ПРИКОЛИ про священників та «Інстаграм»
Маленький старий готель в Одесі, рецепція:
— Послухайте, шановний, але у вас тут в ліжку клопи!!!! >>
— Люба, чи ти готуватимеш мені, поки смерть не розлучить нас?
— Якщо я готуватиму, то смерть розлучить нас дуже скоро.
* * *
Подружжя снідає. Чоловік їсть надзвичайно багато. Дружина дивиться на нього з подивом.
— Не турбуйся, я наїдаюся на весь день.
— А я сподівалася, що на весь місяць.
* * *
— Семене Марковичу, а ви що мовчите? Висловіть свою думку.
— Нi, ще скажу якусь дурницю, а ви заперечуватимете.
— Так ви не кажiть дурниці, скажіть що-небудь розумне.
— Тоді ви мене взагалі зненавидите.
* * *
— Чи не дозволиш, сусідко, поцілувати тебе? Дуже хочеться мені дізнатися, хто солодший — ти чи моя дружина?
— Іди спитай мого чоловіка.
* * *
На процесi суддя запитує свiдка:
— Громадянине Петров, а чому ви вважаєте, що підсудний був у нетверезому стані?
свідок:
— Так він заліз у телефонну будку, цілу годину там просидів, а потім виліз і закричав на всю вулицю, що ліфт не працює.
Маленький старий готель в Одесі, рецепція:
— Послухайте, шановний, але у вас тут в ліжку клопи!!!! >>
Два бажання на ранок: щоб кава була гарячою, а вороги – холодними. >>
— Наталко, а скільки у вашому житті було романів?
— Лише один. >>
— І що ти так довго в тій ванній робила?
— Що... Міняла зимову гуму на літню. >>
— Алло, ТЦК? Ви можете терміново забрати мене в армію?
— Так, звичайно. А де ви перебуваєте? >>
— Галю, це наше перше свіданіє! Я за все плачу! Куди тебе повести? >>