Онлайн-щоденник не загубиш: експеримент Сарненської гімназії може стати загальнодержавною практикою

17.04.2020

Бути чи не бути електронним щоденникам? Це запитання я поставила директору Сарненської гімназії, що на Рівненщині, Тамарі Шепель, на що вона без вагань відповіла: «Звичайно, бути! Адже це можливість зробити впевнений крок вперед у розвитку освітнього процесу, але, насамперед, це можливість зробити його активними учасниками батьків. Плануємо з нового навчального року відмовитись від ведення паперових щоденників — батькам не потрібно буде купувати ще й їх». 
 
Електронні щоденники були запроваджені в двох навчальних закладах району з другого семестру цього навчального року. «Прижилась» інновація також у Рівненській школі-ліцеї №2. Інтернет- ресурси повідомляють, що до проєкту вже підключено 10620 шкіл, 1028430 учнів; 148514 вчителів; 253060 батьків. Давно й успішно його використовують в Литві, Польщі, Ізраїлі та й в інших країнах. Унікальний шкільний інтернет-проєкт «Моя школа», який використовують Сарненська гімназія та ліцей №2, був розроблений литовською компанією Nevda ще в 2004 році. Литовські школи практикують його з 2008 року, а українські — з 2019 року. Однією з перших в Україні до проєкту долучилась Вінничина. Найактивнішими користувачами стали гімназії №1 та №6 і школа №27 м. Херсон, школа №66 м. Маріуполь, №7 м. Стрий. Тож бачимо, що ми в авангарді інноваторів в Україні.
 
Варто зазначити, що електронний щоденник — це лише невеличка складова проєкту, хоча надзвичайно вагома. Нерадиві «здобувачі освіти» втратили можливість одвічних відмовок на кшталт «не питали», «нічого не задавали», «забув удома», «була контрольна», стосунки «учитель — учень — батьки» стали абсолютно прозорими. Батьки відразу мають інформацію про оцінку, яку дитина отримала, а значить, можуть тримати під контролем хід навчального процесу своєї дитини, якщо потрібно, вплинути на нього, можуть бачити, яке домашнє завдання має син чи донька на сьогодні, ознайомитись з повідомленнями вчителя, за що ця оцінка була виставлена і чому вона саме така. Про запізнення, пропуски уроків чи ігнорування правил доброчесності батьки дізнаються відразу — не треба чекати, коли вони підписуватимуть, як було раніше, щоденник наприкінці тижня. Та, ніде правди діти, не всі батьки заглядали в щоденники своїх чад навіть наприкінці тижня... Відмова від паперових щоденників — позитивне явище й для нашої екології — скільки дерев буде збережено, які використовувались як сировина для виготовлення паперу для щоденників! Та й не тільки це.
У деяких школах-учасниках проєкту замість паперових класних журналів використовують планшети. Непотрібними стануть табелі успішності. Ресурс автоматично створює рейтинг учня серед однокласників, рейтинг класів у школі, виставляє тематичні оцінки, складає семестрові та річні звіти, графіки успішності. Це ж скільки часу вивільниться у вчителя для виконання його безпосереднього завдання — навчати і шукати нові творчі шляхи для цього! Задля справедливості маю відзначити, що зараз учителі ще багато часу мають витрачати на заповнення електронних щоденників. 
 
Під час спілкування з педагогами, гімназистами та їхніми батьками не виявила жодних негативних сторін інновації. Дана система покликана також не принижувати гідності жодного з користувачів — кожен бачить інформацію, яка стосується тільки його. Твою погану оцінку, наприклад, чи коментар або зауваження вчителя бачиш тільки ти і твої батьки, ніхто більше (ну і, звичайно, твій учитель). Є можливість двостороннього зв’язку.
 
Неоціненну допомогу отримали вчителі й учні від проєкту «Моя школа» під час карантину. Проєкт довів своє право на існування. Усі учасники освітнього процесу усвідомлюють, що зараз не канікули, а карантин. Без збоїв і скрипу, як кажуть, проходить дистанційне навчання. Усі працюють в режимі розкладу. Учителі можуть забезпечити учнів короткими конспектами, запропонувати лекції, презентації, схеми, відеоуроки зі спеціальних інтернет-ресурсів, посилаючись на сайти, для вивчення нового матеріалу, а потім провести контроль вивченого онлайн в реальному часі через освітню платформу «На урок». Учителі математики (Катерина Андреєва) та географії (Тітечко Світлана) діляться з колегами в соцмережах.
 
«Завданнями для контролю можемо скористатись із сайту «На урок» або ж створити їх самі — це пропонує система «Моя школа». Повідомляю учнів про день і час проведення тесту. До початку тесту вони повинні зареєструватися. Я даю їм код доступу і вмикаю таймер. По закінченні часу таймер вимикається, і кожен учень уже бачить свій результат — оцінку, відсоток правильних відповідей, а мені залишається лише виставити їхні оцінки в щоденники і при потребі прокоментувати. Це ж уже другий карантин із дистанційним навчанням, тож у нас це вже налагоджено і відпрацьовано», — пояснює вчителька української мови, заступниця директора, відповідальна за впровадження проєкту Галина Білотіл. 
 
«Ніхто не буде сьогодні заперечувати, що за цифровими технологіями майбутнє, але як ви, філолог, вважаєте — чи не становить це загрози для усного мовлення учнів?» — запитую практика. «Ні, що ви? Адже дистанційне навчання не вічне, а під час уроків ми працюємо над цим», — відповідає Галина Михайлівна. 
 
Адміністрація гімназії дорожить взаєморозумінням між усіма учасниками навчального процесу — педагогами, учнями, батьками. Ось і в ці дні звернулись до батьків із таким проханням: «У непростий для нас усіх час просимо з розумінням поставитися до необхідності дистанційного навчання. Прослідкуйте за тим, щоб діти оптимально поєднували роботу і відпочинок, не працювали у вечірній та нічний час. Усі завдання вчителі надсилають лише відповідно до наявних у той чи інший день уроків. Якщо Ваші діти з якоїсь причини не можуть працювати дистанційно, не встигають виконувати вправи, повідомте вчителя, класного керівника. Пам’ятайте, що одиниця в електронному щоденнику — не привід для паніки. Це лише нагадування, що в учня є борг. З розумінням поставтесь і до праці вчителів. Сьогодні наші електронні носії заповнені учнівськими роботами, які ми фізично не встигаємо вчасно перевірити, тому оцінки можуть з’являтись із запізненням. Ми бажаємо Вам терпіння, бережіть себе і своїх дітей, рідних і близьких, дотримуйтесь правил перебування на карантині. Сподіваємось на відкритість і взаєморозуміння». 
 
«Тамаро Степанівно, а чи не плануєте стати повністю електронною школою?» — запитую. «У перспективі напевно, що так. Але в нас і зараз багато учнів замість купи підручників носять планшети, у яких закачані підручники, —відповідає вчитель і додає: — Ми збирались разом з одним із банків запровадити подібний проєкт ще в 2012 році, але тоді не отримали належної підтримки від батьківської громадськості. За вісім років, що минули відтоді, багато що змінилося — і ось маємо інший освітній проєкт — «Моя школа». Завдячуємо цим голові районної ради Руслану Серпенінову. Сподіваємось і на подальшу підтримку місцевої влади. А взагалі, я вважаю, що це має бути загальнонаціональна програма, фінансово забезпечена МОН України, адже це новітні технології навчання, якими інші країни вже давно і успішно користуються».
 
Тамара СТАНКОВА 
Рівненська область