> > Блага метро

Блага метро

27.11.2019
Уже понад півсторіччя метро є невід’ємною частиною повсякденного життя більшості киян. Але, на жаль, короткочасні подорожі цим видом транспорту не завжди приносять задоволення. В уяві одразу спливає образ «улюбленої» години пік. Та це й не дивно: нескінченний натовп, роздратовані пасажири, тиснява... Можна вважати за щасливчиків тих, кому вдалося зайняти омріяні місця на сидіннях? Якби ж то: тут iще потрібно мати неабияку вдачу просунутися до виходу, поки купа нетерплячих осіб на протилежному боцi не почала вриватися у ледь відчинені двері. Тут можна заперечити — у тисняві, та не в образі. Але хто сказав, що метро — не найкраще місце для вирішення конфліктів? 
Лихо та й годі... А давайте зараз усі разом помріємо про яскраве майбутнє нашого Київського метрополітену. Тільки уявіть: ви стрімко крокуєте донизу світлого, чистого та просторого приміщення. Озираєтесь навкруги, а межі між підземною та наземною частинами начебто й немає. Замість бетонних стін — міцне прозоре скло. А кияни, неначе ті рибки в акваріумі, де для кожного знайдеться місце. Ось уже й до турнікетів підійшли: про квитки та жетони тут зовсім не згадують, натомість пропускають лише за відбитком пальців. Ніяких вам черг i метушні. Всі спокійно прямують далі. Хоч людей на платформі менше не стало, але у вагонах тепер є чим дихати. Ви, напевно, здивовані. Так, протиснутися всім до однієї комірки вже неможливо. Після того як вага пасажирів досягає певного ліміту, двері вагону автоматично блокуються. Не хвилюйтеся, по своїх справах ви точно не запізнитеся, оскільки сучасні супершвидкісні поїзди довезуть вас з одного кінця міста до іншого лише за 10 хвилин. А у вагонах так тихо-тихо, як по ставку пливе сухий листок. Ніщо не завадить насолодитися улюбленою музикою або дзвінком від близької людини. Тішить, що традиційно в руках пасажирів можна помітити книжку або ранкову газету, попри те, що в «підземці» є постійний доступ до iнтернету.
На жаль, зараз мрії не зовсім збігаються з реальною картинкою, але все можливо. Хто, як не ми, перетворимо наші уяви у дійсність? 
Вікторія СЛОБОДЯНЮК, 
студентка Київського університету 
імені Бориса Грінченка
Друкована версія

Cтатті по темі

  • Небезпечний прецедент справи Лучанова

    Лучанов у суді.

    Є підстави оцінювати злочин комбрига С. Лучанова і його підлеглих як такий , що сприяє підриву єдності тилу і фронту та створює передумови для можливого бунту в ЗСУ на кшталт " маршу справедливості " вагнерівців Пригожина на Москву 23-24 червня 2023 року . >>

  • Не дають добро на добро

    Шановна редакціє!
    До вас звертається по допомогу Вікторія Захарова з міста Балаклія Харківської області. Мені 20 років. >>

  • Тривожна тінь диктатора Пілсудського

    Останні наїзди Навроцького на Україну і польську демократію є результатом впливу на президента ідеології і практики диктатора.

    У перебігу, подекуди, напружених відносин між Варшавою і Києвом, українська сторона, із невідомих причин, належно не відреагувала на заяву президента Польщі Кароля Навроцького про те, що у нього "кожен день відбувається духовний зв'язок із Пілсудським". >>

  • Вибачаємо і просимо вибачення: в Україні та Польщі різна історія і різні герої

    Президенти України відмовилися від польського ордену Білого орла.

    Ми, українці, зокрема і влада, не ставили за мету акцентувати чи формувати польській нації, хто має бути вашим національним героєм. Це — ваша історія і ваш вибір! ​Очевидно, і українці не потребують аналогічних послуг. Це наше суверенне право — визначати, хто є наші національні герої. >>

  • Проблеми нової реформи: армія - це не лише піхота

    Це оператори БПЛА, розвідники, сапери, екіпажі бронетехніки, водії, зв'язківці, РЕБівці, логісти, ремонтники та сотні інших людей,

    Замість того, щоб підвищувати цінність військової служби загалом, створювати стимули для професійного розвитку, підготовки кадрів, набуття нових спеціальностей та довгострокової кар'єри у війську, нам знову пропонують перерозподілити доплати між різними категоріями військовослужбовців. >>