Не так часто комусь, окрім «Динамо» та «Шахтаря», в Україні вдавалося вигравати національний Кубок.
Разом із грандами, в яких на пару 24 перемоги, володарями цього трофею ставали також «Таврія» (двічі), «Чорноморець» та «Ворскла».
Минулої середи в неймовірно драматичній боротьбі з «Маріуполем» ворскляни вибороли собі право на другий кубковий фінал, і тепер 8 липня матимуть можливість знову здивувати футбольну спільноту України, повторивши клубний успіх 2009 року, коли у вирішальному матчі турніру полтавчанами був подоланий свіжоспечений володар Кубка УЄФА — донецький «Шахтар».
У фіналі поточного Кубка «Ворскла» також не буде фаворитом, адже, вибивши з розіграшу на стадії 1/8 фіналу «Шахтар», його кривдник — київське «Динамо» — поза очі отримало статус дострокового тріумфатора цього розіграшу. До моменту перемоги над «Маріуполем» «Ворскла» нічим особливо не дивувала.
Переживши по ходу сезону зміну наставника — Віталія Косовського на тренерському містку замінив Юрій Максимов — полтавський колектив, здавалося, все ще шукає свою гру. Перебування ж команди на дев’ятому місці в турнірній таблиці УПЛ, здається, говорить саме за себе.
Утім підопічні Максимова, схоже, ще не сказали свого останнього слова в нинішньому сезоні. В минулому турі ЧУ Юрій Максимов запам’ятався емоційним виступом під час поєдинку своєї команди проти «Дніпра-1».
Наставник хоч і отримав за свої різкі слова вилучення, зрештою, змусив головного рефері матчу скасувати рішення про призначення пенальті у ворота ворсклян. До того ж після гри, обурюючись діями суддів, Максимов заявив: «Повірте, цей урок я вивчу. Буду думати тепер далі. Мене ще будуть згадувати».
А рішення, прийняте наставником «Ворскли» наприкінці півфінальної баталії в Маріуполі, заслуговує на те, аби про нього говорили як про щось особливе й унікальне.
І дарма, що через вилучення в матчі чемпіонату за кубковим півфіналом він спостерігав із трибун. Відчуваючи, що справа у матчі йде до серії післяматчевих пенальті, наприкінці другого екстратайму Юрій Максимов змінив воротаря своєї команди й випустив на поле 16-річного Павла Ісенка, який до того не провів за першу команду жодного матчу.
Як результат, у своєму дебютному матчі на дорослому рівні юний страж воріт «Ворскли» парирував три з п’яти ударів приазовців із «позначки» й вивів полтавський клуб до фіналу Кубка. За це клубна пресслужба «Ворскли» вже охрестила Ісенка «суперменом».
«Такі матчі здоров’я тренерам не додають. Стільки пережити... Я досі не відійшов. Багато емоцій. Ми вірили, що можемо пройти до фіналу й зробили це», — сказав після гри помічник Максимова Віктор Уляницький.
Згадуючи ж про суддів, на яких нещодавно так гнівався очільник «Ворскли», то півфінал у Маріуполі, як і перший матч 1/2 фіналу КУ тижневої давнини за участі «Минаю» та «Динамо», обслуговувала бригада арбітрів на чолі з Катериною Монзуль.
З огляду на те, що працювати в союзі з системою «відеоасистента рефері» в Україні наразі може лише невелика кількість арбітрів (ліцензії ВАР є у п’яти рефері), в УАФ для обох кубкових півфіналів вирішили, схоже, застосувати уніфікований суддівський підхід.
Що ж до фіналу, то на тлі коронавірусного спалаху, котрий ніяк не вщухає на Львівщині, УАФ, не виключено, доведеться підшуковувати заміну «Арені Львів» у якості головної арени Кубка-2019/2020.
Хоча, ймовірно, до 8 липня епідемічна ситуація з коронавірусною інфекцією покращиться, й «Динамо» та «Ворскла» таки зіграють у Львові. Утім поки що у великий футбол грати в місті не дозволяють. Приміром, локальне дербі між «Карпатами» та «Львовом» у найближчому турі УПЛ планують провести у Луцьку.
