Передвісники «Нормандського формату»: хто створив «нелегальні українські банди» для Макрона

«Я вважаю за краще легальних іммігрантів iз Гвінеї або Кот-д’Івуар (...) замість нелегальних українських або болгарських банд», — прозвучало нещодавно в інтерв’ю «правому» французькому журналу Valeurs Actuelles із вуст одного з ключових учасників таких очікуваних і важливих для України преговорів «нормандського формату» Еммануеля Макрона. Світу про це повідали, зокрема, журналісти DW.

 

Згодом стало також відомо, що українське МЗС запросило посла Франції Етьєна де Понсена «для надання роз’яснень із приводу висловлювань президента Франції Еммануеля Макрона щодо українців». Що саме пояснив посол, ЗМІ не повідомили.

 

Правда, пізніше з’явилися різні неофіційні роз’яснення — виправдовувалися «висмикуванням із контексту». У зв’язку з цим дуже хотілося б дізнатися — який же був істинний контекст і чим саме гіпотетичні «українські банди» (а я досі про них тут, до слова, ніколи не чув і не бачив) гірші й небезпечніші, аніж інші етнічні бандугруповання, і чи може керівництво французької поліції навести достовірну статистику злочинів, в якій «українські банди» справді випереджають «легальних іммігрантів з Гвінеї або Кот-д’Івуар і вихідців з інших країн»?..

 

Наскільки мені відомо, українські туристи або мігранти у Франції зазвичай цілком законослухняні і з честю несуть ім’я своєї країни, яка (особливо зазначу) протистоїть російській агресії, і мало хто з українців помічений навіть у незначних порушеннях закону.

 

Тому подібне висловлювання такого поважного високопосадовця, тим паче — у переддень зустрічі «нормандської четвірки», мимоволі насторожує. Бо демонструє упередженість президента Франції (навіть якщо слова «висмикнуті з контексту») щодо українців і України.

 

Хотілося б, аби й українські дипломати частіше нагадували дипломатам європейським: зараз саме Україна і її народ захищають європейців, будучи, по суті, форпостом Європи, від навали агресивної російської орди, яка порушує всі цивілізовані норми міжнародного співіснування.

 

Відтак висловлювання президента європейської країни, родоначальниці демократичних свобод, яка подарувала США статую Свободи, є якщо й не прямою образою, то цілком логічно насторожує в контексті врегулювання російсько-українських відносин, де саме Росія, оголошена «партнером» Франції, є офіційно визнаним міжнародною спільнотою агресором і окупантом. При таких висловлюваннях одного роз’яснення від посла Французької Республіки в Україні вкрай мало.

 

Останнім часом ставлення до етнічних українців із боку французької влади справді помітно погіршилося. Особливо ж — до тих, хто з початком російської агресії в Криму й на Донбасі під тиском різних націоналістично налаштованих елементів залишили Росію і виїхали на Захід, не маючи можливості отримати громадянства України. Ця категорія громадян особливо потребує кваліфікованого захисту.

 

Нове українське керівництво зобов’язане звернути увагу на своїх співвітчизників, які в процесі розвалу СРСР із тих чи інших причин опинилися за межами України й сьогодні стали заручниками міжнародних маніпуляцій російських спецслужб навіть у демократичній Європі.

 

Саме тому висловлювання Еммануеля Макрона не звучить безневинною обмовкою. Кожен українець, хоч де б він опинився волею долі, повинен відчувати турботу своєї країни.