Карантинна «Сила Долі»: львівські оркестранти спрацювали на межі театру і кіно

У період суворого карантину світом прокотилася хвиля музичних відеороликів у рамках акції «Залишся вдома» (#StayAtHome) та на підтримку лікарів, що перебувають на передовій боротьби з пандемією Сovid-19.

 

В Україні карантин накладається на зневажливе ставлення влади до культури, тому митці у складних умовах змушені виживати без грантів підтримки з держбюджету, як це зробили в Польщі, Німеччині й інших країнах, де є розуміння важливості культурних проєктів і закладів. Українським працівникам не допомогла привернути увагу до галузі навіть всеукраїнська акція «СтопКультурнийКарантин!»

 

Вихід на репетиції українських акторів і музикантів ще зов­сім не означає, що завтра відкриють двері театри, філармонії, концертні зали... Люди творчих професій, колективи — оркестри, солісти, балетні, оперні й драматичні трупи — вийдуть у нас iз карантину останніми з усіх галузей.

 

А відновлення докарантинного творчого ритму життя може затягнутися на невизначені терміни. Утім це не означає, що українські митці не творять.

 

Так, не чекати на «кращі часи» вирішив симфонічний оркестр «INSO-Львів» Львівської національної філармонії. Бо для артиста симфонічного оркестру така зупинка дорівнює професійній смерті.

 

Колектив музикантів успішно опанував нові для себе сучасні технологічні інструменти, організував і провів серію онлайн подій-концертів iз включеннями «наживо», декілька онлайн майстер-класів та низку репетицій iз диригентом. І вже у квітні оркестр почав працювати над унікальним продуктом-дебютом, аналогів якому небагато. Принаймні в нашій країні.  

 

Ідея народилась після першої спільної зустрічі оркестру «INSO-Львів» у ZOOM під час ізоляції. Проаналізувавши всі можливості інтернет-ресурсів, спільно з диригентом Ярославом Шеметом вирішили зробити запис увертюри до опери Дж. Верді La Forza del Destino («Сила Долі»). Можливо, найкращої з вердіївських увертюр, — наскрізь драматичної, з потужним філософським підтекстом про панування якихось надлюдських сил, про провину і відповідальність за трагічний розвиток подій, обумовлений будовою світу в цілому. 

 

Мережеві віртуальні концерти роблять кожного артиста симфонічного оркестру солістом — у своїй «домівці»-кадрі. Це особливий спосіб візуалізації оркестрової музики та її колективного народження майже зсередини — «кухня», яку багато хто з публіки ніколи не бачив. Адже зазвичай, у концерті «наживо», ми не завжди бачимо виокремленими цих «провідників» музики. 

 

«Коли людина опиняється дійсно у безвихідній ситуації — народжуються найкращі ідеї. Я вважаю, що, власне, така ідея народилася в нас спільно з оркестром «INSO-Львів», — каже диригент Ярослав Шемет. — Ми створили унікальний продукт. По-перше, ми провели дистанційні репетиції через онлайн-конференції, по-друге, ми записали дистанційно твір. Унікальність цього проєкту в тому, що ми це зробили не так, як усі — ми це зробили зовсім по-новому, без вживання метронома. Результат перевищив усі наші сподівання».

 

«Відправною точкою для нас став карантин, соціальне дистанціювання, пристосування світу до обставин. Цей продукт — наша відповідь глобальному виклику, — розповідає Іоланта Пришляк, голова правління «INSO-Львів».

 

— Оркестр є єдиним механізмом. Оркестр — це світ у мініатюрі. Все в його звучанні взаємопов’язано: кожен має і виконує свою партію, яка не суперечить iншій у баченні цілісної картини твору та його відтворенні. Сила, що об’єднує нас та рухає нашим світом, — Музика. Поки вона звучить — є життя. Так і кожна людина на Землі має свою партію і є невід’ємною частиною чогось більшого, цілого, і треба об’єднати зусилля, щоб скерувати нашу енергію на позитивне творення здорового Світу».

 

Звукорежисер Микола Басюк, який у професії понад 15 років, каже, що проєкт з оркестром INSO-Lviv спочатку нам здавався нереальним. Бо 57 музикантів робили записи кожен у себе вдома не на професійний мікрофон, а на звичайнісінький мобільний. І з того треба було зробити гарну звукову «картинку».

 

«Також додає складності те, що кожен музикант грав без метронома, а під відео з диригентом, який диригує, — зауважує Микола Басюк. — Завдання видається, на перший погляд, нереальним. Але ми робимо нереальні речі, створюємо чудовий мікс і результат, я думаю, повинен увійти в історію».

 

«У житті завжди бувають моменти, коли сублімована енергія знаходить свій вихід. Саме такою виявилась доля співпраці з оркестром INSO-Lviv та його чарівним керівником, пані Іолантою Пришляк, — ділиться креативний продюсер Михайло Крупієвський.

 

— Коли ми почали опрацьовувати матеріал і переглядати окремо кожну партію, зняту музикантами, стало зрозуміло, що кожен iз музикантів, сам того не підозрюючи, зняв про себе мікрофільм і заклав у нього дещо більше, ніж свою музичну партію. Стало зрозуміло, що кожен iз них зафіксував свій образ, а всі разом вони перетворились на персонажів. Тому рішення слід було шукати на межі театру і кіно. І саме тому композиції телевізійних планів більше нагадують віртуальні театральні мізансцени, а музиканти — персонажів у декораціях своїх домівок».

 

Проєкт реалізований завдяки голові опікунської ради оркестру Лідії Білас. Відео можна дивитися і слухати на офіційних акаунтах оркестру «INSO-Львів» у соціальних мережах.