Грошовите місце: чому Мінкультури піддало сумніву процедури та правомірність рішень УКФ

24.03.2021

На кону 24 березня ви­бори директора/ки Українського культурного фонду — інституції, яка розподіляє державні кошти на мистецькі проєкти.

 

А в Україні, як відомо, немало бажаючих «сісти» на грошові потоки. Претендентiв десять.


Чітко описана ситуація в заяві Українського ПЕН щодо ситуації в Українському культурному фонді, яку опублікували 19 березня. Її підписали 68 відомих діячів: письменники, журналісти, видавці, перекладачі, науковці, правозахисники, члени Українського осередку Міжнародного ПЕН-клубу.

 

Зокрема: Оля Гнатюк — дослідниця, професорка НаУКМА та Варшавського університету, віцепрезидентка Українського ПЕН; Борис Ґудзяк — президент Українського католицького університету у Львові, архiєпископ і митрополит Філадельфійський УГКЦ у США; письменники Андрій Любка, Олесь Ільченко, Іван Андрусяк, Олександр Ірванець.

«Одразу після оголошення списку кандидатів на посаду директора/ки 11 березня, на адресу УКФ соціальними мережами почали ширитись обвинувачення у неправомірних діях, а народний депутат від партії «Голос» Ярослав Железняк направив заяву до Національного антикорупційного бюро про вчинення кримінального правопорушення, — йдеться в заяві.

 

— За кілька днів, після зустрічі теперішньої виконавчої директорки УКФ Юлії Федів iз Ярославом Железняком, заяву до НАБУ було відкликано, а питання щодо правомірності та законності ухвалення рішень прояснено. Однак репутація, що є одним із ключових надбань УКФ, зазнала шкоди, довіра, яку великими зусиллями впродовж останніх років вибудовував Фонд, також опинилась під загрозою. Ситуація погіршується тим, що керівний орган УКФ — Міністерство культури та інформаційної політики — у своїй заяві від 16 березня фактично відсторонилось від відповідальності та поставило під сумнів прозорість процедур i правомірність рішень УКФ».


Підписанти наголошують: Український культурний фонд — унікальна інституція, що постала, зокрема, як результат постмайданних зусиль культурного середовища, яке наполягало на демократичних і прозорих процесах фінансування культури.

 

За неймовірно короткий період, лише неповні чотири роки, вона перетворилась на зразок прозорих та збалансованих процедур, які ґрунтуються на доступних і демократичних правилах та багаторівневій фаховій експертизі.

 

Як інституція, створена в такі рекордні терміни, УКФ ще перебуває на етапі становлення, а отже, може припускатися технічних помилок, які, маємо віддати їй належне, завжди аналізує, публічно проговорює та виправляє.


«Механізми розподілу бюджетних коштів, які розробив та запустив УКФ, є важливим прикладом демократичного європейського підходу, який унеможливлює корупцію та ручне управління з боку окремих зацікавлених особистостей чи груп, — акцентують підписанти.

 

— Зокрема, впродовж минулого року, коли сектор культури фактично опинився на межі виживання через пандемію, саме УКФ виявився тим ефективним та надійним партнером, який без порушення процедур і прин­ципів конкурсності та прозорості в надзвичайно стислі терміни забезпечив фінансування сектору з боку держави».


Цього року руйнівний вплив пандемії на культурну сферу триває, нові обмеження діють із 20 березня.

 

Це означає, що не лише УКФ, а й інші системотворчі інституції, які є тестовими майданчиками та водночас гарантами нових підходів, — Український інститут, Національний центр Олександра Довженка, Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал» та інші — потребують максимальної уваги й турботи. В усіх них уже відбуваються або незабаром будуть відбуватись вибори директорів/ок.