Силова троща: як Зе-влада підминає під себе антикорупційні відомства

Владі завжди діставалось за те, що вона намагається підім’яти під себе правоохоронні органи.

 

 

І щоразу повне перезавантаження влади апріорі створює умови антикорупційним органам для початку своєї діяльності з чистого аркуша. Але чий буде той аркуш? 

 

 

Вочевидь спокуса мати підконтрольні силові структури у влади чимала, і єдиний нюанс — це суттєве зміщення центрів політичного впливу. Однак це не наша історія.

 

У нас увесь цей вплив на очах централізується в одних руках у дуже високих кабінетах. Звісно, це позначається на роботі антикорупційних органів.

 

Показовий приклад «біографії» Національної ради з питань антикорупційної політики при президентові. Її створення подавалось як велике досягнення влади. У червні 2020 року відбулися кадрові зміни в антикорупційній Нацраді, але засідання не проводились.

 

Національна рада з питань антикорупційної політики, яку очолив президент Володимир Зеленський, узагалi не проводила засідань із липня 2019 року. Рік повної бездіяльності.

Отже, найсвіжіші новини взаємозацікавленого перетину силових структур і правлячої політичної сили з виборчих полів.

 

На початку вересня експерти почали бити на сполох: відомство Авакова може зірвати місцеві вибори. Літні вагання влади щодо доцільності місцевих виборів перетікали в осінь.

 

Сподівання на коронавірус — один із чинників, завдяки якому можна зупинити, в разі чого, небажаний виборчий процес. Підстраховка потрібна.

 

Однак вибори для влади стали актуальними, а тому незрозумілі гальма на отриманні довідок майбутніми кандидатами в депутати про наявність чи відсутність судимості відпущено. Проте ймовірність і можливості залишаються. 

 

Нагадаємо, в Україні діє стара громіздка і затратна система отримання таких документів. Однак саме така система може стати в нагоді. Довідку цю можна було отримати тiльки з 5 (день старту виборчої кампанії) по 24 вересня.

 

Що відбувалось? Навіть чимало з тих кандидатів у депутати, які задовго до старту виборчої кампанії вже точно знали, що балотуватимуться, і заздалегідь зареєстрували свої заявки на сайті МВС, довідку не могли отримати ледь не до останніх термінів.

Найбільш залежними від президента в плані політичних важелів та процедур призначення й звільнення серед правоохоронних органів залишаються очільники ГПУ та СБУ. І голову СБУ, і генпрокурора президент без рішення Верховної Ради звільнити не може.

 

Зі Службою безпеки главі держави пощастило більше — спочатку першим заступником голови СБУ, а потім очільником відомства призначили близького соратника Володимира Зеленського Івана Баканова.

 

Із попереднім генпрокурором Юрієм Луценком довелось повоювати, щоб, зрештою, вивести зі «святая святих» — Генпрокуратури — її постмайданного керівника. Ну а нинішня очільниця Генпрокуратури Ірина Венедiктова — своя людина. Недаремно ж вона в червні поселилась у резиденції, що призначена для проживання президента.

 

Цей «чендж» (бо як інакше — не за гарні ж очі вона туди вселилась?) коштував владній верхівці збурення корупційного скандалу. Декотрі аналітики стверджують, що він може стати початком імпічменту президента Володимира Зеленського. 

 

Це не перша історія з корупційним натяком. Раніше була прикра історія з недекларуванням президентом багатомільйонних прибутків від операції з держоблігаціями. 

 

Щодо історії з резиденцією, то пані Венедіктова примудрилась і прем’єр-міністра Шмигаля втягнути в цю карусель афери. Аби легалізувати своє перебування там, де має право перебувати лише президент, подейкують, що Ірина Венедiктова «вмовила» Дениса Шмигаля підписати «закриту» постанову Кабміну, що дозволяє здавати в оренду президентські резиденції всім бажаючим. 

 

Чим закінчуються подібні історії у цивілізованих країнах? Отож-бо...

Фактор ДБР також неоднозначний. Нагадаємо, Державне бюро розслідувань — український аналог ФБР — запрацювало наприкінці листопада 2018 року.

 

За чинного президента ДБР активізувалося в напрямi розслідування діяльності високопосадовців попередньої провладної команди. Зокрема, Бюро відзначилося активними викликами на допити п’ятого президента України Петра Порошенка.

 

Така масована атака ДБР змусила команду експрезидента стверджувати, що цей правоохоронний орган нова влада використовує з метою політичних репресій.

 

У команді експрезидента ще з початку активації ДБР натякали, що в роботу відомства втручається екс­заступник глави АП часів президентства Віктора Януковича Андрій Портнов. Він начебто використовував будь-які приводи, щоб якомога швидше запустити розслідування проти багатьох представників влади у 2014—2019 роках.

 

Натомість цікаво й те, що ще навесні минулого року НАБУ та САП закрили кримінальне провадження за фактом незаконного збагачення проти самого Портнова. Тоді президентом iще був Петро Порошенко. Сам Портнов не приховує своїх планів у будь-який спосіб довести факти протиправних дій української влади в постреволюційний період.

 

Прикметно й те, що очільники згадуваних відомств — МВС, Ген­прокуратури, ДБР — мають харківське коріння. Аваков підтягує «своїх»? Цікаво.

Непроста, що скандально вийшла за межі України, ситуація відбувається і в Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі (САП). За кілька місяців до закінчення своєї каденції (у листопаді) на посаді керівника САПу Назар Холодницький раптово 21 серпня написав заяву про звільнення за власним бажанням.

 

Чому за три місяці до кінця дії законного терміну його роботи він вирішив достроково піти не тільки з посади керівника САП, а й узагалі з органів прокуратури, де пропрацював 14 років? Не будемо зараз ствер­джувати про тиск.

 

Очевидне й інше: однією з причин є намагання привернути увагу й суспільства, й світової спільноти до того, що відбувається з силовими відомствами в Україні. Вони всі грубо й без намагання приховати повністю переходять на ручне управління ОП. 

 

Хто тепер підписуватиме підозри для топ-підозрюваних? Фахівці не виключають, що повноваження підписувати підозри таким «спецсуб’єктам», як народнi депутати чи суддi, генеральна прокурорка Ірина Венедіктова забере собі або віддасть наближеному до себе заступнику.

 

Наразі затвердження Верховною Радою членів комісії з обрання керівника САП викликало занепокоєння на Заході. Нові призначення критикують й українські антикорупціонери.

 

А колишній президент України, нині лідер опозиційної «Європейської Солідарності» Петро Порошенко відреагував на рішення Верховної Ради вимогою його політичної сили переглянути рішення парламенту, яке «поставило під загрозу безвізовий режим з Євросоюзом».

 

Слова євродепутатів він охарактеризував наступним чином: «Це таке ввічливе попере­дження Банковій, яка останніми тижнями буквально трощить незалежну антикорупційну структуру».

І наостанок гірка вишенька на владному тортові. 

 

Нагадаємо, у ніч на 29 липня під Мінськом працівники правоохоронних органів Білорусі затримали понад 30 бойовиків іноземної приватної військової компанії.

 

Вони виявилися найманцями російської ПВК «Вагнера». Згодом Україна вимагала від Білорусі видачі своїх громадян, яких затримали там разом з іншими бо­йовиками. Але Мінськ передав всіх «вагнерівців» до Росії. Президент Володимир Зеленський назвав таке рішення «дивним та неприйнятним».

 

Українська спільнота задалась питанням, що ж то було: зірвана операція СБУ чи фейк про зраду? 

 

Чимало розслідувачів схиляються до думки, що, ймовірно, це була спец­операція СБУ, яку начебто зірвав виток інформації з офісу президента України. 

 

Відомо, що народний депутат із фракції «Європейська Солідарність» Володимир Ар’єв оприлюднив документи, які, за його словами, доводять, що спецоперація із затримання «вагнерівців» у Білорусі планувалась українськими спецслужбами і була зірвана. 

 

Уся силова система ламається через коліно, однак професійність від того не зростає. Та, схоже, не це непокоїть нинішніх можновладців.