Святе Письмо — напам’ять: чому для глибшого пізнання Бога варто вивчати біблійні тексти

18.12.2019

Слово Боже викликає у людини почуття втіхи.

На Черкащині, де я народився, в мої дитячі, юнацькі і пізніші роки радянська влада продовжувала знищувати святі храми, старовинні пам’ятки історії та культури, витоптувала дощенту, дотла все святе з душ людських. У моєму районі були зруйновані всі церкви і багато моїх односельців вимушені були хрестити своїх дітей таємно. Про Бога вчителі у школі нам казали, що його немає.

Але моя мама крадькома молилася Богу, а моя бабуся була дуже набожною. У страшні роки гонінь, переслідувань і цькувань християн, вона залишалась вірною Всевишньому, молилася щодня. Її четверо синів, у тому числі мій батько, під час Другої світової війни були мобілізовані до лав Червоної армії і воювали на різних фронтах. Усі повернулися додому живими і здоровими. Хіба це не диво! Твердо переконаний, що їх урятувала молитва матері.

Як це не парадоксально, але я прийшов до Бога завдяки читанню атеїстичної літератури. Річ у тім, що в ній інколи вміщувалися цитати з Біблії і слова Божі вражали мою душу, я відчував їх незвичайність. Вирішив за будь-яку ціну дістати і прочитати Святе Письмо. Незабаром така нагода трапилася. Під час праці над кандидатською дисертацією у бібліотеці імені В. І. Леніна в Москві, я виписав Біблію і читав її декілька днів. Переконався — Всевишній над нами!

«Тебе любить Господь, ти спасешся»

Зміцненню моєї віри послужив один із випадків у моєму житті. Перебуваючи у відрядженні в Києві, я зайшов до храму помолитись. До мене підійшла незнайома жінка поважного віку і сказала мені тільки сім слів. Але яких слів! Тебе любить Господь, ти Божий, ти спасешся.

Згодом повне видання Біблії подарував мені священник, який лікувався у моєї дружини-лікаря. З того часу я почав наповнювати свою душу Словом Божим. Пізніше у мене виникла думка вивчати Святе Письмо напам’ять. Я вивчив і переказав напам’ять настоятелю Свято-Миколаївського храму в Острозі отцю Юрію весь Новий Заповіт (чотири Євангелія, Апокаліпсис, Діяння святих апостолів, Соборні послання святих апостолів Якова, Юди, Петра, Іоанна, Павла), увесь Псалтир (151 псалом, тропарі з молитвами, 9 пісень), а зi Старого Заповіту «Книгу пророка Даниїла», «Книгу Екклізіястову або Проповідника», «Книгу пророка Михея».

Своєю працею я переслідував декілька цілей: виконати її на славу Божу, на славу України; відродити давню традицію монахів, вивчати Святе Письмо, особливо Псалтир напам’ять; ґрунтовно дослідити витоки християнства, процес його становлення і розвитку; глибше пізнати Бога; спонукати парафіян Свято-Миколаївського храму у місті Острог частіше читати Біблію, виносити звідти дорогоцінні перли; дати поштовх до того, щоб у мене з’явилися послідовники.

У пісні третій Псалтиря дається настанова християнину: «Нехай не хвалиться мудрий мудрістю своєю, нехай не хвалиться сильний силою своєю, нехай не хвалиться багатий багатством своїм. Той, хто хоче хвалитися, нехай хвалиться тим, що розуміє і знає Господа».

Для розуміння Господа я багато працював на полі Божому, на полі смиренному. Працював удень і ввечері, працював і тоді, коли Острог уже мостився на сон, і навіть тоді, коли Острог уже бачив різноманітні сни. Я не примушував себе вивчати слово Боже, а робив це з радістю. Ішов до столу наче до престолу!

У цифровому вираженні моя праця складає 1005 сторінок. Пригадуєте святий Серафим Саровський молився Богові, стоячи на камені на колінах, тисячу днів і ночей. Тільки не подумайте, що я хочу порівняти славетний подвиг святого з моєю працею. Тут збіг чисел. Мій ужинок на полі Божому значно скромніший.

Користь для душі

Я багато читав висловлювань різних авторів про значення Слова Божого в житті людини. Але, на мій погляд, найкраще про це сказав апостол Павло в «Посланні до євреїв» глава 4, вірші 12. 13: «Бо Слово Боже живе і дійове та гостріше від усякого меча двосічного: воно проникає до розділення душі й духу, суглобів і мізків. І судить помисли й наміри сердечні. І немає створіння схованого від Нього, але все оголене і відкрите перед очима його. Йому дамо звіт».

Порівняно за короткий період часу я вивчив і переказав напам’ять священнику чотири Євангелія, Апокаліпсис, Діяння святих апостолів, Соборні послання святих апоcтолів Якова, Юди, Петра, Іоанна. Це пояснюється тим, що «Книга книг», «Книга мудрості» була настільною моєю книгою. Я читав і перечитував названі матеріали з Біблії, що принесло вагомі плоди. А от коли почав студії над Соборними посланнями святого апостола Павла, то зустрівся з певними труднощами. У деяких його посланнях є місця, які важко зрозуміти. З цього приводу апостол Петро у другому посланні глава 3, вірш 16 писав, що у посланнях Павла «...є дещо мало зрозуміле...». Стикаючись iз таким малозрозумілим , я подумки звертався до апостола Павла з проханням, щоб він пояснив, що він хотів нам донести з глибини віків. Перечитував по декілька разів послання і зміст їх ставав зрозумілим.

Із глибоким хвилюванням я приступив до вивчення Псалтиря. Жодна книга не прославляє Бога таким чином, як Псалтир. Читання псалмів дуже корисне для людської душі. Псалми безперестанно оспівують Бога піснями похвали, зміцнюють віру, як сонце освітлюють, як вода очищають, як вогонь обпалюють, як єлей помазують, похоті тілесні гасять і гнів угамовують, демонів відганяють, диявола осоромлюють. Одного разу братія запитала Іонна Золотоустого, чи корисно залишати читання Псалтиря? А він відповів: краще сонцю зупинитися в небі, ніж перестати читати цю книгу.

До речі, 120-й псалом на Місяці прочитав напам’ять американський астронавт полковник Джим Ірвін. Коли він ішов по поверхні Місяця, у нього з-під ніг піднімався густий пил. Він поглянув униз і побачив, що земля була як кулька, яку можна було взяти в долоні людських рук. Джим подумав, якщо земля таких розмірів, то яка ж тоді людина. Пилинка? Найменша частинка пилинки!

Великою мудрістю пронизана «Книга Екклізіястова або Проповідника». Екклізіяст стверджує, що немає нічого нового під сонцем. Усе що зараз є, воно вже було, а те, що має статися, уже відбувалося, бо Бог відтворює минуле. Пророк підкреслює, що для всього свій час і година своя, кожній справі під небом:

• час родитися і час помирати;

• час садити і час збирати посаджене;

• час вбивати і час лікувати;

• час руйнувати і час будувати;

• час плакати і час сміятися;

• час ридати і час танцювати;

• час збирати каміння і час розкидати каміння;

• час обіймати і час ухилятися від обіймів;

• час мовчати і час говорити;

• час кохати і час ненавидіти;

• час війні і час миру.

Я був подивований висловом Екклізіястовим: «У великій мудрості багато печалі, і хто примножує пізнання — примножує печаль». Думалось мені, що в стародавньому суспільстві з низьким рівнем розвитку продуктивних сил і виробничих відносин не було ґрунту для виникнення такої думки. А вона виникла і знайшла своє підтвердження аж у ХХ столітті. Згадайте Хіросіму, Нагасакі, наш болючий Чорнобиль.

Щодо Чорнобиля, то в 1919 році його відвідав перший президент Української академії наук Володимир Вернадський. Він записав у своєму щоденнику, що це місце навіює на нього містичний жах. Учений передбачив у Чорнобилі катастрофу планетарного масштабу за багато років до неї.

Викликає зацікавлення «Книга пророка Михея». Його міркування про те, що народи перекують мечі свої на орала, а списи свої на серпи, не втратили актуальності до сьогоднішнього дня. Декількома штрихами він змальовує тогочасне суспільство, в якому чиниться зло, панує брехня, начальники вимагають подарунків, судді судять за хабарі, а на ринках продавці використовують обманливу вагу. Якщо перекинемо місточок на сучасність, то побачимо у ній багато схожого зі стародавнім світом.

Помилка в молитві «Отче наш»

Хочу поділитися своїми роздумами над текстом молитви «Отче наш». Читаючи і перечитуючи її я помітив, що в текст молитви вкралася помилка. Йдеться про вислів «і не введи нас у спокусу». У цьому вислові діяльність, яка притаманна дияволові, приписується Богові. Адже диявол спокусив Єву, спокушав і продовжує спокушати людей, спокушав самого Ісуса Христа.

А Бог не спокушає нікого. Про це свідчать докази, які вражають своєю переконливістю. Святий апостол Яків у Соборному посланні у главі 1, віршах 13, 14, 15 зазначає: « у спокусі ніхто не кажи: Бог мене спокушає, бо Бог не спокушається злом і Сам не спокушає нікого. Але кожен спокушається захоплюючись і зваблюючись власною хіттю. Хіть же зачавши породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть».

Бог не тільки не спокушає людей, а навпаки — допомагає їм подолати спокусу. У «Першому посланні до коринфян» у главі 10, вірші 13 святий апостол Павло підкреслює: «Вас спіткала спокуса ніяка інша тільки людська, і вірний Бог, який не попустить вам, щоб ви були спокушені більше ніж можете, але разом зi спокусою дасть і полегшення, щоб ви могли перенести».

Про людські спокуси у главі 18, вірші 7 говорить і євангеліст Матфей: «Горе світові від спокус, бо потрібно, щоб прийшли спокуси, але горе такій людині, через яку спокуса приходить».

І на останок. У Святому Письмі не знаходимо жодних згадок про те, що Бог спокушав людину.

Помилки, допущеної в тексті молитви «Отче наш», уникає перекладач Острозької Біблії українською мовою, лауреат Шевченківської премії Рафаїл Турконяк. Замість вислову «і не введи нас у спокусу», він вживає вислів «і не дай нам зійти у спокусу». Нам думається, що в цьому випадку допущена стилістична погрішність. Краще було б сказати: «і не дай нам увійти в спокусу».

У Біблії, перекладеній Іваном Огієнком, вислів «і не введи нас у спокусу» замінюється на вислів «і не введи нас у випробування». Але, як свідчить Святе Письмо, Господь Бог випробовує людину. Він випробовував, по-перше, Авраама, який приносив у жертву Ісаака та багатостраждального Іова. По-друге, про випробування Богом людини йдеться у псалмі 16, вірші 3 : «Ти випробував серце моє, вночі відвідавши мене. Ти випробував мене і не знайшов у мені неправди, думки мої не розходяться з устами моїми». Інформацію про випробовуванням Богом людини знаходимо у псалмі 65, вірші10, у псалмі 138, віршах 1, 23, а також у «Посланні до римлян» святого апостола Павла у главі 8, вірші 27.

Нещодавно Папа Римський Франциск прийняв одноосібне рішення, щоб у церквах Італії в молитві «Отче наш» замість помилкового вислову звучав вислів «і не дозволяй нам піддатися спокусі». У нас таке зауваження щодо цього варіанта молитви. Все-таки людина до певної міри піддається спокусі, про що свідчать святий апостол Павло у «Першому посланні до коринфян» у главі 10, вірші 13 і святий апостол Яків у «Соборному посланні», у главі 1, вірші 14.

Нами пропонується у тексті молитви «Отче наш» вислів «і не введи нас у спокусу» замінити одним iз наведених нижче висловів:

— і відведи (або вбережи) нас від спокуси;

— і дай (або допоможи) нам побороти спокусу;

— і не дай нам увійти у спокусу;

— і не дай нам впасти у спокусу;

— і не дай нам спокуситися;

— і випробуй наші серця;

— і пізнай серця наші.

На наш погляд, вислів «і не введи нас у спокусу» найкраще замінити висловом «і відведи (або і вбережи) нас від спокуси», бо в цьому випадку при звучанні молитви майже не помітні внесені зміни. Такий вислів дасть можливість парафіянам легко і безболісно перейти до нового варіанта молитви.

Звичайно, будуть і інші пропозиції щодо виправлення помилки у тексті молитви. Обговорення їх допоможе вирішити цю проблему. Тоді молитва «Отче наш» у наших святих храмах зазвучить правдиво.

«Радію від слів твоїх»

У найбільшому за обсягом 118-му псалмі, вірші 162, висловлюється думка, що Слово Боже викликає у людини почуття втіхи, приємності: «Радію від слів Твоїх, як той, що одержав велике багатство». І я радів від вивчення Святого Письма. Мені час від часу посилалась радість, яку найчастіше я відчував, стоячи у храмі під час молитви. Коли я воздавав хвалу Всевишньому, то здавалося, що самі уста славлять Бога.

Я вдячний Богові, бо відчував його підтримку в процесі моєї праці. Дякую отцю Юрію, який приймав у мене, так би мовити, екзамени на знання Слова Божого, підтримував, настановляв, благословляв. Добрі слова хочу сказати на адресу ректора Національного університету «Острозька академія» Пасічника І. Д., отця Олександра із санаторію «Червона калина», отця Василя і отця Володимира з Острога, які зміцнювали мою віру. Подяка моїм рідним, синові Олесеві Володимировичу та невістоньці Тетяні Орестівні, лікарям, які дбали і дбають про моє тихе, спокійне життя, чим сприяють вивченню Святого Письма.

Розумію, що моя праця не буде оцінена однозначно. Одні схвально відгукнуться, інші подумають: навіщо вивчати тексти Біблії напам’ять, якщо їх можна просто прочитати. А третім буде геть байдуже. Моїм опонентам відповім такими аргументами. По-перше, святі отці не стали б вивчати Слова Божого напам’ять, коли б знали, що в очах Божих це нічого не значить. По-друге, святий апостол Іоанн в Євангелії, у ґлаві 5, вірші 39, писав: «Дослідіть Писання, бо ви сподіваєтесь через них мати життя вічне, а вони свідчать про Мене». Це означає не просто читати Біблію, а осмислювати її зміст, аналізувати його, робити відповідні висновки. По-третє, вивчення Святого Письма напам’ять посилює її зміст, дисциплінує розум. По-четверте, молитва передана своїми словами впливає на слухача, але ця ж молитва переказана напам’ять звучить сильніше, яскравіше.

Вважаю, що зробив велику, добру, Богоугодну справу. На це затрачено багато часу, зусиль та енергії. Але тягар Божий легкий, а ярмо його солодке.

ВАРТО ЗАДУМАТИСЬ

Вивчаючи Святе Письмо, я прийшов до висновку, що диявол мстить нам за прийняття християнства і його поширення. Задумайтесь, iз часу прийняття християнства у 988 році до часу, коли Україна була прив’язана до московської колісниці у 1654 році, минуло рівно 666 років. Диявольське число. Відтоді до сьогодення — біда за бідою, і горе за горем ідуть до нас від північного сусіда.

Володимир МАКЛЮЧЕНКО,

кандидат історичних наук, доцент кафедри культурології та філософії Національного університету «Острозька академія»

Друкована версія