «Женя ще трохи побуде у нашому відділенні: треба його добре пролікувати», — стверджує завідуюча дитячим відділенням Черкаської районної лікарні Анна Успенська. А сам Женя запевнив нас, що купатися на Дніпро нізащо більше не піде.