Доступне Чорне море: як відпочити два тижні у Залізному Порту за 3,5 дол. на добу

05.08.2020
Доступне Чорне море: як відпочити два тижні у Залізному Порту за 3,5 дол. на добу

Узбережжя вільне від людей, але не від птахів.

Непростий літній сезон-2020 запам’ятається відпочивальникам неймовірно низькими цінами на житло в курортних зонах біля Чорного та Азовського морів, фантастично чистою морською водою та... повною відсутністю гостей iз Росії та Білорусі.
 

А ось і ми — туристи нарозхват

Багато хто вже зрозумів, що пандемія коронавірусу принесла нам, окрім проблем, iще й маленькі несподівані радості життя.
 
У зв’язку з перекриттям кордонів різко обвалилися ціни на деякі групи товарів, які раніше ми не так часто могли дозволити собі купувати.
 
Наприклад, мені несподівано пощастило затаритися на кілька місяців наперед делікатесною сьомгою, купленою за смішною ціною у 130 гривень за кілограм та на додаток iще й від пуза наїстися елітного морозива: цей «делікатний» товар також «викинули» у продаж зі знижкою в понад 50 відсотків.
 
Але про двотижневий відпочинок біля самісiнького Чорного моря в умовах пандемії я, чесно кажучи, навіть не мріяла. 
 
Та це диво все ж таки сталося. І ось я їду на літній відпочинок... нехай і не до Болгарії, Туреччини або Єгипту, але у доступний та такий милий серцю курортний Залізний Порт.
 
На всяк випадок заздалегідь подзвонила та домовилася з господинею зняти номер iз розрахунку 150 гривень за одну людину, але несподівано у мене з’являється азарт збити ціну ще нижче.
 
Тож по приїзду на узбереж­жя Чорного моря активно включаюсь у торги, точніше, це зголоднілі місцеві комерсанти кидаються на кожного туриста, як хижаки:
 
— 150 на добу за шикарний номер iз видом на море, — схопила мене за руку дама з табличкою на шиї «Здам житло». Каже, а у самої очі блищать, як у вовчиці, яка зловила здобич.
 
І поки я вдаю, що роздумую та мляво відмахуюся, з іншого боку в мене мертвою хваткою вчепився її конкурент:
 
— 100 гривень (!!!) та номер із персональним фонтаном й акваріумом із золотими рибками — ваш!
 
Злегка очманівши від такого несподіваного успіху, але не втрачаючи гідності (не можна ж показувати своє здивування), ніби неохоче, але погоджуюся пройтися, подивитися.
 
І ось буквально через 5 хвилин я вже сиджу в чистенькому та акуратненькому номері з усіма зручностями за... три з половиною долари на добу!
 
— Тільки нікому не розповідайте, за скільки ви зняли у мене цей номер, — змовницьки шепоче мені власник апартаментів біля моря, — адже у добрі часи у мене б і за 450 такий номер забрали з руками та ногами, а тепер ось за кожного туриста б’ємося з конкурентами!
 
— Та що ви, — кажу я, з подивом розглядаючи затишний дворик із мангалом (що потопає у зелені, заставлений сучасними фонтанами) та свій номер із акваріумом на всю стіну, — я їм скажу, що зняла у вас номер за півтори тисячі гривень на добу, нехай заздрять!
 
Море, просто чисте море!
 
Насамперед біжу на пляж, адже навіть найпрекрасніші апартаменти влітку — це все одно тісна клітка, з якої хочеться вирватися на свободу! І треба сказати, людей у пляжній зоні, на перший погляд, не так уже й мало. 
 
Однак впадають в око деякі відмінності від минулих років. Наприклад, не можна не помітити, що майже 80 відсотків від усіх припаркованих машин — з українськими номерами, а решта 20 — це євробляхи наших заробітчан, які повернулися з-за кордону.
 
Тобто зібралися всі наші туристи з українськими зарплатами, а ось із країн ближнього зарубіжжя — нікого, тому й змушені власники пансіонатів iти на такі дивні поступки.
 
Цікаво, що медичні маски тут ніхто не вдягає, а у коронавірус жителі курортних зон на Херсонщині не вірять, вважаючи його світовою змовою проти Китаю.
 
Я побачила, що з п’яти аптек невеликого курортного містечка працює лише одна, де можна легко купити й парацетамол, і краплі від нежитю, й горезвісні маски, хоча й із потрійною накруткою.
 
Та особливо мене здивувала кришталево чиста солона вода у Чорному морі, яка настільки посвіжіла у порівнянні з попередніми сезонами, що на піщаному дні тепер видно кожен дрібний камінчик.
 
Це мимоволі змусило мене згадати минулий рік, коли через нашестя чорних та зелених водоростей море наприкінці серпня стало більше схоже на гігантську каламутну калюжу.
 
Багато в чому тут, звичайно, вина й самих людей, які звикли брати від природи все, але не хочуть бодай хоч щось вкладати у відновлення місцевої екології.
 
Адже на всю 10-кілометрову територію пляжної зони у селищі Залізний Порт можна нарахувати не більше п’яти платних туалетів, де ціна стартує від 5 грн за кожен візит.
 
А якщо врахувати, що відпочивальники споживають не лише воду, а й пиво та вино у необмеженій кількості, неважко здогадатися, що переважна більшість вважає за краще вирішувати свої делікатні проблеми абсолютно безкоштовно, занурюючись у води Чорного (або вже швидше «Жовтого») моря.
 
Тепер же величну красу причорноморського узбережжя в Херсонській області відтіняють лише зграї голодних чайок та галасливих бакланів.
 
Птахи з надією вдивляються у кожного, хто приходить на пляж, та чимось нагадують мені власників місцевих пансіонатів і порожніх номерів для туристів у приватному секторі.
 
Посміхаюся та годую їх з руки.

Що, де, коли й почім?

Трохи привільнiше за інших почуваються організатори пасажирських перевезень, які обмежилися тим, що просто «заморозили» ціни на проїзд на рівні минулого року.
 
Дістатися на комфортабельному автобусі з Києва на чорноморське узбережжя Залізного Порту коштує ті ж самі 600-700 гривень, що й раніше. Доїхати з Херсона у Скадовськ, Лазурне або Залізний Порт можна за скромніші 100-120 гривень за квиток в один кінець.
 
А ось організатори екскурсій до Асканії-Нови та на диво прекрасний острів Джарилгач уже не такі оптимістичні, вони змушені знижувати ціни на квиток iз 450 до 380 гривень для туристів, адже зараз приїжджають переважно небагаті мандрівники з різних куточків України.
 
За ці ж гроші можна з’їздити до сусіднього Скадовська та відвідати там дельфінарій або ж вибрати екскурсію на екзотичне Лемурійське рожеве озеро, яке вже встигло стати візитною карткою півдня України.
 
Розташоване це диво природи у селі Григорівка Чаплинського району Херсонської області й має авторитет вітчизняного Мертвого моря, цілюща вода якого допомагає зміцнити імунітет.
 
Багато відвідувачів Лемурійського озера примудряються придбати та відвезти додому цілком їстівну сіль рожевого кольору та безліч яскравих емоцій від спілкування з незайманою природою.
 
У стокілометровій зоні від цієї знаменитої на всю країну водойми є затока Сиваш, а ще — неймовірно прекрасні озера та узбережжя Азовського моря з теплими пляжами та природними красотами Арабатської Стрілки.
 
Звідси вже рукою подати до нашого Криму, рідного, але тимчасово окупованого...
 
Біля останнього хвилеріза...
 
Задовольняючись нехитрими радощами життя у курортній зоні Залізного Порту, я все ж таки намагаюся триматися якомога далі від центральної зони, де людей візуально досить-таки багато.
 
На жаль, навіть всесвітня пандемія не може зупинити такі проблеми, як купи сміття на чорноморському узбережжі з початком курортного сезону та занадто гучна музика, яку крутять на місцевих дискотеках практично до ранку.
 
Мої улюблені місця для відпочинку розташовуються у пустельних зонах, недалеко від Чорноморського біосферного заповідника, де закінчуються хвилерізи та куди судилося дійти лише шанувальникам первозданної природи.
 
Зате й пейзажі там відкриваються абсолютно фантастичні: надзвичайно чистий білий пісок, яскраві мушлі, широка смуга пляжу з веселими зграйками чайок та ласкавими обіймами Чорного моря.
 
У цьому місці забуваєш про суєту, політику та неминучу «другу хвилю» коронавірусу, що може настати вже восени, і хочеться вірити лише у кращі часи для України.
 
Сонце тут пече так сильно, що здається, ніби всі відомі науці віруси гинуть миттєво, й невипадково саме на Херсонщині — найсприятливіша епідеміологічна обстановка.
 
А в цілому поїздка на Чорне море — відмінна альтернатива дорогим курортам, адже залишає по собі лише позитив, міцне здоров’я та гарний настрій.
 
І таки так, літній сезон-2020 у курортній зоні півдня України відбувся. Нехай і багато в чому за рахунок туристів, які були змушені залишитися вдома, на Батьківщині, та вибрали за краще для себе «тимчасово доступне Чорне море» у Херсонській та Одеській областях.