Збав, Боже, вiд такого сусiда

12.06.2019

Шановний Михайле Івановичу! Передплачую Вашу газету впродовж багатьох років. Вам і очолюваному Вами колективу газети в патріотичності не відмовиш, а це в наш час — чи не найголовніше. Дякую Вам за таку титанічну роботу.
 
З огляду на обставини, що склалися в державі, коли ймовірність переростання гібридної війни у повномасштабну весь час зростає, обрання президента є доленосним: бути чи не бути Україні. 
 
Незалежності України вже 28-й рік. Є привід розглянути здобутки і втрати у розвитку держави. Історія свідчить, що за такий період країни досягали досить високого рівня у розвитку власної економіки. Для прикладу візьмемо Китайську Народну Республіку.
 
За час від хунвейбінських непорозумінь до 2000 року КНР досягла значних зрушень від відсталої країни до когорти передових в економічному відношенні. Зараз це держава з міцною фінансовою системою, держава високих досягнень, що йде по шляху новітніх технологій, досягнень у вдосконаленні транспортних засобів, зміцненні обороноздатності, освоєнні космосу. Пекінські олімпійські ігри своєю масштабністю, оригінальністю вразили увесь світ.
 
Інший приклад: темпи економічного розвитку Німеччини вражають. Пригадуються руїни на місці колишніх велетенських промислових об’єктів унаслідок «площинних» бомбардувань авіацією наших союзників у Другій світовій війні. До двох тисяч літаків — літаючих фортець (так називали американські чотиримоторні бомбардувальники), кожна з яких несла до 2 тонн бомбового вантажу, — здійснювали щоночі рейди над Німеччиною впродовж кількох років.
 
А після капітуляції в 1945 р. із Німеччини вивозили все, що залишилося, на територію Радянського Союзу в рахунок репарацій. В окремих випадках вивозили навіть технічний персонал для налаго­дження виробництва на місцях. Та вже в 1950 році економічні експерти заговорили про економічне диво ФРН, а сьогодні Німеччина, як відомо, — економічний гігант Європи.
 
Зовсім по-іншому, в протилежному напрямку, розвивалися події в Україні після 1991 року (зі здобуттям незалежності): через чверть століття Україна опинилася серед держав, що розвиваються.
 
За ці роки було знищено торговий та риболовецький флоти (продали на брухт); роздержавлено державну та громадську власність (ваучерна приватизація); продано китайцям на 90% готовий авіаносець «Варяг»; знищено дороговартісну зброю (у тому числі й стратегічні ракети) в обмін на Будапештський меморандум (наслідки чого маємо сьогодні на сході країни); та ще багато чого.
 
Деякі політичні сили, що рвуться до влади, досі користуються ідеями, які почерпнули з тез ЦК КПРС до 300-річчя Переяславської ради, а там міфів і вигадок — аж зашкалює! Дозволю собі нагадати деякі з них.
 
Терміни «Росія» і «російський народ» з’явилися на початку ХVІІІ століття. До того часу це була Московія та московити, що сформувалися на базі фінно-татарському народу.
 
Термін «братність» спростовується як спустошенням Києва ордами Юрія Долгорукого (1155 р.), а опісля — його сином Андрієм Боголюбським (1169 р.) — тотальним пограбуванням. Уже пізніше володарі Москви Іван ІІІ та його внук Іван Грозний здійснили нечувані за жорстокістю знищення Новгородщини. Тоді, в 1570 р., від рук московитів загинула шістсот­річна культура слов’янського племені кривичів, та й самі представники цього племені частково були винищені, частково загнані в рабство в московські володіння, де й розчинилися серед фінно-татарського етносу.
 
Та й сама Москва була заснована ординським ханом Менглі-Тимуром, який вручив ярлик на керування улусом сину Олександра Невського Данилу. А заселення багатими родинами ординців, які згодом прийняли християнство, привело до створення цілих районів, назви яких, притаманні цьому етносу, ревно оберігають донині: Таганка, Велика та Мала Ординки, Басманка, Арбат.
 
Із розпадом орди (початок XVI століття), історики свій улус назвали Московською державою, і ця назва існувала до початку XVIII століття із подання вірного слуги Петра І богослова з Києво-Могилянської академії Феофана Прокоповича назвали Росією.
 
Після розпаду орди Росія, будучи «продуктом» тієї ж таки орди, як висловлювався російський історик Карамзін, автор «Истории Государства Российского» (сам за походженням ординець — Кара Мурза), нова держава одержала у спадок політику ханських завойовників під назвою «Собирание земель руських», а тепер і повернення втрачених земель залишається у планах зовнішньої політики еліти РФ.
 
Підтвердженням цьому можуть слугувати деякі цифри «Істории Военного искусства» (т. 4, М. 1953, ст. 1923-1991): у XVI ст. Московія воювала 43 роки; у XVII ст. — 48 років; у XVIII ст. — 50 років. Тому анексія Криму та події на сході України свідчать про загострення експансивної політики РФ, а як факт на підтвердження цього є вихід РФ із Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності. Імовірність наступу російських військ на Київ не відкидає і Міністерство оборони України. Тож нинішньому керівництву держави та очільникам відповідних відомств треба бути пильними перед лицем підступного сусіда, який лише чекає, коли Україна ослабне від внутрішніх конфліктів. 
Олександр ХОМЕНКО, 
учасник бойових дій Другої світової війни, інвалід І групи
с. Крюківщина, Святошинський район, 
Київська область

  • Страшне в Одесі

    Страшне в Одесі. Загинуло 8 людей (за попередніми даними) в готелі Токіо Стар. Згоріли в пожежі >>

  • Ще не вмерла Україна

    Я чую знову і знову, що тому чи іншому моєму співгромадянинові не подобається наш національний гімн. А ви знаєте, що "кумір міліонов" таки поміняє і гімн, і прапор. Поміняє не з великої любові до прапору і гімну, а тому щоб продемонструвати всьму світові, що в Україні немає святинь, немає констант >>

  • Звільнення Безсмертного - це тактика малих поступок агресору

    Звільнення Романа Безсмертного відбулося через подачу ним об’єктивної актуальної ситуації на Донбасі. Вирішальною підставою для відставки, на мою думку, стала його заява про те, що після загибелі поблизу Маріуполя чотирьох морських піхотинців, Україні слід призупинити участь у мінському форматі >>

  • Про війну громадянську і не громадянську

    В Україні не громадянська війна хоча б тому, що в наших ворогів немає ніякого альтернативного образу України. Більше того, вони взагалі не визнають існування українців як окремої нації, вважаючи Україну штучним утворенням, відірваним підступними австро-угро-англо-саксами, поляками, німцями та іншими >>

  • Мудрістю і не пахне

    Без реалізації національної ідеї на основі поезії-вчення Тараса Шевченка повноцінну, самодостатню державу ми не побудуємо, не відбудеться справжнє національне відродження. >>