Випробування як рушiй прогресу: українська випускниця розповіла про стала польською студенткою

10.01.2020

Колись вона писала в соцмережах, що мріє подорожувати стільки, щоби пізнавали працівники аеропортів.
 
 
Колись ця дівчина зі щирою посмішкою та вольовим поглядом казала, що неодмінно стане перекладачем і працюватиме в посольстві.
 
 
А ще вона не побоялася відмовитися від усіх «повітряних замків» і кардинально змінити своє життя тоді, коли здавалося, що вже треба слідувати обраному шляху... про те, що «сміливі завжди мають щастя», про успіх, логістику та особисте щастя розповіла Олена Щерба, студентка другого курсу Університету банківської школи у Вроцлаві.
 
 Спершу розкажи про свiй графік. Іноді здається, що для тебе 24 години — це така собі примарна цифра. Розкажи, який вигляд має твій звичайний «to-do» лист на день.
 
— Мій розпорядок дня справді насичений. Три дні на тиждень я прокидаюсь о 5:45, снідаю, приймаю душ і їду в басейн або йду в спортзал — це вже залежить від настрою. Мені дуже подобається прокидатися раніше, ніж інші, і знати, що я вже зробила щось корисне. Потім я швиденько приймаю душ і біжу на навчання, де маю чотири пари від 9 години до 16:30. Якщо ж це день вільний від навчання, то я прокидаюсь о 6-й і їду або в інше місто, або в якусь школу у Вроцлаві на роботу, а звільняюсь уже о 15:00. Але часто додаються й інші клопоти.
 
—Тривалий час ти буквально горіла мрією вступити до одного з київських вишів та стати перекладачем. Що ти знала про свою професію на момент обрання? Чи справдилися очікування? Що стало несподіванкою?
 
— Це справді звучить, можливо, дивно, але після екзаменів в 11-му класі кардинально змінила вектор — то нелогічно, але до навчання залишилося два місяці, тож за два місяці я мала вивчити мову, а цього для перекладача, на мою думку, малувато. Тож я вирішила, що коли змінювати все, то остаточно. Я знала, що логіст — це професія, яка стрімко розвивається, набуває великого значення, популярності та дуже добре оплачується. Тож мені дуже захотілося спробувати. Я, звісно, моніторила різну інформацію про логістику, але зараз геть не пам’ятаю чого там начиталася. Знала, що буде бізнес, ніяких почуттів, управління ресурсами та персоналом, а також багато математики, яку я зовсім не люблю. Але реальність перевершила всі мої очікування, бо виявилося, що це не просто сухі розрахунки, а всесторонній розвиток, постійний рух та вміння знаходити рішення в будь-якій ситуації.
 
 Хто ж такий логіст, що входить у його обов’язки?
 
— Логістика включає інформатику, управління та технології. Дуже важко пояснити коротко, але я маю свій універсальний приклад: ви купуєте яблуко в магазині, а менеджер логістики організовує та управляє закупом насіння для цього яблука, його посадкою, вирощуванням дерева, дозріванням плодів, збором, перевезенням до магазину та думає, на яке місце його поставити, а ще робить це так, щоби увесь процес був максимально вигідним, зручним, ефективним для підприємства та задовільнив ваші потреби як покупця повністю.
 
  Розкажи, яку роботу маєш у Вроцлаві.
 
— Я стала частиною дружини ВСБ, тобто працівником відділу маркетингу у своєму університеті. Ми приносимо свіжі ідеї для нової реклами та різних подій. Також, за державною ініціативою, я та мої колеги проводимо тренінги та лекції в коледжах і старших школах про вміння публічно виступати, як складати резюме та успішно пройти співбесіду, як розвинути свою креативність, як корисно можна використовувати інтернет. Мені це дуже подобається, бо я завжди в центрі всіх подій. А ще — це престижно, дає багато нових вмінь, дарує безліч цікавих знайомств. Нас усіляко заохочують та платять дуже достойно. На цій роботі я познайомилася з мером міста, послами різних держав у Польщі та вже отримала великий досвід і повагу від викладачів.
 
 Чи вистачає часу на спорт та хобі? Чим займаєшся у вільний час?
 
— Часу в мене мало, але, на щастя, є вихідні. Я завжди знаходжу вільну годину на басейн, заняття в спортзалі, а також я дуже люблю вишивати, тож так я релаксую ввечері, але моє справжнє хобі — подорожі.
 
 Ти зуміла здійснити свою давню мрію подорожувати світом. Розкажи, де вже вдалося побувати, що вразило найбільше?
 
— Моя перша поїздка — це гори Татри в Польщі та Словенії, я відкрила для себе щось нове і просто казкове. У цьому ж році ми відвідали місто Дрезден у Німеччині, Прагу, Брюссель та Амстердам і чимало цікавих міст у Польщі. Найбільше я запам’ятала славнозвісний Амстердам, де я відсвяткувала свій 19-й день народження. Кожна наша подорож — це як нове маленьке життя.
 
 Чи є список країн/міст, які відвідаєш найближчим часом?
 
— Наступна станція в наших подорожах — різдвяний ярмарок Відня. Ще мрію про літню практику у Фінляндії та вже планую подорож у Стокгольм.
 
 Із якими труднощами довелося зустрітися на твоєму життєвому шляху після переїзду?
 
— Коли ти вже звикаєш до нової країни, людей, життя, то забуваєш про всі негаразди. У перші дні тут я зіткнулась із людською недбалістю, корисливістю: мене підвели українські ріелтори, і я була без житла. Із хостела ходила на навчання, а мама, не знаючи польської, шукала квартиру. Зараз я живу в чудових умовах, ми все пройшли. Також кожен зустрічається з проблемою самотності: ти один і маєш якось контролювати все своє життя самотужки, бо батьки за 1000 км від тебе, але з часом приходить досвід — і ти морально дорослішаєш.
 
 Якби був шанс передати листа 17-річній собі, ще до ЗНО, що б ти сказала?
 
— Я би сказала собі: що все, що йде не за планом, не завжди погано, бо воно веде нас до того, що потрібно саме нам. Не треба боятися зробити щось не так, як очікують від тебе, треба боятися не спробувати. Часом саме якісь невдачі дають нам зробити поворот у правильний бiк. 
Дар’я ТАТАРЧУК