Транш на реанімацію, а не реформи: Україна отримає від МВФ допомогу для покриття дефіциту Держбюджету

Міжнародний валютний фонд таки дотримав свого слова: після того. як Україна проголосувала за так званий «антиколомойський закон», штаб-квартира організації одразу ж підтвердила, що надасть нам раніше обіцяну суму кредиту стенд-бай.

 

 

Утім про раніше обіцяну довготермінову програму співробітництва на 8 млрд доларів, яка передбачає проведення низки структурних реформ і формування так званого кейсу успіху, доведеться забути, міжнародні донори просто рятують нашу державу від дефолту і колапсу. 

Фінансова ситуація в Україні залишається напруженою. Утім такою вона була і до пандемії «Ковід-19», але кількамісячний карантин тільки поглибив проблему. Упродовж нинішнього року Україна мусить позичити на фінансування дефіциту бюджету та обслуговування боргів 457 мільярдів гривень.

 

Це, за сьогоднішнім курсом, становить понад 17 млрд доларів. Власних ресурсів на латання цієї дірки у нас немає, тож головна надія влади — на Міжнародний валютний фонд та інших міжнародних кредиторів.

 

Плюс перевипуск внутрішніх позик, які Кабмін знову планує здійснити вже найближчим часом. Навіть попри те, що відсоткова ставка буде не вигідна для нашої економіки. 

 

«Що стосується внутрішніх позик, то ми плануємо зробити так званий rollover: я не бачу жодної проблеми у перевипуску внутрішніх боргів. Щодо зовнішніх боргів, то ми намагаємося фіналізувати нашу програму з МВФ найближчим часом», — сказав міністр фінансів Сергій Марченко, нагадавши, що угода з МВФ матиме позитивні для України наслідки, оскільки дозволить розблокувати фінансування Світового банку, а це додатково ще один мільярд доларів.

 

Плюс макрофінансова допомога від Євросоюзу на суму 500 млн євро, плюс ще 1,2 млрд євро, які Україна може отримати додатково.

 

За словами міністра, все це — головні пільгові кредити, які Україна планує отримати до кінця року. Потенційно, як вважає чиновник, ці кошти закриють всю потребу в зовнішньому фінансуванні.

 

«Якщо побачимо необхідність додаткового фінансування, будемо позичати на внутрішньому ринку. Активний внутрішній ринок теж повинен бути одним із наших основних джерел», — заявив Марченко, констатувавши інтерес іноземних кредиторів до українських облігацій внутрішньої державної позики, який чиновник вважає високим. Цей інтерес Марченко пояснює українським внутрішнім фінансовим ринком і готовністю влади працювати на ньому.

 

«Був якийсь період, коли приблизно місяць ми не позичали: через певну турбулентність і на внутрішньому, і на світових ринках. Та й не було такої гострої необхідності», — додав Сергій Марченко, м’яко натякнувши, що зараз така необхідність з’явилася.

Наприкінці минулого тижня президент України Володимир Зеленський підписав так званий «антиколомойський», або Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення деяких механізмів регулювання банківської діяльності» №590-IX, який 13 травня більшістю голосів ухвалила Верховна Рада України. 

 

«Документ, що його підписав глава держави, передбачає комплекс змін, спрямованих на вдосконалення діяльності банків, зокрема шляхом зміцнення корпоративного управління та врегулювання особливостей судового провадження у справах щодо виведення банків із ринку», — повідомила прес-служба Зеленського, додавши, що закон запроваджує оновлені механізми виведення банків із ринку, спрямовані на вдосконалення ліквідаційної процедури та задоволення вимог якомога більшої кількості кредиторів банку, що ліквідується, а також удосконалення механізмів можливої участі держави у виведенні банку з ринку.

 

«Такий крок сприятиме надійності та стабільності банківської системи, відновленню довіри до неї з боку вкладників і кредиторів», — резюмували в офісі президента.

 

Простіше кажучи, новий закон не дозволяє колишнім власникам банків повертати свої активи через суд. Із точки зору декларованого верховенства права, документ, можливо, і не найоптимальніший. Але, враховуючи слабкість та заангажованість нашої судової системи, подібний запобіжник слугуватиме стабільності фінансового сектору держави. 

 

Появу документа з нетерпінням чекала вся міжнародна банківська спільнота, адже він унеможливлював так зване «повернення» націоналізованого «Приватбанку» його колишньому власникові Ігорю Коломойському, фінустанови, у порятунок якої свого часу влив кошти Міжнародний валютний фонд. І який тривалий час був каменем спотикання у діалозі між українською владою і тим же МВФ, який багато разів дипломатично натякав: вони не планують засипати грішми дірявий мішок. І не нададуть транш, поки українська влада не гарантує, що ці гроші не підуть панові Коломойському. 

 

Власне, ми могли отримати першу суму коштів від Фонду ще взимку, до пандемії коронавірусу, коли президент Зеленський разом із НБУ та урядом домовилися на початку грудня 2019 року з менеджментом МВФ про відкриття нової трирічної програми EFF на 5,5 млрд доларів із можливим збільшенням суми до 8 млрд доларів. Ця програма, яка передбачала здійснення нашою країною низки структурних реформ, мала замінити колишню антикризову чотирнадцятимісячну програму «стенд-бай» на суму майже 3,9 млрд доларів... 

 

Утім, із першого «стенд-бай» ми зуміли отримати лише перший транш на суму майже 1,4 млрд доларів. І, не реалізувавши розширену програму, знову повернулися до чергового «стенд-бай»: терміном на 18 місяців, на суму 5 млрд доларів. 

Після підпису президента на його копії банківського закону офіційний Київ заявив: першу порцію коштів у сумі 1,9 млрд доларів ми плануємо отримати вже до кінця травня. У гіршому випадку — на початку червня.

 

Представник МВФ Джеррі Райс підтвердив, що домашнє завдання Україна виконала і гроші будуть. Він привітав ухвалення банківського закону, заявивши, що це дуже нагальна подія, особливо враховуючи всі ризики і виклики, які мала Україна на момент націоналізації «Приватбанку». А тому, як кажуть, «ніколи знову». 

 

Перші транші нового кредиту МВФ мають надійти не до золотовалютних запасів держави, як зазвичай, а безпосередньо до Державного бюджету. І працюватимуть вони не на курсову стабільність, як бувало до цього часу, а дозволять покрити дефіцит державного бюджету, який зріс із майже 100 мільярдів гривень до 300 мільярдів: через необхідність боротьби з коронавірусом та неправильне планування державних витрат, яке сягнуло свого піку під час роботи попереднього складу Кабінету Міністрів під керівництвом Олексія Гончарука.

 

Заміна програми із EFF на «стенд-бай», як пояснюють експерти, означає, що міжнародні донори вже не вірять в українські реформи. І якщо раніше нам давали гроші для реформ, то тепер — лише для підтримки штанів. Тобто, не для одужання та реабілітації пацієнта, а лише для того, аби він передчасно не помер. «Стенд-бай» не штовхатиме нас уперед, а лише слугуватиме запобіжником від відкату назад. Усе це експерти вважають свідченням слабкої довіри Фонду до офіційного Києва.

 

Адже лобі Ігоря Коломойського може спробувати відіграти назад, заблокувати підписаний закон через Конституційний Суд або навіть міжнародні правові інстанції. МВФ не надто вірить у непідкупність нашої Феміди, а тому видаватиме кошти малими порціями.