«Навіть жінки з рогачами
пішли в гайдамаки...»
Тарас Шевченко
Добровольці — це свідома й активна еліта нації, яка без примусу, за велінням серця і совісті, бере на себе відповідальність за вирішення злободенних проблем громади, нації, держави. Заради свого народу, своєї країни доброволець готовий пожертвувати своїм часом, статками, здоров’ям і навіть власним життям. Так було раніше, так є й сьогодні.
Українське суспільство в минулому було організоване в самодостатні громади, в яких кожен її член вірно виконував свої суспільні обов’язки, брав участь у її житті та захисті від диких кочових зайд. Ще у княжі часи, як це добре висвітлив Іван Франко у повісті «Захар Беркут», громадське ополчення змогло збройно протистояти татаро-монгольській навалі.
Світовим феноменом було українське козацтво, яке в похмуре середньовіччя стало справжнім вогнищем демократії, самоорганізації, самопожертви і явищем, яке інші народи старалися наслідувати. Козаки впродовж трьох століть охороняли не тільки свої оселі, міста і села від непроханих гостей, а й усю країну в цілому.
Крім того, в мирний час вони займалися сільським господарством, ремеслами, будували житло й укріплення, виготовляли неперевершену зброю. У козацькі лави йшли найдостойніші, найхоробріші юнаки й чоловіки, які ставали сміливими й відчайдушними воїнами. Українці прославили їх у своїх піснях і думах, народних переказах і в мистецьких творах. Нашою славою є Байда Вишневецький, Іван Кривоніс, Іван Богун та сотні інших героїв.
Коли на початку ХХ століття назріла революційна ситуація, постало питання відновлення української державності, тисячі добровольців, юнаків та дівчат Галичини й усієї підросійської України створили військові формування під назвою Українські січові стрільці (УСС), які покрили себе невмирущою славою не тільки як воїни, а й як творці стрілецької культури, особливо пісенної.
Як нам не згадати славних Дмитра Вітовського, Олену Степанів, Михайла Гаврилка та багатьох інших героїв! Коли на наших землях палахкотіла війна двох хижих загарбників, добровольці та члени сільської самооборони створили легендарну УПА, армію без держави, яка стала на захист незахищеного народу.
Ця армія не зазнала поразки, чинила гідний опір усім окупантам, особливо московським, стала легендарною. Ми повинні віддати шану Тарасу Бульбі-Боровцю, Роману Шухевичу, які з добровольців створили дієздатну і дисципліновану армію, що стала справжнім дивом і заздрістю для всього цивілізованого світу.
Коли Революція гідності змела злочинний режим Януковича і над зруйнованою ним Україною нависла смертельна загроза вторгнення путінських головорізів, першими на захист рідної землі стали добровольці.
На базі майданних сотень були організовані боєздатні добровольчі батальйони. Власне, вони визволяли окуповані росіянами українські міста й села, прийняли на себе підступні удари регулярних російських частин під Іловайськом, проливши на рідну землю свою святу кров. Добровольці билися як леви, стали пострахом для окупантів. Поряд із такими видатними командирами, як генерал С. Кульчицький, М. Забродський, І. Гордійчук, героїзм і відвагу показали добровольці В. Сліпак, Є. Тальков, О. Міхнюк, С. Табала, Р. Аметов, які удостоїлися звання Героя України!
Опираючись на славну тисячолітню історію всенародного опору українців, маючи потужну армію пасіонаріїв, добровольців, волонтерів, ми дійсно стаємо нацією непереможених. Нехай же під їхніми ударами зникнуть із нашої священної землі путінські смертоносні привиди, запанує нарешті мир, злагода, суспільний спокій і добробут!
