Чорний день ССО: група спецпризначенців 73-го морського центру загинула на Тендрівській косі, фото
Загибель 28 грудня групи бійців 73-го морського центру підтвердили в Силах спеціальних операцій (ССО). >>
«Вата» лютує: у Херсоні з’явився «Пласт»
05.11.2019
Станиця «Пласту» відтепер діє у прикордонному Херсоні. (Фото надані організацією.)
Найпопулярніша українська скаутська організація, історія якої налічує 108 років, нарешті дійшла до прикордонного Херсона — відкривши тут станицю.
Загальновідомо, що «Пласт» виховує провідників нації. Бути «пластуном» — це не тільки престижно, а й відповідально.
Оскільки, окрім багатовекторного розвитку, дитина отримує ще й зв’язки по всьому світові. Відкриває можливість вдосконалювати себе у «пластових» таборах, поєднуючи гру зі спортивними змаганнями, а найголовніше — формує мотивацію бути активним і гідним громадянином своєї країни.
Квітка Цісик (американська співачка українського походження), Олег Ольжич (український поет, археолог і політичний діяч), Любомир Гузар (український релігійний діяч) і д-р Любомир Романків (співвинахідник «жорсткого» диска) — це тільки початок списку відомих у всьому світі діячів, що вийшли з «Пласту».
«Україна молода» поспілкувалася з головою Херсонського пластового осередку — станичним, «пластуном»-прихильником сеньором Олександром Тарасовим, який розповів про своє бачення розвитку станиці у цьому складному регіоні.
— Олександре, як виникла ідея створити в Херсоні осередок «Пласту»?
— Ще два роки тому думав над цією ідеєю, тому що в мене самого двоє дітей, і я хвилювався за їхнє патріотичне виховання, адже відомо, що на півдні це питання стоїть гостро. Не секрет, що Херсонщина перебуває під потужним антиукраїнським інформаційним впливом. Тут активно розвиваються громадські організації проросійського спрямування, які намагаються затягнути до себе молодь.
Із духовно-патріотичним вихованням тут усе складно... Так, ним намагаються займатись через школи. Однак, на мою думку, це здійснюється доволі формалізовано і відірвано від українських традицій та українського коріння. До національно-ідейного виховання намагаються долучитися деякі політичні партії, які позиціонують себе як націоналістичні. Та партія є партія, і вона більш заточена під конкретну політичну ідеологію та свого лідера. На відміну від них, «Пласт» — позаполітична та міжконфесійна організація, яка ставить собі за мету не тільки фізичне, а й духовне виховання молоді на основі християнської моралі та українських традицій, розвиток самостійності «пластунів» і їхніх лідерських якостей, у першу чергу — через систему самовиховання.
Туризм, мандрівки, різні форми пластування та таборів (від спортивних, військових до історичних, археологічних тощо) покликані сприяти всебічному розвитку здібностей дітей та юнацтва, формуванню якостей, які дозволять їм бути успішними у цьому житті, максимально самореалізуватися та стати провідниками суспільства. Тому спільно з патріотично налаштованими громадянами міста різних професій ми утворили команду. Команду, яка за два місяці пройшла шлях від презентації МГО «Пласт» у Херсоні до сформованих гуртків із дітей 10-11 років і відкриття Пластового року.
— Чи виникали проблеми при створенні організації?
— «Пласт» на півдні України активно розвивається, є осередки та ініціативні групи в Одеській області, Миколаєві, Запоріжжі, Мелітополі, низці ОТГ. До нас у Херсоні вже було декілька спроб «запустити» «Пласт». Однак із тих чи інших причин не доходило навіть до кваліфікаційного вишколу дійсного членства.
Мені пощастило об’єднати однодумців і сформувати діючий осередок. Кожен із нас робив свій внесок. Завдяки нашому референту УПН/УПЮ Дар’ї Улановій ми змогли сформувати наші перші дитячі гуртки на базі СШ № 2. Ця старша пластунка-прихильниця, викладач української мови і літератури змогла замотивувати і дітей, і їхніх батьків, і адміністрацію школи.
Директор СШ №2 Віталій Хоменко разом із нами пройшов навіть вишкіл дійсного членства. Два дні пліч-о-пліч ми вивчали «пластову» структуру, історію, методу. І, звісно, стройовий впоряд. Згадали минуле і як правильно крокувати... Тепер директор школи — наш офіційний «Пласт»-приятель... Наш скарбник (фіндиректор осередку), к.е.н. Дмитро Карлюка надає для зустрічей із нашими «пластунами» приміщення арт-клубу, де він є співвласником. А також допомагає у комунікації з органами місцевої влади. Так само, як і «Пласт»-приятелька, голова громадської ради при ОДА Ірина Зоря (теж учасник «пластунського» вишколу).
Саме завдяки команді ентузіастів я можу тепер сказати: «Пласту» в Херсоні бути!». Тепер маємо два гуртки із 20 дітей, які навчаються не тільки у СШ №2, а й у інших школах міста. Однак це лише старт, хоча вже зараз маємо чергу з бажаючих дітей, не вистачає виховників...
Звісно, багато часу витрачаємо й на просвітницьку роботу. Тому що багато людей у нашому місті не знають, що таке «Пласт» і для чого він потрібен. Часто люди вплутують сюди політику, згадуючи відомих український діячів Степана Бандеру і Романа Шухевича, які теж у свій час були вихованцями цієї організації. Але ми постійно наголошуємо, що ми не парамілітарна та позаконфесійна організація, яка має на меті, перш за все, — виховання відповідальних громадян своєї країни. Адже «Пласт» будується на трьох принципах — бути вірним Богу та Україні, допомагати іншим та жити за «пластовим» законом і слухати «пластовий» провід.
— Що цікавого передбачає ваша програма?
— Програма формується на рік. Називаються сходини. Уроки з історії, зі структури «Пласту» і «пластових» відзнак, «пластові» ігри на увагу, концентрацію, орієнтацію, орієнтування за компасом і по мапі. Мандрівки і підготовка до проведення Свята весни. Це свято відзначається наприкінці весни, діти разом із виховником три дні святкують його у лісів в наметах. Самі собі готують, облаштовують побут...
Дитина має вміти розвести ватру, орієнтуватись, що їй самій потрібно, коли вона йде в похід, вміти спланувати його. Мета «Пласту» — показати дітям екстремальні умови, а також те, як у них вижити; розвивати їхній дух та загартовувати характер. Улітку дитина їде у «пластовий» табір за напрямом, який обирає сама. «Пласт» побудований таким чином, що дитина сама має можливість навчитись заробити на цей табір. Завдяки цій організації дитина включається до унікальної системи саморозвитку, отримує зв’язки з «пластунами» з інших країн. На Різдво українські скаути привозять Вифлеємський вогонь миру. Хтось із дітей їде у Відень, інші зустрічають його вже в Україні та везуть у своє місто.
А найцікавіше у «Пласті» те, що кожна дитина може знайти себе у тому напрямі, який їй цікавий. Тому працюємо і запрошуємо долучатись волонтерів, адже, крім виховника, можна займатися адміністративною діяльністю, бути інструктором і вчити дітей чомусь цікавому. Чи просто лишатись «Пласт»-приятелем та допомагати осередку, як серце підкаже.
