Київські вісті і вісті з фронту
З першого виходить один відомий «державник» і прямує у бутик. Охоронець запопадливо відчиняє двері і глузливо міряє мене очима. «Державник» вдав, що не впізнав мене. Я його - тим більше. >>
Не зрікаюсь Тебе, мій Боже...
Лиш себе, що була, колишньої.
Застановить хтось — так не гоже!..
А мені би до віри вишньої...
А мені би до правди щирої...
Хоч і зболена, й покалічена,
бо й птахи повертають із вирію
сивим мітом терпінь помічені.
Бо й життя не стоїть, а крутиться.
Бо й літа не бредуть, а — стрілами...
А мости за спиною вугляться,
світять рухам, що днесь несмілими
пташенятами вгору, д’небу все,
поміж яструбами і круками...
І не вірю, а знаю: д’Тобі се...
Натомилася я розпуками,
і метаннями, і дорогами
в стиглім болі — черлено, вишнями...
Й заборонами, й засторогами...
І... не стало мене колишньої...
Адель СТАНІСЛАВСЬКА
Івано-Франківськ
З першого виходить один відомий «державник» і прямує у бутик. Охоронець запопадливо відчиняє двері і глузливо міряє мене очима. «Державник» вдав, що не впізнав мене. Я його - тим більше. >>
Перепрошуємо, шановний читачу, що вдалися до згадки не зовсім чистих сил, однак не ми перші затіяли. >>
На початку жовтня ви мені тут ще сперечались, а зараз – вже чітко сформовано кілька речей, які ви вже сприймаєте, як реальність >>
Чи є на світі «хороші» росіяни? >>
Березанську «Січ» як відгомін Запорозької зруйнували знову. >>
Прозвучало дві тези: "не завжди запам'ятовую прочитане, а отже, зря читав" і "такі книжки не перечитують". >>