У Києві презентували перший друкований альбом мистецької спадщини художниці-шістдесятниці Любові Панченко

Альбом «Любов Панченко: повернення» — це перше та поки єдине видання її творів, спільний проєкт Українського інституту національної пам’яті, Музею шістдесятництва та видавництва Олександра Савчука, покликаний повернути українській спільноті ім’я мисткині, чия творчість мало відома широкому загалу.

У доробку Любові Панченко — ліричні акварелі, ліно­гравюри, фантазійні декоративні розписи та неповторні картини-колажі з пальтової тканини.

Художниця створювала моделі одягу, зразки вишивок з елементами української автентики, а також графіку.

Її творчість мала яскраво виражений український колорит, що в часи комуністичного застою вважалося проявом «буржуазного націоналізму» і, відповідно, приховувалося, замовчувалося владою.

На сьогодні більша частина творчого доробку художниці зберігається у Музеї шістдесятництва — філії Музею історії міста Києва.

Електронна версія альбому була створена ще до повномасштабного російського вторгнення. Її змогла переглянути 84-річна Любов Панченко у свій день народження 2 лютого 2022 року.

Друковану версію планували видати до її 85-ліття. Після повномасштабного російського вторгнення мисткиня пережила в рідній Лісовій Бучі рашистську окупацію і через виснаження й голод померла 30 квітня в лікарні.

Альбом виданий на кошти доброчинців, які підтримували художницю під час її перебування в київській лікарні після евакуації зі зруйнованого будинку в Бучі.

Керівниця проєкту, упорядниця альбому, співробітниця Українського інституту національної пам’яті Любов Крупник зазначила, що надруковано 500 примірників й альбом створений у пам’ять про художницю, адже роботи Любові Панченко — немовби її «діти», і вона все життя чекала цього видання.

Авторка проєкту «60-ті. Втрачені скарби» про українських мисткинь Аллу Горську, Людмилу Семикіну, Любов Панченко, Галину Севрук та Галину Зубченко — Софія Розуменко, у якої бабуся й дідусь були близькими друзями пані Любові й завжди підтримували й переживали за її творчість, сказала, що вже в дорослому віці зрозуміла: про цих художниць потрібно говорити, тому й розпочала з Українською анімаційною асоціацією проєкт, орієнтований не лише на Україну, а й на міжнародну спільноту.

«Коли з друзями одразу після деокупації приїхала в Бучу й побачила напівзруйнований будинок Любові Панченко, подумала: як вчасно Музей шістдесятництва взяв на зберігання її роботи, адже такий спадок був би втрачений назавжди».

Упорядниця альбому, завідувачка Музею шістдесятництва Олена Лодзинська додала, що цей альбом був мрією не лише художниці, а й усіх її найближчих друзів, і найперше — засновника музею, дисидента Миколи Плахотнюка, який і відкрив їй це ім’я: «У радянські часи пані Люба не була відомою широкому загалу художницею: твори її майже не друкували, виставок не влаштовували через національно виражену творчу спрямованість».