На Полтавщину повернулися білі лелеки, за життям яких стежить увесь світ

19 березня 2024 року, 17:43. Цього дня у цей час зафіксовано повернення знаменитого білого лелеки Грицька до свого гнізда у селі Леляки Пирятинської громади Лубенського району на Полтавщині. 23 березня о 15:34 до нього приєдналася Одарка. І тепер пара знову буде нерозлучною аж до серпня, коли відлетить у вирій.

 

У цьому повідомленні години з хвилинами, як кажуть, не для красного слівця. Оскільки колектив науковців Національного природного парку «Пирятинський» установив на лелечому гнізді вебкамеру й запустив стрім на YouTube під назвою «Лелека Грицько», то кількасот шанувальників Грицька та Одарки днями й ночами сидять біля екранів своїх ґаджетів і слідкують за гніздовим життям цих прекрасних птахів.

 

Заодно обмінюються своїми враженнями і думками в чаті. Щоб підтримати унікальний проєкт, ТОВ «Леляківське» оголосило, що подарує смачний приз — набір молочної продукції під торговою маркою «Леляківська сироварня» — тому, хто першим побачить повернення окремо Грицька й Одарки у гніздо й напише про це в чаті, вказавши точний час прильоту. 

 

— Про повернення Грицька першою повідомила мешканка Київської області, якій підприємство вже відправило подарунок, — розповідає Анатолій Подобайло. — А за другий приз у чаті виникла суперечка. На нього з’явилось одразу два претенденти. Одна вболівальниця лелечої пари звинуватила свого «колегу» в тому, що він у чаті заради сиру, а той образився: «Не треба мені вашого сиру!». «Тут Одарка прилетіла, а люди гиркаються за сир!» — почали усмиряти їх інші.

 

А загалом відеотрансляція у прямому ефірі — це винятково пізнавальне й позитивне відео. Насамперед вона має на меті збір наукової інформації про гніздове життя лелек білих (вони ж чорногузи, буслі, бузьки). Відеоматеріал використовують науковці й студенти кафедри екології та зоології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

 

Глядачі ж з усього світу просто бонусом отримали безоплатну «розважальну програму». У Європі такі стріми не новина. Їх використовують Німеччина, Румунія, Польща, Чехія. Але в Україні він єдиний. 

 

До речі, саме Анатолій Подобайло «призначив» родину бузьків об’єктом цілодобового дослідження задля науки тільки тому, що він живе поряд зі стовпом, на якому вони звили гніздо, бо це економило кошти на прокладання кабелю до його хати. А вже глядачі на початку стріму дали імена птахам. Наразі канал має 21,6 тисячі підписників. 

 

Так ось, Грицько, як і минулого року, прилетів першим з лелек на всю округу. Одарка з’явилася на чотири дні пізніше (минулоріч — на п’ять днів). І це викликало закономірне запитання підписників канала: чому вони повертаються окремо? 

 

— Відколи Одарка й Грицько відлетіли у теплі краї, вони не були парою, — пояснює Анатолій Подобайло. — В Африці лелеки, які є моногамними птахами, не розмножуються, відтак їм не треба паруватися, щоб відкласти яйця. Їхні статеві залози активуються лише в ту пору року, коли вони розмножуються. Але цей період триває всього з тиждень.

 

І як тільки він закінчується, статеві залози перестають функціонувати, зменшуючись у десятки разів. А якщо вони «вимкнені», то й усі ознаки анатомічних відмінностей згладжуються. Це така еволюційна перевага птахів, які 90 відсотків своєї енергії витрачають на можливість літати. 

 

— Але чому першим повертається самець? 

 

— Так закладено природою, це притаманно багатьом птахам. Його завдання — знайти вільне гніздо у сприятливому природному середовищі, аби там було достатньо корму, щоб можна було прогодувати сім’ю. А самка повертається на все готове. Ті самці, які зволікають з перельотом, ризикують залишитись у гірших умовах.

 

— Учасники обговорення побоювалися, що Одарка, можливо, не прилетить через воєнні дії в Україні…

 

— Лелеки, як бачимо, завжди повертаються до своїх гнізд. Ті, що гніздяться на Правобережжі, мають два міграційні шляхи: з боку Карпат і з боку Буковини. Але вчені досі, як не дивно, не мають повного уявлення щодо міграційних шляхів перелітних птахів, що гніздяться на Лівобережній Україні. Нам поки не відомо, проходять вони по східному берегу Чорного моря чи по західному, в яких місцях птахи зупиняються відпочити. 

 

— Чи можете ви з упевненістю сказати, що бусол, за яким ведеться спостереження, це Грицько? Ви його ідентифікували по кільцю?

 

— Упевнені на сто відсотків. Бо вже за пів години після повернення птах приземлився на подвір’ї нашого співробітника, який минулого року підгодовував його рибкою. Так спрацювала його пам’ять. Інстинкт чужого птаха не дозволив би йому наблизитись до людини.

 

Ні Одарка, ні Грицько не закільцьовані — дорослі птахи не даються в руки, щоб можна було провести таку процедуру. Закільцювати можна лише пташенят, коли вони вже підросли, але ще не літають. 

 

— П’ятьох дитинчат цієї пари лелек ви закільцювали минулого літа. Чи відома вам їхня доля? Пригадую, ви сподівалися дізнатися про неї від бьордвотчерів, тобто любителів дивитися за птахами, яких немало у світі.

 

— Певно, леляківські лелеки не потрапили в їхні біноклі. На даний момент жодне орнітологічне товариство не отримувало інформації про минулорічний виводок. 

 

— В очікуванні «другої половинки» Грицько більшість часу проводив у гнізді. Дехто вважав, що він сумував на самоті. Хтось знаходив цьому пояснення — «він не бабій». А хтось, навпаки, не був упевненим у тому, що у його гніздо не підсяде «інша краля». Чи притаманна взагалі лелекам вірність? 

 

— Багато хто прагне наділити диких птахів людськими якостями. Але ні про сум, ні про вірність я не говорив би. Я б сказав, що у лелек розвинена прив’язаність до рідного гнізда, тому вони й повертаються в нього на правах господарів. 

 

— Так до Грицька повернулася саме Одарка, а не якась «інша краля»? 

 

— Один з наших модераторів повідомив про білу пляму під крилом птахи. Така сама пляма була і в Одарки, яка є її індивідуальною особливістю і яку відзначали модератори минулого року. Тому з великою вірогідністю можна сказати, що так, це Одарка. 

 

— Часто любителі стріму на ютуб-каналі висловлюють невдоволення тим, що у гнізді майорять поліетиленові пакети. Чому ви їх не прибрали? 

Час подумати про діток.

 

— Їх іще минулого року приніс сам Грицько. Для нього вони — зручний будівельний матеріал. Поліетилен переплівся з гіллям, підстилкою гнізда. Навіть вітри за цілий рік їх не видули звідти. Дуже скоро птахи понаносять ще й нових.

 

Нехай це нагадає всім нам, що треба зробити нашу країну чистою. Їхнє гніздо — відображення екологічного стану місцевості. Але це приватна територія, куди ми не маємо права втручатися, якщо тільки гніздо не зазнає значних руйнувань чи не впаде. 

 

— Дехто пропонував, жартома чи всерйоз, помити лелекам пір’я… 

 

— Пір’я у птахів має бути змащене жиром. Щоб не так зношувалося й зберігало еластичність. 

 

— Особливе пожвавлення в чаті викликають моменти спарювання птахів. Перше сталося буквально за дві хвилини після їхньої зустрічі. І потім вони відбувалися, за спостереженнями учасників чату, щогодини. 

 

— Таке активне статеве життя лелек триватиме найближчий тиждень, аж доки самка не завершить повну кладку. Вона має лише один яєчник, тому відкладає не так багато яєць. Хоча Грицько й Одарка у нас рекордсмени в цьому плані — минулого й позаминулого сезонів вони виховали по п’ятеро пташенят. Це унікальне явище, адже, як правило, родина лелек виховує двох-трьох дітей. 

 

«Сподіваюсь, мешканцям села і тим, хто дивиться трансляцію, Грицько з Одаркою принесуть діточок!» — висловлює думку учасник чату пан Артем.

 

А для когось, як-от для харків’янки Ольги, запущений стрім — це можливість бачити рідну землю. «У березні 22-го року ми з родиною втікали з Харківщини, тепер далеко від дому, в Німеччині. Дякую за можливість бачити Україну», — написала жінка.