Розправа над українськими хліборобами. Історичні документи про злочин — геноцид українців

08.11.2023
Розправа над українськими хліборобами. Історичні документи про злочин — геноцид українців

Розсекречені документи ГПУ мають особливу цінність, бо на основі них встановлено, що Голодомор забрав життя від 7 до 10 мільйонів українців.

Редакційна колегія «України молодої» до 90-х роковин вшанування пам’яті винищених Голодомором у 1932—1933 роках українців публікує історичні матеріали, які розкривають злочини кремля.


20 серпня 2006 року у м. Києві відбувся IV Всесвітній Форум українців. Учасники Форуму підготували звернення до міжнародної громадськості, урядів і парламентів країн світу, міжнародних організацій.

 

Саме тоді вперше в історії України Служба безпеки України розсекретила перші 130 документів щодо цілеспрямованого винищення української нації комуністичним режимом.


Тодішній заступник директора Інституту історії України НАНУ Станіслав Кульчицький заявив, що розсекречені документи ГПУ мають особливу цінність, бо на основі них встановлено, що Голодомор забрав життя від 7 до 10 мільйонів українців.


Учасники форуму у зверненні констатували, що кремль, організувавши Голодомор, знищив 10 мільйонів українців.


Публікуємо документи.
 
Звернення учасників IV Всесвітнього Форуму українців до міжнародної громадськості, урядів і парламентів країн світу, міжнародних організацій, Київ, 20 серпня 2006 року Голодомор 1932—1933 років в Україні — не історична минувшина, а глобальна терористична акція комуністичного режиму проти мирного населення, яка не має терміну давності і забуття. Вона була і лишається незагоєною раною генетичної пам’яті українського народу.

 

Десять мільйонів українців заморили штучним голодом для досягнення злочинної політичної мети ослаблення та винищення волелюбного українського селянства — соціальної основи нації.


Ця трагедія вражає не лише кількістю жертв, особливо серед дітей, а й довго­тривалим замовчуванням і політично-ідеологічним протистоянням. Убієнних українських хліборобів офіційно не визнали жертвами політичного терору.

 

Амнезія моральності, характерна для деяких політичних сил, що успадкували злочинну комуністичну ідеологію, гальмує офіційне визнання Голодомору 1932—1933 рр. актом геноциду. Відходять у небуття свідки злочину, залишаючи по собі письмові докази, згасає історична пам’ять, а натомість лише безіменні кам’яні плити та дерев’яні хрести.

 

У зв’язку з цим актуальними залишаються слова Президента України Віктора Ющенка, виголошені в ООН у вересні 2005 р., про те, що «світ має знати правду про злочини проти людства. Тільки таким чином ми всі будемо впевнені, що байдужість ніколи не заохочуватиме злочинців».


Невдовзі виповниться 75 років трагедії Голодомору. Упродовж них, починаючи від звернення голови УНР на чужині Олександра Шульгина до Ліги Націй улітку 1933 року, світова українська громада домагається його належної політико-правової оцінки.

 

У 1988 р. за ініціативою Світового конгресу вільних українців, запропонованою ще у 1984 р., почала свою роботу Міжнародна комісія з розслідування причин та наслідків голоду 1932—1933 років в Україні, головою якої був професор Стокгольмського університету Якоб Сундберг — один з учасників «круглого столу»: «Голодомор в Україні 1932—1933 років — трагедія світового масштабу», проведеного в рамках IV Всесвітнього Форуму українців.


Проголошення державної Незалежності України, 15-річчя якої нині виповнюється, активізувало не лише вивчення Голодомору, а також його політичне та юридичне тлумачення у світі. Парламенти десяти країн (США, Канади, Естонії, Аргентини, Австрії, Італії, Угорщини, Литви, Грузії, Польщі) визнали Голодомор 1932—1933 рр. геноцидом українського народу, висловили у такий спосіб свою політично-правову оцінку цьому ганебному злочину.

 

Підтримана 63 країнами Спільна заява, ухвалена 58-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН, вперше включила до міжнародного політичного словника термін «Голодомор», засвідчила у такий спосіб історичний факт національної трагедії українського народу. У квітні 2006 р. міністр закордонних справ України Борис Тарасюк закликав своїх колег із країн-учасниць СНД визнати Голодомор в Україні актом геноциду.


Історичний факт існування Голодомору-геноциду довели українські та зарубіжні історики, спираючись на архівні документи. Його підтвердили також учасники «круглого столу», з урахуванням різних точок зору і тлумачень.


Ми закликаємо всіх людей доброї волі, де б вони не жили, свято зберігати і вшановувати пам’ять про Голодомор, усіма засобами сприяти поширенню правди про цю трагедію.


Ми звертаємося до Президента України, Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України з проханням внести до порядку денного питання про ухвалення відповідного акта про визнання Голодомору 1932—1933 рр. в Україні геноцидом українського народу, заслухавши наукових експертів та свідків трагедії, передбачити кошти на спорудження у місті Києві Меморіального комплексу «Голодомор 1932—1933 рр.».

 

Просимо Президента України встановити постійну календарну дату Дня скорботи і пам’яті жертв Голодомору 1932—1933 років.


Ми закликаємо уряди і парламенти світу, органи центральної і місцевої влади, громадські організації, усіх добрих людей на Землі брати участь у щорічних вшануваннях пам’яті жертв Голодомору в Україні 1932—1933 років. Сприяти поширенню правди про Голодомор у засобах масової інформації та його визнанню актом геноциду українського народу!


Ставаймо до спільної боротьби з будь-якими проявами тоталітарних, деспотичних ідеологій та режимів, зневаги до прав і свобод людини!


Вічна пам’ять полеглим від Голодомору українським селянам!


м. Київ, 20 серпня 2006 р.

Мета кремля — знищити українців

Документи, представлені СБУ, свідчать: Голодомор в Україні в 30-х роках минулого століття — цілеспрямоване знищення населення тодішньою кремлівською владою.


Служба безпеки України нарешті підняла завісу над однією з найбільших трагедій українців — розсекретила документи головного політичного управління УРСР про Голодомор 1932—33 років.

 

Представлені громадськості 18 серпня цього року архівні циркуляри та інструкції не лишають сумнівів: голод в Україні не мав нічого спільного ні з посухою, ні з якими-небудь іншими причинами, окрім цілеспрямованого знищення населення України.

 

Служба безпеки стверджує, що розсекретила всі документи про Голодомор тридцятих років, які зберігалися в її архівах. Усі вони доступні для ознайомлення в держархіві СБУ, а більш частина — ще й на інтернет-сторінці служби.


Розправа над українським селянином у 1932—33 роках була цілеспрямованою. Про це свідчать пожовтілі сторінки: п’ять аркушів нормативно-розпорядницьких документів Головного політичного управління Радянської України. Секретні інструкції і циркуляри щодо впровадження закону про охорону державної власності від 7 серпня 1932 року поклали початок знищення мільйонів українців.


— Безумовно, вони не дають відповіді на всі запитання щодо Голодомору, — каже керівник державного архіву СБУ Сергій Богунов. — Але вони надають можливість відновити картину спів­участі органів ГПУ в процесах Голодомору. Зокрема, дають відповідь на те, які саме вказівки центральних партійних органів отримували органи ГПУ, яким чином організували їх виконання, як виконували і як звітували про скоєне.


Документи першої показової справи проти керівників середньої ланки Горіховського району Дніпропетровщини, що нібито саботували здачу хліба дер­жаві, розсилали всім місцевим відділам ГПУ як інструкцію до дії.

Зворушливо-трагічно звучать рядки листів засуджених і просто свідків до самого Сталіна, де вони описували жахливі факти Голодомору. Наївно вважали вони, що «великий вождь» нічого не знає про сваволю чекістів.

 

Ми тепер можемо прочитати щоденники і листи тих, хто переживав на собі терор голодом. Згодом з цих людей знущалися в сталінських таборах.


Заступник директора інституту історії НАН України Станіслав Кульчицький вважає, що документи ГПУ мають особливу якість, оскільки саме ГПУ проводило операції з вилучення продовольчих ресурсів.


— Йшлося саме не про зерно, а про вилучення ВСІХ продовольчих ресурсів в українських селян у жовтні, листопаді, грудні та січні протягом 1933 року в Україні і на Кубані. Тоді дуже сильною була тенденція об’єднати Кубань і УРСР, оскільки і там, і там дві третини населення становили українці. Помітно, що Сталін цього боявся.

 

За різними даними, протягом 1932—33 років Голодомор забрав життя від семи до десяти мільйонів українців: 25 тисяч осіб щодня помирали з голоду. З карти України зникали цілі села.

 

Відомі також факти заселення порожніх місцевостей переселенцями з росії. Вчені оптимістично вважають, що саме після розсекречення цих 130 документів, а згодом і інших прямих свідчень, можна буде нарешті переконати світове співтовариство визнати Голодомор 33-го геноцидом українського народу.