Доля Тараса Шевченка, чиє 210-ліття відзначаємо, тісно пов’язана з Конотопщиною.
Великий інтерес привертають дружні зв’язки поета-пророка з родиною Лазаревських із села Гирявка, нині це Шевченкове.
Брати Лазаревські належали до прогресивних кіл суспільства, поділяли демократичні погляди і перебували під великим впливом ідей Тараса Шевченка.
Свою прихильність до родини поет висловив у листі до їхньої матері Афанасії Олексіївни: «Вдячних синів ваших я звик називати своїми рідними братами. Дозвольте ж Вас називати мною щирою і відданою матір’ю. Прийміть глибокий синівський поцілунок від глибоко люблячого Вас Шевченка».
Перебуваючи у Гирявці в серпні 1859 року, Шевченко намалював портрет Афанасії Олексіївни, подарував офорт «Приятелі» і вірш «Садок вишневий коло хати» з підписом.
В експозиції Конотопського міського краєзнавчого музею імені Олександра Лазаревського як згадка про зустріч перебуває дерев’яна канапа із садиби з написом, зробленим особисто рукою історика: «На сем месте сідел Т. Г. Шевченко року 1859».
Дуже цікаве і промовисте велике панно зустрічає відвідувачів у Київському музеї Івана Гончара: конотопські юнаки в національному одязі з портретом Кобзаря 110 років тому.
Незважаючи на заборону російської влади, конотопські просвітяни, самодіяльні актори, бандуристи гідно відзначили 100-річчя від дня народження Тараса Шевченка.
Учасників шевченківських вечорів жорстоко переслідували жандарми, багатьох було заарештовано, покарано шомполами, оштрафовано на великі суми та звільнено з роботи.
Відомі прізвища всіх учасників ювілейних заходів з тієї світлини. До слова, 11 із 14 походили з козацького стану. Ця національно свідома конотопська молодь і в подальші роки брала активну участь у просвітянських заходах, аматорських художніх колективах, церковних хорах при УАПЦ.
Канапа, на якій сидів 1859 року Тарас Шевченко.
Фото з фейсбук-сторінки «Культура Конотопу».
Радянська влада, як і російська імперська перед тим, жорстоко викорінювала будь-які прояви національного руху, знищуючи найбільш активних і талановитих.
В архівах СБУ мені вдалось відшукати та ознайомитись зі справами репресованих у 1930-ті роки цих конотопців. Більшість із них заарештували, вони отримали по 10-15 років виправних таборів. Не всі повернулись, кількох розстріляли. Тавро «ворога народу» понівечило долі і їхніх близьких.
Звинувачення позасудових «трійок» у всіх типове для того часу: участь у контрреволюційній повстанській націоналістичній організації, яка ставила за мету повалення радянської влади шляхом збройного повстання та проведення антирадянської агітації.
Важко читати проникнуті пекучим болем сторінки цих товстих справ. Згодом усі вироки було переглянуто, засуджених реабілітовано.
