Парадокси нашої економіки: чому в Україні хліб дорожчає попри здешевшання зерна

12.11.2019
Парадокси нашої економіки: чому в Україні хліб дорожчає попри здешевшання зерна

Ціна на хліб щомісяця зростає на один-два відсотки.

Протиріччя українського ринку не перестають дивувати: гривня суттєво укріпилася, взявши в тісні «шори» валюту, а ціни хоч повільно, але впевнено зростають фактично на всі товари та послуги, зокрема й на хліб. Ціна на нього злетіла вгору за останні два роки не мало не багато — аж на... 22%.
 
 
І це при тому, що у 2018 році тонна зерна пшениці коштувала 6,5 тис. грн, а цьогоріч — лише трохи більше 4 тис.
 
 
Тобто ціна на зерно суттєво впала, а хліб усе одно дорожчає, й кінця-краю цьому невтішному процесу не видно! То де ж логіка?
 
Із цього приводу член Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин зазначив: «У нас щомiсяця ціна на хліб зростає на 1-2%. Якщо за 2018 рік продовольчий кошик виріс у середньому на 16%, то хліб здорожчав на 22%. У 2017 році продуктовий кошик зріс на 19%, а ціна хліба — на 24%. Із цих історичних цифр така тенденція почалася тоді, коли держава зняла держрегулювання на соціально значущі продукти харчування. Це сталося влітку 2017 року. В першу чергу почав дорожчати хліб соціальних сортів».
 
Експерт також додав, що виробники хліба завжди знайдуть виправдання підвищенню цін, але чи є для цього підстави? Адже у структурі хліба борошно займає всього 40%, а решта — це накладні витрати, енергоносії, «комуналка», заробітна плата, різного роду інші складові.
 
«У цій ситуації будь-який пекар вам завжди зможе пояснити, чому він підвищує ціну на хліб», — іронічно резюмував аналітик.
 
Варто нагадати, що з початку поточного маркетингового року Україна експортувала... майже 20 млн тонн зернових культур, зокрема, понад 11,8 млн тонн пшениці (у тому числі продовольчої — майже 9 млн тонн, фуражної — понад 2,9 млн тонн), ячменю — 3,2 млн тонн, кукурудзи — 4,6 млн тонн.
 
Уся ця картинка починає нагадувати своєрідний курс на зубожіння власного народу заради збагачення окремих ділків і їх абсолютно не обґрунтованих «економічих розрахунків».
Очевидно, настав час таки повернути держрегулювання на основний продукт харчування для найменш захищених верств населення й дещо збити апетити «хлібній мафії».