УПЦ МП — внутрішній ворог

19.05.2021

В «Україні молодій» за 16 лютого 2021 р. було надруковано статтю «Божа війна за уми», де йшлося про каплицю-самобуд церкви Московського патріархату, яку незаконно збудували біля Національного музею історії України.

 

Хочеться вигукнути: що ви знаєте про Московський патріархат в Україні?!! Це не що інше, як анатомія зрадництва власної душі, в якої відсутня віра в майбутнє. МП — не що інше, як війни проти незалежності України. Спробую довести це фактами.


Куди діти справжні дії московських попів, коли вони освячують зброю разом із путінськими бойовиками, благословляють новобранців і читають їм промови з настановами «З вами Бог», «Ви йдете боротися з фашизмом».

 

Такими сепарати­стами, що зачаїлися, є й представники Київської митрополії УПЦ МП, україноненависники в рясах, під якими зброя. Центром політправослав’я в Україні є Києво-Печерська лавра, яку очолює Павло (Лебідь), колишній комуніст.

 

Компартія і Партія регіонів були спонсорами й ідеологами всіх псевдоправославних організацій, які спрямовували на інтеграцію з Російською Федерацією, всіма силами протидіяли автокефалії Української православної церкви і захищали «канонічне» православ’я.


Такою організацією, зокрема, був «Союз православних громадян України», яким керував утікач після Майдану до РФ Валерій Кауров, колишній соратник «прогресивної» соціалістки Наталії Вітренко та координатор усіх антиукраїнських політичних акцій у православному середовищі.

 

Яскравою характеристикою цій особі може слугувати заява 10 липня 2008 р. пресслужби ПСПУ, в якій було звинувачено Валерія Каурова та його організацію в брехні щодо їхньої участі в акціях «анти-НАТО» та розкраданні коштів, виділених РФ, спільно з депутатом Держдуми Росії Костянтином Затуліним та керівником так званого «українського філіалу Інституту Країн СНД» Володимиром Корніловим (нині — запеклим українофобом на федеральних каналах Росії).

 

Перед цим, у 2007 р., на Каурова був написаний донос від «соратників по боротьбі» в міні­стерство закордонних справ РФ щодо зловживань при розподілі фінансових вливань із боку РФ (що свідчить про фінансування подібних організацій російським урядом).


«Союз православних братерств України», який займається українофобською діяльністю, очолює Валентин Лук’яненко.

 

Всеукраїнською громадською організацією «Православний вибір» керує Юрій Єгоров, він же — голова православного братства Олександра Невського. Єгоров діє вкупі з однодумцями — Лук’яновим, Друзем, Кауровим.

 

Громадську організацію «Собор православних жінок України» очолює Наталія Вітренко, яка завжди була «рукопожатна» для РПЦ, що дало їй право бути делегатом від України на Всесвітніх російських соборах, де вона, не соромлячись, проголошувала ідеї «русского міра».

 

Так, 29 травня 2014-го в залі церковних соборів храму Христа Спасителя в Москві на 111-му Форумі православних жінок Вітренко розповідала про «возрастание роли женщин в духовно-нравственном и патриотическом воспитании граждан России: прошлое, настоящее и будущее», розповідала про «жахи» української дійсності. Це лише одна крапля в морі «служіння» Вітренко на користь загарбника-Кремля.


Є ще міжнародна громадська організація «Союз православних юристів в ім’я архістратига Божого Михаїла», засновником якої є Майков Гирій Федорович, він же — керівник адвокатського об’єднання «Київська правозахисна група», він же — ієрей Київської єпархії УПЦ МП, на момент заснування організації — настоятель храму Архістратига Михаїла на Відрадному в Києві.

 

Сьогодні ця організація під орудою Майкова займається збором доказів «порушень» прав віруючих УПЦ МП із боку держави Україна.


Можна згадати і проросійську діяльність з агітацією за «русскій мір» Дмитра Сидора (псевдорусинський громадський діяч, голова «Сойму підкарпатських русинів», священник Української православної церкви, настоятель Хрестовоздвиженського собору.

 

У 2008 році проголосив незалежність фейкової «республіки Підкарпатська Русь». — Ред.) на Закарпатті, який отримував фінансування з Москви, про що свідчить лист голови правління фонду «Русскiй мiр» В’ячеслава Ніконова, внука Молотова, де він ясно вказує, на що мали піти ці гроші — на підтримку і розвиток русинських і російських недільних шкіл Закарпаття.


Подібних прикладів можна наводити чимало і в Одеській, і в Запорізькій, і в багатьох інших областях України. Де існують попи московського патріархату — там відбуваються події, спрямовані проти незалежності України. З цього приводу хочу спитати, де наші органи влади, яких чимало в країні, обов’язок яких берегти незалежність України і непорушність її кордонів?

 

 

В. МИРОНЕНКО
Миколаїв