«Зелені» знижки: нова влада планує таки запустити масову приватизацію в Україні

Про масштабну приватизацію державної власності команда президента України Володимира Зеленського ще перед виборами говорила не менше, ніж про продаж землі. Сьогодні про неї говорять як про одну з ключових реформ, які повинні стартувати вже найближчим часом. Після початку роботи нового парламенту Зеленський офіційно заявив про початок процесу: законопроєкти, якими вносять зміни у правила приватизації, увійшли в число першочергових і їх мають розглянути вже найближчим часом. Деякі з них вже розглянули. 

 

Днями Верховна Рада України ухвалила в другому читанні законопроєкт №1054-1, який пропонує скасувати перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації. «Перелік з понад 1000 об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації згідно із законом 1999 року, потребує перегляду, оскільки був сформований на радянських підходах визначення державної власності і модель управління таким майном не могла забезпечити його ефективне використання. Переконаний, що державні підприємства повинні бути прозорим і ефективним бізнесом. Тільки тоді держава і суспільство зможуть отримати максимально результативну віддачу від їх діяльності», — прокоментував міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Тимофій Милованов, додавши, що у Міністерстві розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства планують найближчим часом закінчити узгоджувати список з 800 підприємств для передачі на приватизацію.

 

«Інвестиції розблоковані. Сьогодні Верховна Рада прийняла закон 1054-1, який дозволяє приватизацію всіх підприємств, крім стратегічних. Скоро ми закінчимо узгоджувати список iз 800 підприємств для передачі на приватизацію. Звичайно, ті підприємства з цього списку, які важливі для держави, будуть залишені у власності. А все інше буде передано на приватизацію заради залучення інвестицій та економічного зростання», — написав Милованов на своїй сторінці у «Фейсбуці».

Раніше Милованов зазначав: «Я пообіцяв розблокувати велику приватизацію шляхом призначення радників iз приватизації для п’яти компаній: Одеського припортового заводу, вугільної компанії «Краснолиманська», «Індар», заводу «Електроважмаш», Об’єднаної гірничо-хімічної компанії. Зробив. Тільки що погодив подання Фонду держмайна на Кабінет Міністрів на це. Тепер залишилося кілька днів на інші узгодження і рішення Кабміну».

 

«Ухвалений законопроєкт відкриває можливості не тільки для продажу, а й для корпоратизації підприємств відповідно до кращих міжнародних практик. Адже тільки за таких умов можна розглядати питання про продаж. Сьогодні важливо забезпечити подальше існування цих підприємств в управлінні ефективних власників, які забезпечать їх розвиток, модернізацію і створення умов праці зі збереженням трудових колективів. Саме цей закон — один iз багатьох інструментів, який допоможе державі вирішити це завдання», — цитують першого заступника міністра Павла Кухту.

 

У Кабміні зазначили, що прийняті новації не торкнуться об’єктів, що забезпечують національну безпеку, підприємств, які виробляють озброєння для ЗСУ, атомної енергетики, спортивних об’єктів, об’єктів зв’язку, культури, підприємств, що забезпечують безпеку руху та навігації. Також, за словами Милованова, у проєкті закону зазначено: державна власність, яка перебуває на тимчасово окупованих територіях, не підлягає приватизації до повного відновлення конституційного ладу України на цих територіях.

Також президент доручив Кабміну до 1 грудня 2019 року передати не менше 500 підприємств у Фонд держмайна для малої приватизації через аукціонну систему «ProZorro.Продажі». Із цієї ж дати мати початися підготовка до приватизації великих держкомпаній. Перший конкурс «великої приватизації» планується провести не пізніше 1 квітня 2020 року.

Йдеться про велику приватизацію й у програмі діяльності уряду, яку команда Олексія Гончарука презентувала минулого тижня. Цей документ передбачає збільшення рентабельності активів державних підприємств iз 2,1% у 2018 році до 5% у 2024 році, а також зменшення частки держави в економіці до 5%.

 

«Ми сприятимемо розвитку приватного сектору, який продуктивнiший і ефективнiший, ніж державний. Для цього ми проведемо приватизацію, яка дозволить передати сотні суб’єктів господарювання державного сектору ефективним власникам, які створять нові робочі місця і ліквідують корупцію. Це дозволить міністерствам зосередитися на формуванні політики, а не на управлінні власністю. Понад тисячу неефективних підприємств буде ліквідовано: держава більше не витрачатиме кошти платників податків на підтримку неефективних збиткових підприємств», — обіцяють автори програми.

 

Уряд також планує створити Фонд національного добробуту, який візьме в управління стратегічні державні підприємства. «Ми розробимо політику власності з чітким визначенням мети державного володіння і ключових показників ефективності діяльності для всіх державних підприємств. Ми корпоратизуємо всі державні підприємства, які здійснюють комерційну діяльність, шляхом перетворення їх в акціонерні товариства», — кажуть ініціатори урядової програми, зазначаючи, що уряд планує залучити інвесторів у державні банки. Аби зменшити частку держави в банківському секторі до рівня 20%. Зараз, як відомо, вона перевищує половину. Значною мірою такого високого показника було досягнуто через вимушену націоналізацію ПриватБанку. 

Тепер держава мусить відіграти назад. При цьому не перейшовши червону межу державних інтересів, логіки розвитку економіки, бізнесу, а також інтересів олігарха Ігоря Коломойського. Того самого, якого вважають надзвичайно близьким до сьогоднішнього глави держави Володимира Зеленського. 

 

Уряд Олексія Гончарука при цьому натякає: він має намір віддавати «Приват» у добрі приватні руки. Як відомо, на сьогодні на українському ринку працюють чотири державні банки: Ощадбанк, Укргазбанк, Укрексімбанк і ПриватБанк. Їх сумарна частка на ринку, за різними підрахунками, близько 52-54%. При цьому націоналізований у 2016 році ПриватБанк є найбільшим українським банком: його частка на ринку досягає 35%. А це суттєво більше запланованого Кабміном рівня присутності держави в банківському секторі. 

Президент Володимир Зеленський намагається максимально розширити коло покупців українських активів за кордоном. Так нещодавно він зустрівся в Нью-Йорку з представниками ділових кіл США і запропонував їм інвестувати в Україну.

 

«Саме це для нас найважливіше: ми ідентифікуємо та системно вирішимо всі проблеми західних компаній в Україні — від проблеми на митницях і в податковій до захисту прав інвесторів та інтелектуальної власності», — заявив він на цій зустрічі, додавши, що сьогодні в державі проводять структурні перетворення, і не вистачає тільки часу.

 

«... Я щиро запрошую вас усіх стати частиною цього важливого процесу — трансформації України в дійсно європейську розвинену країну, вільну від корупції і наповнену бізнес-можливостями», — сказав президент. І повідомив про майбутню реформу судової системи, яка дозволить кожному інвестору «розраховувати на справедливість». Також президент зазначив, що вже стартувала реформа правоохоронних органів, яка забезпечить розслідування корупційних злочинів і покарання за них.

 

«Ми змінюємо країну, правила гри, створюємо цивілізовану ділову атмосферу, і робити це треба все дуже швидко. У нас немає кількох років — у нас є тільки місяці», — наголосив Зеленський, пообіцявши зробити все для забезпечення економічного зростання і залучення прямих іноземних інвестицій. «Це мій головний пріоритет як президента. Це також пріоритет нового уряду і парламенту», — зазначив Зе, запросивши інвесторів брати участь у приватизації об’єктів держпідприємств, список яких найближчим часом розшириться.

Що відповіли Зеленському інвестори, — на жаль, залишилося поза увагою прес–служби українського президента. 

Питання номер один, яке виникає щодо планів уряду, — чи не наступить нова команда влади на ці ж самі граблі, що і їхні попередники? Адже про плани провести велику приватизацію українці чують не перший рік, до того ж у бю­джет практично щороку закладають величезну суму як прибуток від приватизації. Цьогоріч ця цифра становить 17 млрд грн. 

 

Утім ще жодного разу цей пункт не виконали. Відтак держава де-факто або переоцінювала власні сили, або ж закладала до Держбюджету прихований його дефіцит. Так, у році, що триває, за попередніми підрахунками, виконання надходжень від роздержавлення наразі не перевищує 2%. Тобто, замість 17 млрд гривень, запланованих як надходження до державної скарбниці, вдалося зібрати тільки 400 млн грн. Решта залишалася висіти в повітрі. І для того, аби закрити цю «дірку», Мінфіну довелося випускати облігації внутрішньої державної позики, додатково збільшуючи і без того високе навантаження на бюджет. Зрештою, і ті два відсотки, які ми отримали, — не від продажу великих об’єктів, а переважно від реалізації непотрібного майна, що знаходиться на балансі місцевої влади: недобудов, занедбаних будівель, гаражів і туалетів.

 

Експерти назагал сумніваються, що ситуацію із приватизацією вдасться змінити докорінно. «Уже нічого продавати, — цитують ЗМІ аналітика Олександра Охріменка. — Велика приватизація, яка була при Кучмі, працювала як? По-перше, ще було що продавати. А по-друге, йому вдавалося задовольнити примхи різних олігархів. Зараз таких цікавих для інвесторів об’єктів уже практично не залишилося. А ті, що є, — кому їх продавати? Наприклад, Одеський припортовий завод колись дійсно коштував 1 млрд грн. Його хотіли купити кілька олігархів або пов’язаних з ними структур. Але важко було так віддати, щоб інші були задоволені. Закінчилося тим, що його взагалі нікому не продали, і зараз він уже майже нічого не коштує. Є й ще ціла низка об’єктів, які так само складно продати. Тобто або ти продаєш їх тому, кому не хочеш, або нікому. А дуже велика кількість об’єктів, які виставляють на продаж, просто ніякої цінності не представляють і інвесторам не потрібні. Тим більше, коли виставляються на продаж частини: 50% або й менше. Так що поговорити — поговоримо, а реальної приватизації не буде». 

 

Інша думка: для масової приватизації потрібні дві речі — політична воля і Фонд державного майна, який займається приватизацією, а не схемами. Іншими словами, об’єктів для продажу в держави достатньо, а про успішність приватизації потрібно судити не за сумами надходжень до бюджету, а за успіхами в пошуках стратегічного інвестора. Тобто, орієнтуватися не на бажані доходи бюджету, а виставляти все, що не має стратегічного значення, на аукціон. Таким чином, ринок зробить свою справу щодо визначення справедливої ціни, а держава отримає вигоду від зростання капітальних інвестицій і зростання податкових надходжень. 

 

Що ж стосується об’єктів для роздержавлення, то вони є. При цьому сьогодні їх ціна менша, ніж була десять років тому, але більша, ніж буде через рік. А тому, за цією логікою, відкладати приватизацію немає сенсу: чим пізніше ми виставляємо об’єкт на продаж, тим менше він коштуватиме.