Із сусідами — на рівних

21.10.2020

Вікові історичні події у відносинах із Московією-Росією засвідчують, що сусід північний — наш ворог вічний.
 
Починаючи з часів Богдана Хмельницького, який виборов волю українському народові, але вступив у переговори не на рівних із Московією, а як менший брат, і заключив договір iз царем-деспотом.
 
Тільки два успішні випадки маємо у відносинах iз Московією-Росією, коли ми виступали на рівних і перемогли.
 
Це перемога гетьмана Виговського над московітами під Конотопом, а також Брестський мирний договiр iз Німеччиною на рівних із Росією, завдяки мужності та героїзму оборонців Крутів. На всіх інших перемовинах із сусідами ми завжди принижуємось, виступаючи з позицій меншого брата.
 
Відновивши незалежність України, наші президенти Кравчук і Кучма віддали Росії Чорноморський флот, який за всіма правами належав Україні, і погодились на існування морської бази в Севастополі, що згодом стало ключовим фактором в анексії Криму.
 
З нерівних позицій Україна виступає і на міжнародній арені. Проголосивши без’ядерний статус, маючи войовничого, агресивного сусіда під боком, але при цьо­му також третій потенціал ядерної зброї у світі, наші названі президенти, вихованці КПРС, були зов­сім байдужі до національної та державної безпеки і підписали нікчемний Будапештський меморандум, який, як показав час, нікого ні до чого не зобов’язує. Порівняймо наших «мудрих» президентів із керівниками Ізраїлю, які в надважких умовах протистояння зуміли не тільки забезпечити обороноздатність країни, а й створили свою ядерну зброю.
 
Відносини не на рівних продовжуються й надалі.
 
Так, Порошенко підписав недолугі Мінські домовленості, які виконувати неможливо без втрати окупованих територій Донбасу, адже Путін вимагає надання цим районам особливого статусу із записом цього в Конституції України. А чи чули українці від наших президентів на адресу Путіна, щоб той надав особливий статус у Росії Кубані і Зеленому Клину? Не чули й не почуєте, оскільки наші президенти — в основному малороси, а не українці, які знають історію своєї країни.
 
Поляки у відносинах із Німеччиною поводяться як рівні, а Україна у відносинах iз поляками, угорцями, румунами завжди принижується, забуваючи, що вони окуповували свого часу наші землі, а дехто й узагалі був союзником Гітлера.
 
Угорщина потопила в крові Закарпатську Україну, а чого варта була пацифікація українців поляками, а також виселення їх зі споконвічних батьківських земель?
Президент Зеленський повинен зрозуміти, що на всіх переговорах треба виступати на рівних, ніколи не принижуватися, війну з Росією треба так і називати не конфліктом, бо його немає, а війною. Загравати з ворогом неприпустимо.
 
Події в Білорусі показали готовність Путіна анексувати цю країну, що добре розуміють країни Балтії. Повинна це зрозуміти й Україна, тобто її нинішні керівники, адже історичні події мають тенденцію повторюватися.
 
Згадаймо, як у минулому сторіччі Росія (тобто СРСР) прибрала до рук частину Фінляндії, Бессарабії, Західні Україну та Білорусь. У ХХІ сторіччі Росiя відхопила частину Грузії, Абхазію, Придністров’я і зазіхнула на Україну. Але зараз не 1939 рік, і новий рейх — РФ — на чолі з фюрером Путіним обламає зуби об Україну і буде знищений. 
 
 
І. ШІМАНЧУК
Рівне

  • Кілька пропозицій для уряду

    Панове урядовці, не потрібно закривати ФОПи та інший бізнес у вихідні дні, а лише скоротити робочі години, наприклад із 8.00 до 14.00, бо в державі немає коштів на компенсацію збитків підприємцям. >>

  • Знеславлена слава,

    Кожен день із ранку до ночі по радіо та на телебаченні тільки й чую: «Слава Україні! Слава героям, які творять її». >>

  • Ворог боїться тільки сили

    Коли в 2014­му Росія без оголошення війни напала на Україну, нав’язала нам так звану гібридну війну, Україна її прийняла, і це було великою помилкою. >>

  • Місце сили

    Навіть люди, далекі від релігії, знають чи принаймні чули про Пересопницьке Євангеліє, адже на ньому присягають на вірність народу й Україні наші президенти. >>