Хто цурається рідної мови, той у саме серце ранить свій народ, писав Іван Огієнко.
Мова є своєрідним синтезом усього національного, життєдайним фокусом гомогенної ідентичності, світлим дзеркалом культурної тожсамості.
Мова є інтелектуальним ключем до глибокого розуміння, що «мовне питання неминуче перестає бути тільки лінгвістичним питанням, чи, краще сказати, безпосередньо лінгвістичним, а стає також — і то часто насамперед — питанням політичним», підкреслював відомий мовознавець Юрій Шевельов.
«Мова — це втілення духовної влади людини над світом, який створений Богом для неї. Слово, і лише слово, є інструментом одухотворення навколишньої дійсності, засобом уприсутнення людини на цій землі», — ці слова належать кандидату філологічних наук Ользі Федик.
Професорка Олександра Сербенська у книжці «Голос і звуки рідної мови» (2020) наголосила, що майже всі важливі сфери державно-політичного життя в Україні віками були у повному розпорядженні мови чужинців.
Давалися взнаки й такі суб’єктивні чинники, як приспала у частини українців родова пам’ять, поневолений розум, ущербна і сторіччями заглушувана мовна і національна гідність.
І нарешті ми живемо в інший час, який знову хоче повернути в колонізаторське русло росія. Однак українські захисники мужньо відбивають напад ворожого війська.
А в тилу мовою кожен на своєму місці захищає Україну.
Студенти IV курсу факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка опановують дисципліну «Українська мова і політика».
Під час лекційних і практичних занять вони з’ясовують сутність фундаментальних засад розвитку і функціонування української мови, яка поєднує національний організм у часі й просторі, забезпечує народові духовну, моральну й культурну безперервність, життєдайний уклад, світоглядну систему, орієнтацію в цивілізаційно-гуманітарному просторі, ідентифікує націю.
Усвідомлення студентами — майбутніми журналістами — суспільних, психолого-педагогічних та громадянсько-просвітницьких контекстів є важливою передумовою виконання студентами творчо-дослідницьких завдань на основі книжки Івана Огієнка «Наука про рідномовні обов’язки».
Йдеться про «збір державних і приватних практик найкращого розвою рідної і літературної мови, потрібних для скорішого духовного поступу народу та його культури».
Василь ЛИЗАНЧУК, доктор філологічних наук, заслужений професор Львівського національного університету імені Івана Франка