ВСУ вперше визнав законним перехід громади з УПЦ МП до ПЦУ
Уперше Верховний суд ухвалив рішення, що визнає законним перехід релігійної громади з Української православної церкви Московського патріархату до Православної церкви України. >>
«Україна відродиться через 50 років»: У цьому переконана провидиця і цілителька Тамара Мамедова
21.08.2019
Тамара Мамедова.
Волхвиня... Чи часто вживається це слово, особливо, якщо це стосується певного роду занять, нами, українцями, в час космічних швидкостей, в еру новітніх інформаційних технологій?
У Лева Силенка та Сергія Плачинди читаю: волхви — прадавні хранителі тайн для сучасного і майбутнього, носії стародавньої української культури й духовності, народної медицини, знань з астрономії, математики, географії, будівництва тощо. Дбали про духовний рівень давніх українців, про охорону священних лісів, гаїв, рік. Першофілософи цивілізованого світу. Творці стародавнього українського письма, кількох давньоукраїнських докирилівських абеток. Володіли секретом довголіття та лікування травами.
«Будеш великою людиною»
Мою співрозмовницю Тамару Мамедову — молоду, вродливу, смагляву українку з блакитними очима — теж називають волхвинею. Свою нетипову смаглявість пояснює тим, що колись дуже давно її прапрапрабабцю взяли в ясир татари, що ординською навалою топтали тоді наші села. Але бабця втекла чи то з Криму, чи то зі Стамбула, і «в пелені принесла» смагляволицю дівчинку з блакитними очима. З того часу в роду ці дві характерні прикмети й не переводяться...
Тамара, в дівоцтві Лясковська, народилася й виросла в селі Бишів Київської області. Потім вийшла заміж за Ельшана Мамедова — хлопця зі знатного азербайджанського роду. Разом вони побудували хату, народили двійко синів. На батьківщині чоловіка, в Азербайджані, її теж добре знають як велику українку, наділену Даром Божим, бо зцілила дуже багатьох людей. Там навіть книжка про неї вийшла — азербайджанською, рідною мовою її чоловіка.
Про свій дар Тамара вперше дізналася від Діда Петра — провидця, мислителя, народного цілителя Петра Утвенка з села Дивин Брусилівського району, що на Житомирщині. Він відійшов у вічність ще в 2004 році. «Але його дух, енергетика буде ще довго зцілювати людей...» — цитую Олександра Михайлюту з книжки «Дід Петро».
«Моя ти волхва», — сміявся Дід, відповідаючи на мільйони запитань про космічне і земне маленької дівчинки Тамари, наділеної від природи надзвичайними здібностями, які Дід ясно бачив, бо й сам був неординарною особистістю. Вона частенько приїжджала до нього «за наукою», коли він зцілював чи вчив нужденних, що безкінечним потоком долучалися до його невичерпного джерела духовності і добротворення.
«Будеш великою людиною!» — казав Дід. Пророцтво справдилось зі стовідсотковою точністю. Її знають у США, Європі, в країнах Закавказзя і на Близькому Сході. Їй неодноразово пропонували переїхати з родиною в інші країни світу. Відмовилась. Сповідує давньоукраїнське: «Де народилась, там і пригодилась».
Телевізійні шоу — це «ловіння душ»
«Мене виховувала бабуся, — каже Тамара. — В дитинстві я зрозуміла, що одна в усьому світі, і хотіла стати монахинею. В Києво-Печерській лаврі мені дали Біблію, Псалтир, я все прочитала. А потім дядько поїхав у Київ, переговорив з настоятелем — і мене не прийняли. Рідні возили мене до різних ясновидців. Джуна сказала, що я «не від світу цього». Прочитала «Веди» і масу іншої духовної літератури. Медитувала кожного ранку. Вела дуже велику роботу над собою і сказала собі, що в мене у житті складеться все добре». Так і сталося.
Вона не рекламує себе, відмовляється вже декілька разів поспіль від участі в телевізійних шоу, бо вважає це використанням новітніх технологій в інформаційному просторі: «ловінням душ» чужинцями для збагачення. А це нижче її гідності, честі. Це потурання її ідеалів, переконань, в жертву яким вона приносить усе особисте.
Як до живоносного джерела, люди їдуть до Тамари безперервною вервечкою звідусюди втолювати свої серця, зцілювати свої тіла і душі. «Звідки вони беруть телефон, як вони дізнаються про мене — не знаю», — посміхається степова красуня, — мабуть, «циганська пошта» добре працює».
Все життя Тамара веде потужну роботу над собою: колосальну роботу душі. «Я кожен день прошу прощення у всіх, молюсь за тих, кого лікую, дякую Господу за все, що дав у цьому дні, і прошу на завтра гарного дня, — каже Тамара. — Таїнство сповіді: сповідуватись, причаститись — це дуже важливо! Це значить почистити душу, а тіло відродиться, здоров’я повернеться!»
«У нас у роду, казала бабуся, — продовжує Тамара, — був чоловік, що одного дня покинув родину: дружину і трьох синів, — і пішов на Січ. Там він багато молився. До жінки більше ніколи не повернувся, а за дітей не забув. Коли вони підросли, то не хотіли матері допомагати, лінились. Тоді він їх по черзі забирав на півроку на Січ, а назад вони повертались зовсім іншими. Він їх дух там сталив, а тіло кріпло: ставало гарним, міцним, здоровим. Найменший не захотів бути вдома з матір’ю і повернувся до батька. Кажуть, він там чи в школі, чи в церкві книжки переписував, перекладав. Бабця розказувала, що поки вони до батька на Січ не пішли, то були тілесно кволі, слабі, миршаві».
Як дерево — кроною в небо, а корінням у землю, заглиблюється українська волхвиня Тамара в рідну землю свою. «Цієї весни з батьком, — згадує вона, — на сільському кладовищі віднайшли могилу прадіда. Позначили і впорядкували її. Батько плакав. Це той мій прадід, якого розкуркулили, який відсидів і повернувся додому. А помер на печі з голоду, бо принципово відмовився рабувати за три копійки на радянську владу». Ось вона, українська честь і гідність! Ось він, національний український характер!
«Україна відродиться через 50 років», — пророкує волхва. І чомусь саме їй хочеться вірити...
«Не роби зла, воно повернеться»
Декілька років тому кілька разів поспіль їздила волхва Тамара в Житомир рятувати людей, що мешкали в багатоповерхівці і вимирали родинами. Будинок був побудований на місці зруйнованого в 30-ті роки православного храму. Там же був цвинтар, на якому покоївся прах священників, найімовірніше, вбитих чи закатованих. Відмолила, відробила гріхи попередніх поколінь. Перервала ланцюг зла. Життя в будинку нормалізувалось.
«Не роби зла. Воно повернеться. Як не на тебе, так на твоїх нащадків», — говорив дід Петро, таїна таланту якого глибинна і непізнана. Від свого діда, свого духовного наставника, Тамара і зараз отримує поради. Як? То тільки їй відомо...
