«Шнель. Зупер. Цузаммен»*

19.05.2005
«Шнель. Зупер. Цузаммен»*

Роман Калин i Грацiя. (Фото Володимира СТАДНИКА.)

      У вівторок в «Арені» група «Гринджоли» підготувала невеликий сюрприз — український приспів помаранчевого гімну франківцям підспівувала конкурсантка від Німеччини Грація, одягнена в «гринджолівську» футболку. Вона доволі впевнено підтягувала «Разом нас багато» і разом із Романом Калином розмахувала жовто-блакитним прапором. Це перше фестивальне СП народ сприйняв «на ура». Чому саме «Гринджоли» і чи важко співати українською (між іншим, свою останню прес-конференцію вона почала українською — словами «Я люблю Київ»), Грація ексклюзивно розповіла «УМ».

 

      — На мою думку, «Євробачення» — це такий конкурс, який передусім передбачає спікування і співпрацю, Ми собі так подумали, чому б не зробити якийсь цікавий та спонтанний проект, наприклад, із гуртом «Гринджоли». Мене цікавить тема революції, бо вважаю, що людина повинна себе ідентифікувати з країною, в якій вона живе. Наприклад, сьогодні зранку на репетиції ми поговорили з «Гринджолами» і вирішили, що я вдягну футболку з їхньою символікою та співатиму приспів: «Разом нас багато», хоча б  кілька рядків.

      — Кілька тижнів тому в українських інформагенцiях з'явилися повідомлення про твою можливу відмову від участі в конкурсі. Нібито попередні учасники від Німеччини звернулися до Грації з відкритим листом, закликаючи відкликати свою кандидатуру у зв'язку з махінаціями на відбіркових турах в України.

      — Як ти правильно сказала — «нібито». Знаєш, у німецькій пресі є такий феномен: не все те, що там написано, є правдою. Так, справді з'явилося таке повідомлення нібито з тринадцятьма підписами учасників минулих років від Німеччини, крім Макса, який виступав минулого року. Цілий тиждень цей лист цитували всі ЗМІ Німеччини і не тільки, нічого при цьому мене не спитавши, — я не могла прокоментувати ситуацію. Мені не дуже віриться, що німецькі представники взагалі цей лист підписували. Тому що побачити ці підписи мені так і не вдалося. Наприклад, звернення нібито підтримав Леслі Мандрукі, який брав участь у «Євробаченні» кілька років тому. Він має номер мого телефону, ми якось записували разом пісню. Тому він міг би подзвонити і розповісти про це. І взагалі для творчих людей знайти в Німеччині мій номер неважко. Просто ніхто ніякого листа, мабуть, не писав.

      — Зараз на сцені співає Руслана. Пам'ятаю, як минулого року німецька преса критикувала її виступ, наголошуючи на тому, що це просто барвисте шоу. Що, на твою думку, повинен робити учасник конкурсу, аби в ньому перемогти?

      — Має бути якийсь месидж, причому позитивно заряджений. На мою думку, треба також робити шоу. От як вона зробила минулого року. Між іншим, щойно я з нею познайомилася. Руслана, я так розумію, у вас не просто відома особа, а й національна зірка.


* «Швидко. Класно. Разом».

  • Знайти «скриньку», де захована ваша пісня

    Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>

  • Гімн як літургія, марш і романтика

    Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>

  • Паливо революції

    Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>

  • Ведмідь на вухо наступив, та співати будеш

    У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>

  • Вояки з гітарами

    Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>

  • «Вопіющі» 26 років

    Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>