Син без матері. Чому 1,5 відсотка дітей живуть в інтернатах?

04.10.2023
Син без матері. Чому 1,5 відсотка дітей живуть в інтернатах?

Учасники обговорення. (Фото надане організаторами.)

Існує сумна статистика: щороку в середньому 10 тисяч дітей набували в нашій країні статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування.

 

До повномасштабної війни в інтернатних закладах цілодобово перебували близько 50 тисяч дітей.

 

Про це нещодавно йшлося в Києві на презентації «Забезпечення права кожної дитини на сім’ю — важлива складова підготовки до вступу до ЄС».


«Ці молоді люди, які потім залишають такі заклади, стають соціально неадаптовані. Вони нещасні самі і роблять нещасними своїх дітей, бо не мають навичок любові. Цього треба вчитися, і сім’я  вчить», — сказав Сергій Лукашов, директор благодійного фонду «СОС Дитячі Містечка».


Одне із завдань суспільства — необхідність рестарту реформи деінституціалізації як невід’ємної складової євроінтеграції та розвитку людського капіталу України.

 

Як пояснила модераторка зустрічі, журналістка Наталія Соколенко, інституціалізація — це коли дитину, яка через різні причини залишилася без біологічних батьків, замість того, щоб відправити в іншу сім’ю, хтось вирішує відправити  в бездушну, холодну, проблемну для сучасного світу інституцію під назвою «інтернат».


«Таких дітей в Україні 1,5 %, і це та проблема, на яку вказують у Єврокомісії», — зазначила Наталія Соколенко. Саме для зниження таких масштабів державі потрібно провести деінституціалізацію, процесу має сприяти громадянське суспільство.


Як успішний приклад було представлено досвід саме «СОС Дитячі Містечка». З початку повномасштабного вторгнення завдяки зусиллям цієї організації понад 270 дітей отримали нові родини — прийомні сім’ї та ДБСТ (дитячий будинок сімейного типу), а понад 5 тисяч дітей залишилися у рідних сім’ях та отримують належне батьківське піклування.

 

Крім того, 325 тис. 108 дітей та батьків отримали допомогу організації у вигляді сервісів, грошової і гуманітарної підтримки. Також вдалося залучити мільярд гривень, що дало можливість створити 12 соціальних центрів, 56 дитячих просторів та кімнат, 5 психосоціальних команд у різних областях України.


«Сором залишатися у старих рамках. Ми мусимо реалізувати реформу деінституалізації, хоч це складно», — зазначив Сергій Лукашов і наголосив, що реформа деінституалізації особливо важлива в нинішніх умовах, коли потрібно повертати українських дітей — із тимчасово окупованих територій, примусово вивезених, внутрішньо переміщених.


«Після перемоги наша система піклування має бути кращою, ніж до війни. Ми маємо повертати дітей в умови кращі, ніж до війни», — зазначив Сергій Лукашов.

 

Для підтримки усиновлювачів, які прийняли дитину чи дітей до себе в родину, в 2023 році сума допомоги становить від 7 тис. до 33 тис. грн. Для її отримання потрібно звернутися в соціальні центри «СОС Дитячі Містечка», контакти є на сайті організації або у служби у справах дітей за місцем проживання.


Менеджерка проєкту «Право на сім’ю» Антоніна Загроцька каже: «У нашому проєкті пілотуються 6 громад у Київській та Івано-Франківській областях, де ми показуємо модель і готуємо фахівців із соціальної роботи. Тих фахівців, які ухвалюють рішення у громадах».

 

І додала: «Усі діти — наші» — це гасло влучно відображає наше бачення: українська сім’я буде щасливою, повною, повноцінною. І це бачення має відобразитися і в світо­гляді українського суспільства, і в чинному законодавстві».

 

Тетяна РУДЕНКО, Ірина СТУС