Від Галшки Гулевичівни — до Чураївни: у Києві відкрили родинну виставку творів Забашт

23.10.2019
Від Галшки Гулевичівни — до Чураївни: у Києві відкрили родинну виставку творів Забашт

Співачка Руслана Лоцман біля «Чураївни» Василя Забашти. (Фото Людмили ЧЕЧЕЛЬ.)

У Муніципальній галереї мистецтв Києва відкрилася дивовижна виставка творів народного художника України Василя Забашти та його родини.
 
 
Її зініціював учень митця, народний художник України, лауреат Шевченківської премії Валерій Франчук.
 
 
«Василь Забашта — це великий і мудрий учитель, — розповідає Валерій Франчук. — У 93 роки він самостійно організовував свою виставку! А скільком художникам дав благословення, зокрема й мені. Саме в таких людях міць нашої України: вони живлять кров нації, пророщують зерно на неосяжній ниві нашої давньої культури. Митець за життя закликав любити Україну, а молодим художникам — не полишати у творах образ України, бо вона така різна і така прекрасна». 
 
Василь Забашта пішов із життя три роки тому на 97-му році життя. Довгожитель був наймолодшим у своїй родині з одинадцяти дітей! Митцю довелося пережити радянсько-фінську війну та Другу світову. Закінчив Харківський художній інститут. Став прекрасним живописцем.
 
Світ кольорів, кажуть, почав сприймати ще на руках у матері. Малював всюди, де прийдеться: на стінах хати, повітки, стовбурах дерев, парканах. Замість олівця спочатку мав вугілля з печі. А згодом був учасником всеукраїнських та зарубіжних виставок. 
 
Багато про художника розповідає дружина Людмила. Кому як не їй знати, що з перших робіт міцно сплелися у творах Василя Забашти Україна і музика: «Семен Гулак-Артемовський та Микола Глінка», «Іван Франко на етапі», «Микола Лисенко у Михайла Коцюбинського», «Спогади про Україну», «Микола Лисенко слухає Лесю Українку».
 
З роками майстра все більше цікавила справжня українська історія. Скажімо, велика композиція «Гетьман Сагайдачний та Галшка Гулевичівна» присвячена відомій події — заснуванню Києво-Могилянської академії. Портрет Гулевичівни перегукується із традиційними зображеннями святих. 
 
На виставці представлена чудова робота «Чураївна». А ще — українські краєвиди. Чистими насиченими барвами виконані серії пейзажів, написаних у Седневі, Криму, Качанівці, Дешках. Саме у Дешках на Богуславщині Василь Іванович мав майстерню і робочий день розпочинав з етюдів. Близькість художника до землі дозволила створити «Соняхи», «Осінні дерева», малювати сільські хатини, що так приваблюють розкішшю кольо­рів, багатством світла.
 
Окрім живопису Василя Забашти, на виставці представлено текстиль доньки Галини та невістки Наталії Дяченко-Забашти, графіку онуків Радима, Юрія, Ждана. Є на вернісажі й твори правнучки Дарини Бучко.
 
Поважні гості виставки — народна артистка України Валентина Ковальська і заслужена артистка України Руслана Лоцман — щиро радіють з того, що мають давню дружбу з родиною Забашт.
 
Зокрема, вони мають костюми для виступів у виконанні доньки художника — пані Галини. Руслана Лоцман сфотографувалася на згадку біля портрета «Чураївни», так схожої на неї.
 
Народний артист України, відомий диригент Іван-Ярослав Гамкало поділився з присутніми своїми роздумами: «Я, на жаль, не був знайомим за життя з художником, але сьогодні отримав насолоду, натхнення. Жити роботою, улюбленою справою — це найбільша винагорода. Художник був справжнім патріотом України. В усіх роботах відчувається рука, душа і серце Митця з великої літери». 
 
 
Василь Забашта — це рідкісне для творчих людей поєднання творчості й життєвих переконань. В останні роки життя він втратив зір на 70 відсотків, а малював. Художники не вірили, що він погано бачить, а лікарі не вірили, що він малює. 
 
Вірна дружина художника Людмила розповідає, що в дружбі й любові прожили 63 роки. Зараз вона записує спогади, пише етюди, есе й цитує його кредо життя: «Ким би ти не був — будь Людиною, неси Любов, Добро, живи у злагоді з Природою, будь Патріотом. Якщо Тебе Бог наділив талантом мистця-живописця — шукай гармонію кольору в природі, навколишньому світі... Якщо Тобі дав Бог бути мистцем-учителем — допомагай розвивати талант творчої особистості, навчай вчитися творити, бачити сонце і зорі навіть там, де їх не видно».