«Смачний» аргумент геополітики

5-й кластер — «Ресурси, сільське господарство та згуртованість» — вважається одним із найскладніших через масштаб необхідних реформ в аграрному секторі. Теоретично ці реформи відкриють доступ до 440 млн нових споживачів. На практиці просто зайти на ринок ЄС і сказати, мовляв, купуйте нашу продукцію — українським аграріям не вдасться. 

Галузь сільського господарства в праві ЄС є однією з найбільших за обсягом нормативно-правового регулювання: Україна має виконати 16 індикаторів, серед яких, зокрема, процес адаптації українського законодавства та практик застосування засобів захисту рослин (пестицидів і агрохімікатів) до суворих норм та стандартів Європейського Союзу (ЗЗР). Та ще величезний масив вторинного права (регламенти, директиви). Тож у Раді заговорили про відновлення аграрного міністерства для успішної євроінтеграції. Адже агросектор є головною експортною галуззю держави, генеруючи мільярди доларів валютної виручки. Сільськогосподарська продукція в загальному обсязі експорту України становить близько 62%. Тільки за перший квартал 2026 року сільське господарство забезпечило $6,3 млрд експортної виручки, а понад 47–49% від загального обсягу прямує до країн ЄС. Левову частку становлять зернові (кукурудза, пшениця) та продукти переробки (зокрема, соняшникова олія). 

Агрохімія стане першим масштабним викликом. Профільні  зернові асоціації замовляли три різних дослідження, результати яких показують, що 10 млн га з 24,5 млн га можуть стати нерентабельними через одномоментну заборону використання ЗЗР. «Українським аграріям потрібно адаптувати свою роботу до європейських вимог. Для цього їм доведеться змінити близько ста речовин, які використовуються для захисту рослин. А це може призвести до збитків на суму від 2 до 4 мільярдів євро в найближчі роки», — про це в етері Громадського радіо розповів заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук. Така ціна перебудови за європейськими стандартами. Звісно, різні виробники пройдуть цей щлях з різною швидкістю, але хто першим адаптується і вийде на ринок зі словами «я готовий», той і зніме всі вершки. 

Наразі немає конкретної відповіді, за який проміжок часу Україна має гармонізувати своє законодавство перед вступом до ЄС, заявив заступник міністра економіки Тарас Висоцький. «Ми говоримо про те, що готові виконувати ці вимоги, якщо ми стаємо членами Європейського Союзу й на це дається перехідний період — наприклад, 10 років. Усі країни, які вступали до ЄС, мали цей перехідний період. Ми теж чітко хочемо розуміти: якщо Україна стає членом ЄС, то ці перехідні норми починають діяти з моменту вступу, а не на етапі перемовин», — наголосив Денис Марчук. 

Але вже зараз аграрії ставлять низку питань. По-перше, щодо відсутності  обмежень у доступі для української аграрної продукції в разі, якщо Україна вступить до ЄС і аграрії адаптуються до його вимог. По-друге, наші сільгоспвиробники теж повинні мати субсидії від ЄС. Зараз ЄС спрямовує близько третини свого бюджету на підтримку фермерів, а включення України до чинної системи дотацій може суттєво збільшити навантаження на європейський бюджет. Звідси і третє питання, щодо трансформації  самої ЄС у прийнятті нового повноправного члена. Перші дзвіночки не забарились. «Вступ України до ЄС становить загрозу для польського аграрного сектору. Варшава обіцяє жорстко захищати інтереси місцевих фермерів та сільгосппродукцію в контексті рішень Брюсселя та «Зеленого курсу», – заявив президент Польщі Кароль Навроцький. Інструментарій для цього можна знайти. Незважаючи на жорсткість правил, в агросекторі ЄС, коли трапляється «дірка» чи брак альтернатив, вмикається механізм emergency approvals (екстрених дозволів): у 2013–2024 роках країни ЄС видали 4 тис. 761 екстрений дозвіл, 77% з них повторювались щороку, а деякі країни видавали десятки дозволів на рік. І це те саме дишло, яким можна крутити як завгодно.

Так, в межах оновлення Угоди про вільну торгівлю, яка почала діяти з кінця жовтня 2025 року, безмитну квоту на український мед було збільшено майже вшестеро — з 6 тис. тонн до рекордних 35 тис. тонн. Через пташиний грип, хворобу Ньюкасла та скорочення власного виробництва країни ЄС почали активніше імпортувати українські яйця й курятину: до британського ринку поставки яєць зросли на понад 65% у 2025 році. В Іспанії яйця за рік подорожчали більш ніж на 30%, і в країні визнають, що без імпорту з України ціни були б ще вищими. Зрозуміло, що місцеві фермери все активніше вимагають посилення контролю за імпортом та однакових стандартів виробництва для продукції з третіх країн. Десь приблизно схожа дискусія розгортається в ЄС і навколо української курятини. І це при тому, що експорт курятини та яєць з України до ЄС регулюється тарифними квотами в межах поглибленої зони вільної торгівлі. Загалом більшість великих українських компаній-виробників курятини вже отримали єврономер і підтвердили відповідність стандартам якості ЄС, а заборона імпорту з Бразилії у вересні  може відкрити перед нами нові можливості на європейському ринку. Зараз обсяги експорту яєць і м’яса птиці становлять близько 40% від внутрішнього виробництва. У 2026 році Україна наростила експорт як м’яса птиці, так і яєць до багаторічних максимумів. У березні поставки курятини стали рекордними за понад чотири роки (43,5 тис. т), а експорт яєць — найвищим за останні п’ять років (216,2 млн). Основними покупцями залишаються країни ЄС, а також Велика Британія та Близький Схід. Але як буде надалі? 

Операційний директор групи агрокомпаній Avesterra Group Андрій Бурко розповідає: «Ми вклали великі кошти в будівництво нового сучасного переробного комплексу. Поки ми не бачимо, яким чином буде відбуватися співпраця і реалізація на ринку Європи, які будуть квоти». Нові птахофабрики  в Україні  будуються вже з прицілом не на внутрішній ринок, а на зовнішній попит.  Бо українська продукція птахівництва на зовнішніх ринках залишається конкурентною за співвідношенням якості, ціни та виробничої ефективності. Так, у травні 2026 року агрохолдинг МХП підписав угоду про придбання 70% акцій грецького виробника м’яса та курятини Th. Nitsiakos AVEE. Вартість угоди склала понад 300 млн євро. Це — розширення присутності компанії на ринках Єгипту та Близького Сходу. Раніше, у 2024 році, компанія також повідомляла про стратегічне партнерство та купівлю частки іспанського виробника м’яса Uvesa. А зараз розглядає можливість виходу на ринок птахівництва Аргентини. 

Тож українські аграрії  йдуть в Європу. Але не тільки в Європу.