Сирський доповів Зеленському про найгарячі точки фронту
Також Головком доповів щодо ураження цілей на окупованій території – реалізовані операції та підготовка запланованих. >>
Понівечені цінності: чому передноворiчний обмiн полоненими обурив Олега Сенцова
03.01.2020
Українська влада готова йти на поступки Росії навіть у питанні обміну полоненими.
Карколомні події життя у реаліях війни продовжуватимуться доти, доки триватиме ця загарбницька експансія східного сусіда.
Злами доль відбуваються у всіх, кого втягнула воронка війни: і дотично, і, тим більше, безпосередньо. Найгучніше в останні дні року, що минув, звучала тема звільнення українських полонених.
Відтак і кінець року ознаменувався обміном заручників. Цей процес, як зазначив президент Володимир Зеленський, був затверджений на останній чотиристоронній зустрічі в Нормандському форматі в Парижі.
Це другий за час президентства Зеленського масштабний обмін, що узгоджено між Києвом та Москвою. Але зазначимо, що в Кремлі цей обмін називають — між Києвом і «народними республіками». Під час обміну на Донбасі було звільнено 81 особу, 76 iз них повернулися на підконтрольну українській владі територію. Серед звільнених — журналіст Станіслав Асєєв.
Однак цей обмін, як і попередній, призвів до суперечливих реакцій та оцінок у суспільстві. Вочевидь, не будемо далекими від істини, якщо припустимо, що ці суперечностi та нагнітання уваги щодо особистостей, котрих Україна віддала в обмін на наших героїв, зрежисовано в Кремлі.
Адже нинішня російська провладна верхівка не втрачає жодної можливості для розхитування українського суспільства та посилення антагоністичних переконань. Отже, обмін відбувся 76 на 124.
І все ж, як уже зазначалось, обмін наших героїв на тих, хто стріляв у патріотів та активістів, iз перших моментів обмінного процесу почали відносити до категорії початку амністії всіх бойовиків як частини плану, нав’язаного нам Кремлем.
Як відомо, у рамках домовленостей Україна видала п’ятьох колишніх «беркутівців», котрих звинуватили в убивстві 48 і пораненні 80 активістів на вулиці Інститутській у Києві в 2014 році. Серед внесених до переліку на обмін винні у здійсненні теракту біля Палацу спорту в Харкові, підозрювані в державній зраді Дарина Мастикашева та Олександр Каратай. Також в Одесі суд звільнив понад 10 російських терористів.
Можливо, коли вщухнуть пристрасті і ці події літописці віднесуть до класу тих, котрі даватимуть відповіді на питання — чому українці на одвічних власних землях втрачають віру у творення незалежної держави... Якщо одна з причин незрілість, через це й неглибоке усвідомлення важливості й цінності власної державності, як наслідок — відсутність послідовного відстоювання національних інтересів, то наразі цей крок подолано. Ми не миримося з подібним, ми його бачимо, ми на нього реагуємо, ми задаємо владі питання і ставимо умови та вимагаємо зрілих, чесних відповідей.
Політичний прорахунок
Володимир Зеленський назвав звільнення з-під арешту п’ятьох колишніх «беркутівців» у рамках обміну — політичним рішенням.
«Із приводу «беркутівців». Так, це умови «всіх на всіх», умови цього обміну. Ми забирали наших героїв. Я вважаю, що це складне було рішення, рішення політичне. Це правда. І я вважаю, що наші бійці, наші військові, наші журналісти — вони всі є герої. І я впевнений, що для нас пріоритет — повернути наших людей. Я з повагою ставлюся до батьків і родичів, які втратили близьких на Майдані. Ми, на жаль, не можемо повернути тих, кого вже немає. На жаль, ми не можемо це зробити. Але ми могли повернути живих. І я впевнений, що це пріоритет.
Але ви знаєте прекрасно, що п’ятеро «беркутівців», ще не було вироків суду, п’ять років... двоє з них були під домашнім арештом. Так, не такі, як наші, не худі, не биті іншими людьми, а нормально і дуже непогано жили ці п’ять років. Двоє людей, чому були без вироків — ми розберемося. Це ніяк не буде впливати на справи Майдану. Справи Майдану ми закінчимо обов’язково. І троє були в СІЗО з цих п’яти «беркутівців», теж були без вироку суду. І якби вони залишились, то ми б не отримали наших розвідників, не отримали б хлопців, які захищали, які були в Дебальцевому. І якби так постало питання, то я і сто «беркутівців» поміняв би на одного нашого українця-розвідника», — заявив президент Зеленський.
Повернення героїв — торги інтересами з ворогом
Обмін героїв на «беркутівців» обурив колишнього політв’язня Кремля, українського режисера Олега Сенцова: «Країна повинна повертати героїв, але не ціною понівечення цінностей, за котрі вони бились».
Режисер вважає цей обмін несправедливим, адже багато політв’язнів не потрапили до списків, а Україна видає тих, хто вбивав людей.
«Частина наших полонених повернулась додому. Але лише частина. Не всі наші будуть визволені навіть з ОРДЛО — хтось залишиться у руках бойовиків. Кримські татари та інші наші політв’язні і в подальшому будуть сидіти у російських в’язницях. Невинні. За це Україна віддасть справжніх убивць: російський найманців, харківських терористів та п’ятьох «беркутівців». І справа не лише в тому, що в нас майже не залишається цього «чоловічого обмінного фонду» (дуже цинічний і практичний вислів), і для нового повернення своїх заручників український уряд буде змушений і в подальшому торгувати інтересами країни з ворогом. А в тому, що цей крок позбавляє нас головного — справедливості. Заради цієї справедливості українці стояли на майдані Незалежності...
За цю ж справедливість ми боремось і в подальшому проти окупантів: хто поклав свої голови, хтось сидить в окопі, хтось у в’язниці. Я дуже радий за цих хлопців та їхні сімї, котрі зустрілись. Країна повинна повертати своїх героїв, але не ціною осквернення цінностей, за котрі ці герої боролись. Тому що вони не скажуть спасибі за те, що справа розстрілу людей на Майдані не була закінчена хоча б вироком винним. Що майже через шість років ми почали повертатись у ту точку, з котрої усе почалось. Що те, за що боролись українці, йде прахом», — обурився Олег Сенцов.
Трохи героїчних деталей
У межах обміну з окупованих територій Луганської і Донецької областей додому повернулися четверо військовослужбовців 53-ї окремої механізованої бригади. Ще троє військовослужбовців мотопіхотного батальйону, що потрапили в полон 22 травня, наразі залишаються в полоні «ДНР».
«29-го грудня в рамках обміну додому повернулися військовослужбовці 53-ї бригади: Богдан Пантюшенко, Олександр Геймур, Кім Дуванов, Борис Пундор», — йдеться у повідомленні пресслужби Сухопутних військ.
Як зазначається, Богдан Пантюшенко, позивний «Броня», провів у полоні майже п’ять років. Богдан — командир танку 2-го окремого танкового батальйону, який зараз є лінійним батальйоном 53-ї бригади. Разом із двома бойовими товаришами його взяли у заручники в січні 2015 року. Це було під час операції поблизу селища Спартак і Донецького аеропорту.
Також вказано, що Олександр Геймур, Кім Дуванов, Борис Пундор потрапили в полон 22 травня цього року, коли вантажівка з особовим складом заїхала на окуповану територію.
«Ще троє військовослужбовців мотопіхотного батальйону, що потрапили в полон 22 травня, наразі залишаються в полоні «ДНР». Інформації, чому вони не включені до списку на обмін та не повернулись додому, наразі немає», — додали у Сухопутних військах.
Винні вибрали Україну, залишившись за ґратами...
Сімнадцять осіб, котрі були заявлені у списках на обмін «утримуваними особами», відмовились переїжджати на окуповану територію.
«Крім того, є ще близько тридцяти осіб, котрі відмовились узагалі брати участь в обміні. Вони продовжують відбувати покарання», — повідомила представник України в гуманітарній підгрупі Валерія Лутковська.
Президент Володимир Зеленський також підтвердив, що близько 50 осіб залишаться за ґратами. Такий їхнiй вибір України.
Також, за словами Валерії Лутковської, близько трьохсот українців залишаються у підвалах підконтрольних Росії терористів у Донецьку та Луганську. З них у близько ста чоловік є документи, що підтверджують їхні особи, ще близько двохсот осiб перебувають у руках терористів без документів.
Меджліс збентежений
«У Зеленського навіть не обговорювали можливість обміну політв’язнів з окупованого Криму, — обурюється голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров. — Офіс президента не проводив жодних консультацій щодо звільнення політв’язнів iз Криму в рамках майбутнього обміну полоненими між Україною та ОРДЛО».
Дійсно, серед тих, кого обміняли наприкінці 2019 року, не було жодного громадянина України, який постійно проживає на території тимчасово окупованого Криму.
Рефат Чубаров також зазначив, що чинна влада пішла шляхом поступок, погодившись не обговорювати питання Криму з російською стороною.
«Учасникам переговорів з української сторони було легше погодитися з доводами російських бандитів, — «По Криму не говоримо і не обговорюємо, все що там відбувається, є внутрішньою справою Росії», — ніж жорстко відстоювати свободу всіх українських політв’язнів», — наголосив Чубаров.
Краплені карти Кремля
На думку політолога Андрія Смолія, хоч що б казав Зеленський, влада готова йти на поступки Росії. Це стосується і питань газу, відведення військ, і надання особливого статусу Донбасу.
«Мир за будь-яку ціну може погано закінчитися для України. І, незважаючи на те, що говорив Зеленський, ми бачимо, що влада багато в чому готова поступатися Росії. Зокрема, в газовому питанні, відведенні українських військ. Можливо, влада готова поступитися навіть у питанні особливого статусу для Донбасу. Певні юридичні норми для цього вже закладаються. Йдеться про зміни до Конституції, які подав Зеленський. У цих змінах передбачається, що Верховна Рада може ухвалити так званий особливий статус Донбасу», — сказав експерт.
Смолій також припустив, що Росія буде й далі тиснути на Україну, вимагаючи нових поступок iз боку чинної влади.
«У питанні обміну полоненими також бачимо контраверсійні речі. Зокрема, згода видати бойовикам «ексберкутівців», а також злочинців, щодо яких ще тривають кримінально-процесуальні дії. Подібні напівкроки можна вважати значними поступками Росії. І якщо РФ буде тиснути далі, а вона це буде робити в будь-якому разі, наша влада буде готова йти на інші поступки», — зауважив політолог.
Представник Росії на переговорах у Мінську Борис Гризлов, ніби на підтвердження слів українського політолога, висловив сподівання, що після обміну Київ «може перейти до реалізації своїх зобов’язань» і закріпити особливий статус Донбасу в Конституції. Гризлов назвав обмін полоненими «кроком до подальшої реалізації всього комплексу гуманітарних і політичних заходів, зафіксованих у Мінських домовленостях».
