Мистецтво управління: у Полтавській міськраді почали шукати партнерів для громади по всьому світу

22.03.2023
Мистецтво управління: у Полтавській міськраді почали шукати партнерів для громади по всьому світу

Борис Джонсон з українською делегацією.

— Я пояснювала Роберту, чому люди в Гожулах залишились без води: коли в селі відключають світло на чотири години, то потім за півтори-дві, поки воно є, насос не може накачати води зі свердловини у систему, щоб її вистачило на всіх мешканців. Бо насос качає всього 6-7 кубів на годину, а в приватному секторі 160 будинків. На 3-4 поверхи у двох багатоповерхівках вода взагалі не поступає через надмірне споживання в момент подачі. А Роберт не розумів: як таке може бути? Довелося повезти поважного американця у село, щоб він побачив усе на власні очі, — розповідає керівниця департаменту економіки та інвестицій і депутатка Полтавської міської ради Влада Співак.

Як маленьке американське місто назбирало 100 тисяч доларів на генератори для полтавських лікарень

Роберт Локхед, юрист і співвласник громадської організації August mission, яка займається гуманітарною допомогою, з невеличкого міста Мідвей (штат Юта, США), який нещодавно на прохання Влади Співак привіз до полтавських лікарень чотири генератори різної потужності загальною вартістю 100 тисяч доларів, тепер точно знає, що потрібно збирати кошти... на інші генератори.

 

І в Гожули, які віднедавна ввійшли до складу Полтавської територіальної громади, треба, і в Полтавську районну лікарню, де 16-літній генератор уже дихає на ладан, і в оперблок сучасного обласного кардіоваскулярного центру, обладнаного у бомбосховищі, щоб більше не повторилася ситуація, коли хірурги у блекаут робили складну операцію пацієнту на серці, підсвічуючи ліхтариками...

 

— Їздили ми з Робертом також в один з гуртожитків громади, в якому живуть 16 внутрішньо переміщених осіб, переважно жінки з дітьми, — продовжує Влада Співак. — Він сфотографував стару газову плиту з однією робочою конфоркою, до якої завжди стояла черга, і скинув фото донорам своєї громадської організації, щоб вони також розуміли, куди підуть їхні кошти. На щастя, питання вирішилося без участі американців — придбати нову електричну плиту допомогла християнська церква, у яку ми з Робертом ходили на службу.


Влада познайомилася з паном Локхедом восени минулого року під час ділової поїздки до Варшави. Їх представив одне одному президент Першого міжнародного фонду розвитку України Микола Волківський, робота якого пов’язана з налагодженням співпраці громад в Україні з громадами світу. Тоді вона й озвучила Роберту своє прохання — допомогти придбати для полтавських лікарень генератори.

 

Роберт передав це прохання меру Мідвея Селесті Джонсон. І невдовзі маленьке, всього на вісім тисяч мешканців, містечко почало готуватися до щорічного традиційного ярмарку.

 

Зазвичай вторговані на ньому кошти ідуть на потреби місцевої громади. Але цього року було вирішено всю виручку спрямувати для потреб полтавців, які, так само, як і всі українці, потерпають від терористичних атак росіян на енергосистему. Під час ярмарку люди продавали і купували товари, виготовлені власноруч, робили пожертви. А діти на знак підтримки малювали картини, які передали до полтавських лікарень.

Влада Співак із ВПО, залученими до роботи в громаді.


Окрім того, мерія влаштувала зустріч Влади Співак та місцевих активістів, перед якими вона виступила з промовою про війну в Україні. Дехто не стримував сліз... Присутні також підключилися до збору коштів. Хто жертвував п’ять тисяч доларів, хто 40...


— Перш ніж озвучити запит Роберту Локхеду, я радилася з директорами медичних закладів Полтави, тож генератори ми купили не абиякі, а під конкретні замовлення, — продовжує моя співрозмовниця. — Разом з керівниками лікарень записували відео, щоб наочно показати, чому їм потрібно саме такої потужності генератор, куди саме він подаватиме енергію. Нашим медикам, до речі, багато хто обіцяв допомогти з цим, але далі обіцянок не пішло. Вони вже навіть хотіли збирати кошти самотужки...


У результаті спільних зусиль чотири міські лікарні — четверта, третя, друга й дитяча — отримали бажані подарунки: генератори потужністю відповідно 200, 60 і два по 17,5 кіловата. Партнери громадської організації August mission придбали їх у Варшаві, щоб здешевити доставку.


Роберт Локхед особисто приїжджав до Полтави, аби передати генератори до комунальних медичних закладів, зустрітися з їхніми керівниками, на місці дізнатися про інші потреби полтавської громади. Досягнуто домовленості, що наступна партія гуманітарної допомоги з Америки також включатиме генератори (адже доцільно забезпечити енергетичну незалежність і лікарняних лабораторій, харчоблоків тощо), а також ліки.


Найбільше Влада Співак задоволена тим, що третя міська лікарня додатково отримає незабаром ще один генератор, який зможе подавати енергію до бомбосховища, де буде розгорнутий операційний блок.

 

Ще рік тому, розповідає вона, коли її родина потрапила до цього медзакладу з ковідом, у підвалі стояла вода. У випадку надзвичайної ситуації не було б куди евакуювати тяжкохворих. За цей час тут на пів метра підняли фундамент і обладнали бомбосховище.


— Поїздка до США мене надзвичайно надихнула і заспокоїла, — ділиться враженнями Влада. — Я відчула, що серця багатьох людей у світі сповнені щирої любові до України, і заради нашої перемоги вони готові підставити нам сьогодні плече. І це лише початок нашої співпраці. Департамент економіки та інвестицій розпочав амбітний проєкт з пошуку партнерів для Полтави по всьо­му світові.

ООН виділила кошти на розробку сучасної стратегії розвитку громади

Прошу Владу розповісти більше про цей проєкт.


— Війна закінчиться, і перед громадою постануть інші завдання: розвиток, інвестиції, міжнародна кооперація. Тому вже зараз ми шукаємо для співпраці міста та великі підприємства за кордоном, які згодом увійдуть до Ради друзів і партнерів Полтави.

 

Наразі спільно з експертами ООН наш департамент розробляє нову стратегію розвитку Полтавської міської територіальної громади. В ході децентралізації до обласного центру приєдналося десять старостатів, рік тому на хід усього життя українців вплинула широкомасштабна війна, а ми досі не мали документа, в якому було б визначено пріоритети розвитку.

 

Тому я звернулася до представників ООН з проханням допомогти нам у виробленні такого плану. Засмутилася, звісно, почувши, скільки коштує робота міжнародного експерта. Бо депутати міськради точно не проголосували б за виділення на це 300 тисяч доларів.

 

«Якщо ви не оплатите, то в нас не буде стратегії розвитку», — з жалем констатувала я під час перемовин. Не знаю, можливо тон, з яким я це сказала, подіяв на співрозмовників чи ще щось, але ми уже обговорювали з призначеним і проплаченим ООН експертом візію майбутнього Полтави, стратегічні й оперативні цілі. Через пів року документ буде представлено на затвердження депутатів.

З мером Мідвея Селестою Джонсон.


Наші партнери обов’язково допоможуть її втілити в життя. І я переконана, що Полтава стане найпросунутішим містом України.


Історія з генераторами для полтавських лікарень — приклад співпраці на рівні народної дипломатії. Але це лише початок. Мер Мідвея Селеста Джонсон пообіцяла, що проситиме сенаторів та конгресмена від штату Юта сприяти продовженню і розширенню контактів із Полтавою.


— Такий вид дипломатії, як дружба між громадами міст України і світу, помножує зусилля нашого президента та уряду в об’єднанні міжнародної спільноти для допомоги Україні, — говорить Влада Співак. — А щоб про нас дізналися у світі й щоб нам запропонували допомогу, треба не боятися про себе заявляти.

Додаткова щедрість розчулених конгресменів

Звісно, депутатка міської ради літала до США не спеціально по генератори. Вона входила до складу української делегації, яка брала участь у традиційному молитовному сніданку у Вашингтоні.

 

До речі, була першою і єдиною представницею Полтавщини на цьому поважному заході, де збиралися політики, бізнесмени, дипломати, духовенство з усього світу, а також представники української діаспори, щоб помолитися за Україну й визначитися з допомогою для неї.


— Завдяки нашій делегації Україна отримала додатково 2,5 мільярда доларів, — каже Влада. — До делегації входили внутрішньо переміщені особи, воїни з інвалідністю, яким потрібне якісне протезування за кордоном, ті, хто пройшов жахіття полону, діти-сироти, у яких «асвабадітєлі» вбили батьків...

 

І кожен із них під час офіційних заходів і в приватних бесідах із представниками американського суспільства та інших країн світу розповідав свою історію війни. Ті не просто співчували їм, а й часто плакали. Їхні сумніви змінювались на готовність підтримувати Україну.

 

Так, серед американських конгресменів є різні настрої щодо російсько-української війни. Хтось заангажований, хтось до кінця не розуміє, що у нас відбувається, хтось насторожений щодо доцільності використання виділених коштів...


Але українські посланці змогли консолідувати народи і держави навколо проблем, які створила російська воєнна агресія. Хочу особливо наголосити на тому, що американські конгресмени розглядають величезну кількість законопроєктів, які передбачають виділення коштів з бюджету.

 

Проте далеко не всі вони проходять голосування. Додатковий же пакет фінансової допомоги Україні під час нашого перебування в Америці був виділений без зволікань.


Члени української делегації мали чимало зустрічей з американськими та європейськими політиками, представниками релігійних, благодійних організацій, бізнесових структур, зокрема будівельних, транспортних, фармацевтичних, фінансово-банківських установ, з емігрантами. Виявилося, до речі, що дехто з емігрантів, які мають полтавське коріння, хотіли передати на батьківщину гуманітарну допомогу, але не знали актуальних потреб. Благодійні фонди й організації пропонували кошти на викуп полонених, на реабілітацію поранених, підтримку багатодітних родин, дітей-сиріт...


— Позитивним сигналом є те, що міжнародні інвестори та приватні компанії готові інвестувати в Україну гроші до закінчення війни. Хоча структура та механізми відбудови ще не визначені й потенційних зарубіжних інвесторів турбує корупція й недосконала судова система в Україні. Тому сьогодні дуже важливі правильна комунікація та обговорення перспектив між усіма гравцями, — розповідає Влада Співак.

Гроші за роботу

Влада Співак — із тих молодих освічених прогресивних людей, які чітко бачать мирні перспективи України, розуміють, що сьогодні треба для успіху держави й конкретно для громади та роблять усе від них залежне.

 

Нещодавно Організація Об’єднаних Націй призначила її координатором Програми розвитку ООН (ПРООН) у Полтавській міській територіальні громаді терміном на 2,5 року. ПРООН, як відомо, підтримує стратегічні ініціативи, спрямовані на покращення якості життя людей і розвиток країн.

 

Владі вже вдалося погодити проєкт будівництва великої теплиці на території Ботанічного саду в Полтаві за кошти ПРООН вартістю 60 тисяч євро. До будівництва будуть залучені внутрішньо переміщені особи. І далі, планується, вони вирощуватимуть там овочеві культури. Це частина пілотного проєкту ПРООН у Полтавській громаді, спрямованого на інтеграцію ВПО.


— Полтава та Полтавщина є визнаним у світі гуманітарним хабом, де притулок та допомогу отримали понад 200 тисяч переселенців. Наразі в Полтавській громаді їх лишається 63 тисячі, хоча неофіційна цифра може бути більшою.

 

Але точно відомо, що серед них величезне безробіття, — говорить керівниця департаменту економіки та інвестицій міськради. — Ми залучили для них сотні тонн гуманітарної допомоги, але, погодьтеся, цих людей мало забезпечувати «гуманітаркою» й грошовими компенсаціями.

 

Це важливо на першому, недовготривалому, етапі, але якщо він розтягується в часі, то їх важче буде повернути до повноцінного життя, їхня соціальна оцінка буде дедалі занижуватися. Адже ніяка безплатна їжа й інші базові речі, необхідні для елементарного виживання, нікого не рятують від депресії й важких думок, особливо у випадках, якщо людина втратила домівку чи, ще страшніше, родину. Наше завдання — зробити все для того, щоб вони отримали тут роботу й мали власний дах над головою.

Малюнки маленьких американців на підтримку хворих дітей із Полтави.


А перші спонсорські кошти до Полтави Влада Співак залучила під час ділового відрядження до Варшави влітку минулого року, ще у статусі заступника директора департаменту економіки та інвестицій — начальника управління стратегічного розвитку.

 

Кошти — 100 тисяч євро — виділив Польський центр міжнародної допомоги під проєкт Cash for work (Гроші за роботу), що реалізується громадською організацією «Українські рубежі».

 

Завдяки цьому проєкту було працевлаштовано 128 осіб у Полтаві та прилеглих до міста селах громади Тахтауловому й Сем’янівці. Однак проєкт був розрахований лише на три місяці. І Влада Співак дуже переймалася тим, щоб Меморандум про співпрацю з поляками був пролонгований.

 

Адже для вимушених переселенців і соціально незахищених громадян участь у ньому — це не просто можливість покращити своє фінансове становище (на зарплату кожному виділялось по 280 євро «брудними»), а ще й трудотерапія, і соціальна реалізація.

 

Дехто з учасників проєкту робіт на зароблені кошти зміг нарешті перебратися з дитсадків і шкіл до орендованого житла. І ось нещодавно завдяки успішній реалізації проєкту договір був продовжений.


Влада Співак сподівається, що завдяки турботі про внутрішніх переселенців населення Полтави значно збільшиться. А це означатиме зростання відрахувань до бюджету й кращі можливості для розвитку громади.

Роберт, Влада і генератори.


Одна з її ініціатив — відкриття кафе для дітей з інвалідністю, в якому працюватимуть, зокрема, внутрішні переселенці. Для реалізації цієї ідеї Влада уже знайшла інвестора.

Депутати не ходять на сесії, а страждає громада

— Ми маємо розуміти, скільки ветеранів з інвалідністю повернеться з фронту, як важко буде соціальній сфері, наскільки важливо створити кластер промислових підприємств... Маємо займатися прогнозуванням, розвивати науку, піднімати рівень освіти полтавських вишів, учитися шукати гранти, залучати прямі інвестиції, — перелічує Влада завдання, які необхідно буде вирішувати найближчим часом.


Водночас не сумнівається, що все вдасться. Підстави для оптимізму їй додають численні контакти ділових людей у її записниках, які з’являються після кожної закордонної поїздки. Людей, котрі щиро прагнуть допомагати українцям, зокрема полтавцям. «Разом ми — одна потужна сила», — говорить переконливо.

Розвантаження генераторів.
Фото зі сторінки Влади Співак у фейсбуці.


— Відділ, який я очолюю, взяв заданий мною темп, — продовжує. — Якби так працювали міськрада і місцеві депутати! На жаль, більшість із них або політично заангажовані або лобіюють лише бізнесові інтереси, вигідні їм чи тим, хто за ними стоїть.

 

Тому під різними приводами або ігнорують сесії, або зривають. Багато деструктиву в опозиції. Депутати стали працювати лише після того, як мер Олександр Мамай пішов з посади після винесення йому судового вироку. А до цього мої шість програм, що стосуються розвитку громади, не могли затвердити. А це не виділені вчасно 2,5 мільярда гривень! І це у воєнний час!

 

Це цинізм, егоїзм і відсутність Бога в серці. Та що там говорити, якщо лідери фракцій, за винятком Сергія Капліна («Партія простих людей Сергія Капліна»), не прийшли на зустріч з експертом ООН, щоб висловити свої зауваження і пропозиції щодо оновлення стратегії розвитку громади...

Влада Співак.


Наразі внесок молодої очільниці департаменту економіки та інвестицій Полтавської міськради Влади Співак та її команди у розвиток громади, так само, як і кількість залучених коштів, за останні кілька воєнних місяців значно більший, аніж усього депутатського корпусу, який складається з 42 осіб.

 

Якщо після дострокового припинення повноважень голови міськради Олександра Мамая у зв’язку з винесенням йому вироку за корупційні діяння депутати зможуть повноцінно працювати й президенту не доведеться запроваджувати в громаді військову адміністрацію, тоді Влада Співак утримає свою посаду, і полтавці від цього виграють.


Вона не приховує своєї найбільшої мрії:


— Хочу, щоб Полтава могла конкурувати за рівнем комфорту і зарплат з іншими обласними центрами, такими, як Вінниця, наприклад, від якої ми відстали років на десять. Для цього сьогодні нам — владі, інвесторам, бізнесу, громадським та благодійним організаціям — треба об’єднатися, щоб дати поштовх змінам, зробити після війни прорив в економіці й соціальній сфері. Треба багато працювати. І все вийде. Бо Полтаву таки любить Бог.

 

А ТИМ ЧАСОМ...


Доки матеріал готувався до друку, стало відомо, що Владу Співак призначено координатором Проєкту ООН з відновлення та розбудови миру в Полтавській міській територіальній громаді. Як громадська діячка вона кілька днів працювала в Головній штаб-квартирі Організації Об’єднаних Націй у Нью-Йорку, де вирішувались питання поглибленням співпраці ООН із Полтавщиною у сфері економіки, гуманітарної політики та інвестицій.

 

Завдяки цьому Полтавщина в числі восьми областей України отримає грантові кошти, загальна сума яких становить 35 мільйонів доларів, на розвиток. У Полтавській області цей проєкт реалізовуватимуть у Полтаві, Миргороді, Лубнах, Кременчуці, Решетилівці, Козельщині, Пирятині, Котельві, Великих Сорочинцях, Мачухах, Опішні та Градизьку. Це відкриває перед громадами багато нових можливостей.