Так уже склалася в останнє десятиліття традиція, що після кожної літньої Олімпіади в українській легкій атлетиці відбувається звітно-виборний конгрес, на якому делегати оцінюють роботу керівника профільної федерації та визначають вектор діяльності організації на наступний олімпійський цикл.
Попри те, що через коронавірус заплановані на 2020-й рік Ігри в Токіо не відбулися, згідно з регламентом, наприкінці поточного календарного року у вітчизняному легкоатлетичному господарстві відбулися чергові вибори президента.
Упродовж восьми минулих років посаду очільника Федерації легкої атлетики України обіймав Ігор Гоцул. Прагнув досвідчений спортивний менеджер переобратися й на ще одну чотирирічну каденцію. Відтак усі свої минулі напрацювання та успіхи, а також майбутні обіцянки він виклав у Маніфесті.
Розповідаючи в ньому про свою діяльність на президентській посаді, Ігор Гоцул висловив переконання, що його команді вдалося суттєво змінити на краще стан справ у вітчизняній легкій атлетиці.
«Із типової пострадянської інституції ФЛАУ перетворилася на успішну, сучасну організацію, яка сповідує європейські цінності. За моєї ініціативи відбувся суттєвий перерозподіл владних повноважень від президента до колективних органів управління та територіальних федерацій. Тож більшість рішень тепер ухвалюється колегіально, вперше до цього процесу активно залучено і спортсменів. Принцип прозорості нині є домінуючим у нашій діяльності», — наголошував Гоцул.
За його словами, транспарентною та справедливою стала система відбору спортсменів на міжнародні змагання, прозорою також виглядає й процедура розподілу фінансів для підготовки атлетів. При цьому найголовніше, що в минулому залишилася безправність спортсмена та його особистого тренера.
Водночас, висвітлюючи свої перспективні бачення, Ігор Євгенійович зробив одну суттєву ремарку, в якій наголосив, що не може пообіцяти право голосу комітету спортсменів на звітно-виборній конференції ФЛАУ.
Водночас опонент Гоцула у своїй передвиборній програмі, не надто сперечаючись зі своїм візаві в основоположних програмних засадах, зробив діаметрально протилежну заяву щодо волевиявлення спортсменів, пообіцявши у разі свого обрання надати «атлетам і тренерам право голосу в керівних органах федерації».
Вочевидь, саме ця заява в підсумку й зробила можливим обрання доволі віддаленої від легкої атлетики людини — лікаря за освітою, колишнього керівника Професіональної футбольної ліги, очільника Державної служби молоді та спорту в уряді Миколи Азарова — Равіля Сафіуліна — на посаду президента легкоатлетичної федерації України. У боротьбі за цей високий пост Равіль Сафович на свою підтримку зібрав 16 голосів, Ігоря Гоцула підтримали 11 делегатів.
Коли ж iшлося про обрання першого віцепрезидента федерації, голоси делегатів уже звучали в унісон. Кандидатуру Олени Говорової — бронзової призерки Ігор-2000 у Сіднеї в потрійному стрибку — вони підтримали одноголосно. Схоже, її перебування у президії федерації якраз і покликане зробити гучним і впливовим голос атлетів.
