У Києві команда волонтерів рятує життя тваринам, які потрапили в біду

У п’ятиповерхівці на Вітряних Горах помер літній чоловік. Сусіди викликали рятувальників та поліцію, останні потрапили у замкнену квартиру через балкон і винесли тіло. Житло, як і належить, опечатали... разом із котом. Там він і прожив аж два тижні «під домашнім арештом». А не помер від голоду лише завдяки тому, що ловив голубів на балконі. Зрештою хтось зателефонував до «Команди порятунку тварин», і їхній працівник по мотузці спустився з даху в квартиру та виніс знесиленого кота. Його забрала добра бабуся...

На вулиці Поліській випадкові перехожі почули ледве вловимі голоси кошенят із занедбаного замкненого складу. Зателефонували «Команді порятунку тварин». За допомогою домкрата її представники проникли всередину. Під завалами сміття знайшли трьох померлих i двох живих кошенят, яких також забрали чуйні люди...

Близько другої години ночі у двір будинку на вулиці Богдана Хмельницького, 37 забіг кіт, за яким гналися п’ять собак. Покусана тварина забилася в щілину між дверима та решіткою чорного ходу Музею медицини і голосно кричала. Свідок цього теж викликав волонтерів-рятувальників, які через дві години вмовлянь сторожа, ціною покусів і подряпин, дістали пораненого та завезли до клініки «Добродій», а звідти — у «Зоолюкс», де в чотирилапого діагностували зміщення хребта, перелом тазу та обрив нирки і взялися лікувати. На жаль, кіт невдовзі помер...

Це — лише декілька епізодів із щоденної благородної роботи столичної волонтерської команди, яка за майже чотири роки існування врятувала сотні домашніх та диких тварин і птахів, серед яких були й екзотичні. Допомагали єнотам та лисицям, котрі забігали в місто, рятували лань, яка на стадіоні застрягла рогами в сітці, визволяли лебедів із пошкодженими крилами, котрі замерзали на водоймах. А у квартирах діставали з різних «пасток» хом’яків, пацюків, декоративних кролів та інших мешканців.

Створили ж «Команду порятунку тварин» двоє небайдужих до їх проблем киян — Михайло Сторожук та його дружина Любов Кравчук, які й одружилися завдяки спільному інтересу. Одного разу, розповів чоловік, він допомагав Українському центру охорони кажанів рятувати цих рукокрилих на горищі будинку на Виноградарі, а Люба відмивала їх від мазуту, годувала та повертала у сплячку до весни. Там молоді люди й познайомилися. Дівчина розповіла, що все життя допомагала тваринам і навіть навчалася на ветеринарному факультеті, але покинула його через жорстокі експерименти в ході навчання. А одного разу, коли разом о п’ятій ранку знімали з карниза багатоповерхівки кота, Люба й запропонувала створити «Команду порятунку тварин». Згодом до неї зібралося десяток різних за фахом, але таких же чуйних до потреб тварин хлопців та дівчат.

— За освітою я інженер комп’ютерних технологій, а за самоосвітою — ентомолог, — розповів Михайло. — Ще в школі був юннатом при зоопарку, а навчаючись у КПІ, продовжував наукову роботу в його лабораторії. Паралельно захопився дигерством, спелеологією, альпінізмом, тож підробляв утепленням фасадів, а іноді й допомагав зняти кота з дерева чи рятував iще когось. Так і «підсів» на це заняття, яке стало другою роботою, адже основна — в «Київенерго», де працюю інженером-аналітиком після того як, будучи дигером, виявив багато протікань гарячої води і розповів про це керівництву підприємства. Люба ж виховує маленьку донечку, а в нашій команді працює старшим рятівником, лікує тварин, як і я. Вдома в нас проживають врятовані чотири черепахи, три собаки, дві білки, жаба та зо два десятки котів. 

 Головною ж причиною взятися за цю справу Михайло вважає те, що працівники ДСНС не зобов’язані рятувати тварин, які потрапили в біду, комунальна служба «Тварини в місті» також цим не переймається, а інші зоозахисники не мають потрібних навичок і спорядження для порятунку тварин. У їхньої ж команди, більшу частину якої складають дигери з клубу «Акіс» i спелеологи, є все необхідне для роботи на висоті й під землею, а також рішучість і сміливість. Вони використовують випущені ще в радянські часи та самотужки відремонтовані автівки: «РАФ», «Волга», «Жигулі», «Москвич». Мають спорядження для роботи на висоті, костюми хімічного захисту, спецодяг, надувні човни, рятувальні жилети, мотузки, перфоратори, болгарки, відбійний молоток, ножиці по металу, рятувальний домкрат і ще багато чого, а також  спецзасоби для відлову тварин: сачки, сітки, пристрій для відстрілу шприців зі снодійним.

Проте навіть iз хорошими професійними навичками та відносно непоганою екіпіровкою, членам «Команди порятунку тварин» іноді доводиться ризикувати життям. Так буває, коли потрібно спускатися на мотузці з даху багатоповерхівки чи проникати у вузький каналізаційний отвір. Якось Люба Кравчук діставала собаку, який упав у зливостічний колектор. Коли вже почала його піднімати, то надворі раптом почалася злива, і колектор швидко заповнився водою. Собака ледь не потонув, та й рятувальниця мало не захлинулася і ледве встигла піднятися на поверхню на страхувальній мотузці. Пса ж підняли трохи пізніше — він виплив у наступному оглядовому колодязі...

«Профіль» же допомоги у волонтерів різноманітний. Найчастіше доводиться знімати котів із карнизів чи вікон, куди вони потрапляють, стрибаючи за пташками, або застрягають між відкритими на провітрювання металопластиковими рамами. Для їх порятунку доводиться проявляти неабияке уміння з альпінізму. Також часті випадки падіння котів чи собак у зливостічні колектори, вентиляційні шахти, колектори теплотрас, сміттєпроводи, різні технологічні отвори в стінах квартир тощо. Тут уже знадобляться дигерські навички. Іноді доводиться виплутувати котів чи собак із колючого дроту чи сітки, діставати з калюжі смоли, капканів. 

Оскільки часто рятують поранених або хворих тварин чи птахів, то останнім потрібне кваліфіковане лікування. Свого ветеринарного закладу в команди немає, тож волонтери співпрацюють із комерційними клініками. Скажімо, птахів віддають орнітологам у міні-притулок «Садиба Нюшаніково»  —  так було, наприклад,  із совою, яку вони підібрали на вулиці Білицькій. Тварин поміщають у клініки «Добродій» чи «Зоолюкс», що потребує чимало коштів. Тож, якщо не вистачає власних грошей, волонтери оголошують їх збір через соціальні мережі. За свою ж роботу вони беруть суто символічну плату — 200 гривень за наземну, 300 — за підземну, 400 — за висотну і до 500 — якщо доводиться застосовувати складну техніку. 

«Проте ми ні з кого не вимагаємо грошей, — говорить Михайло. — І якщо бачимо, що людина дійсно не може нам заплатити за свого улюбленця чи тварина бездомна, то рятуємо її безкоштовно. Працюємо майже цілодобово, й отримуємо по 10-15 викликів, але виїжджаємо не на всі — часто просто підказуємо людям, як самим допомогти тварині. Бувають і курйозні випадки. Якось навіть відмовляли співробітника поліції, котрий  хотів підстрелити з газового пістолета бродячого собаку, якого злякався. На майдані Незалежності колись довелося буквально силою відбирати у мітингувальників лелеку, якого вони годували сосисками, що для птаха шкідливо. А в одному із сіл Вишгородського району виплутували самця лані, який застряг рогами у волейбольній сітці на стадіоні та простояв три дні, доки нам не зателефонували. Він був наляканий і нікого не підпускав — довелося стріляти шприцом зi снодійним». 

Зважаючи на те, що кількість тварин у Києві зростає, відповідно й усе більше їх потребує допомоги, яку надає мало хто, «Команда порятунку тварин» реєструється як громадська волонтерська організація. А також сама не відмовилася б від допомоги міської влади щодо технічного та матеріального забезпечення, оскільки робить корисну страву для міста і його мешканців. Можлива й підтримка небайдужих до проблем тварин у місті меценатів та однодумців, які можуть працювати разом із нами або підсобити транспортом чи чимось іншим. А ще  в команді мріють навчати інших допомагати братам нашим меншим як у Києві, так і в інших містах, щоб відкрити там свої філії.