На Полтавщині цибуля, буряк, морква й капуста дорожчі за апельсини

— Річ у тiм, що в нашій області 99 відсотків овочів вирощують приватні домогосподарства. Сільгоспвиробники ж засівають площі кукуру­дзою, соняшником, соєю, які більше підходять для нашої зони, і практично не займаються овочівництвом. Окрім усього, минулої осені закупівельні ціни на овочі були настільки низькими, що фермерам легше було залишити їх у полі, аніж збирати собі у збиток, — пояснює директор департаменту агропромислового розвитку Полтавської облдержадміністрації Сергій Фролов. — Відповідно, тепер овочі завозять із південних областей, що й призводить до їх подорожчання. Звичайно, і наші фермери охоче займалися б овочівництвом, якби мали збут вирощеної продукції, зокрема, в освітніх, лікувальних закладах. Але це нині пов’язано з тендерами, які далеко не завжди виграють ті, хто сіє й вирощує. Таким чином, у нас формується ринок за рахунок привозних овочів. До того ж і торговельні мережі встановлюють свою націнку, от і маємо в підсумку ціни, що кусаються.

 

Засновник кількох сільськогосподарських підприємств із Зіньківського району Сергій Карпенко вважає, що овочі й надалі дорожчатимуть (причому такою буде світова тенденція), бо в їх вирощуванні — велика складова ручної праці. А нинішній стрибок цін він пов’язує із глобалізацією світу: оскільки, мовляв, минулий рік у Західній Європі був неврожайним через засуху, наша картопля й інші овочі «перетекли» туди: були вивезені спершу в Молдову (чоловік навіть знає посередників, які їх закуповували), а звідти в Румунію, де одержали сертифікат відповідності ЄС і в результаті потрапили на столи європейців. 

 

— Наш покупець бачить у магазині роздрібну ціну, і вона його шокує. Але між роздрібною й оптовою ціною — величезна різниця. Восени закупівельні ціни на овочі настільки низькі, що просто опускаються руки, — скаржиться Сергій Григорович. — Тож овочівництвом у нашому регіоні займаються лише справжні фанати цієї справи. В одному з моїх фермерських господарств працює син Артем (вирощує, до речі, і полуницю, і кращі сорти винограду). Так от, за потре­би він міг би «завалити» всю Полтаву овочами. Тільки цибулю син вирощує на площі приблизно 5 гектарів, минулорічної осені продав її понад 100 тонн по 4 гривні за кілограм (а зараз у магазині вона всемеро дорожча). Картоплі ми реалізували десь тисячу тонн. При цьому закупівельна ціна на неї була зовсім смішною — менше трьох гривень за кілограм (по суті, це її собівартість). Ми примудрилися продати її по 3,8 гривні, то це вважалося великою удачею.

Заступник голови Асоціації фермерів та приватних землевласників «Відродження Полтавщини», очільник фермерського господарства «Господар» Віктор Галич називає себе останнім овочівником у Миргородському районі. На його овочевій ділянці в селі Деркачі вже зійшли морква, цибуля. Самих тільки кавунів Віктор Анатолійович висіває на десяти гектарах. Фермер зізнається, що через низьку закупівельну ціну минулоріч картоплю збирати не став — порахував, що вигідніше лишити її в полі.

 

— Були роки, коли й по кілька гектарів картоплі, моркви ми дискували, не збираючи врожаю. Бо просто не було сенсу його збирати, — розповідає він. — Повторюю, я останній овочівник у районі, і при цьому Держгеокадастр забирає в мене землю, на якій вирощую овочі (а їх не скрізь можна вирощувати — тільки в низині). Не те що забирає, а виставляє на аукціон, де, звісно ж, виграє агрохолдинг. У підсумку, на моєму полі, де росла цибуля, посіють кукурудзу. Що образливо? Якщо за «попередників» нас, фермерів, навіть змушували вирощувати овочі, то зараз владі все «фіолетово» — нехай ціна за кілограм тієї ж цибулі зросте й до 50 чи ста гривень. За останні роки не було жодних державних програм, які б заохочували фермерів займатися овочівництвом. Скажімо, я можу виростити овочі на півобласті, але як їх потім збути? Пробую виходити на тендери, проте не можу виграти жодного (хоч у мене ціна в 1,5-2 раза нижча), бо не плачу «відкатів». Ми зверталися з проханням, аби фермерам хоча б виділили землю без аукціонів, однак узяти її сьогодні під овочі практично нереально. Тому й не хочемо їх вирощувати, бо не відчуваємо ніякого стимулу. Хоч маємо величезний потенціал. Якби ж нам хоч трохи допомагали або принаймні не заважали, — висловлює побажання Віктор Галич.

 

Голова Асоціації фермерів та приватних землевласників «Відродження Полтавщини» Василь Бурлака вважає, що до ось такої ситуації з суттєвим зростанням цін на овочі навесні потрібно звикати. Фермерам, мовляв, невигідно вирощувати овочі, бо вони не мають доступу до їх реалізації в тих же державних установах, оскільки тендерів їм ніколи не виграти.

 

— Відчуваю, що як цукровий буряк перестали сіяти, так само відмовляться й від овочів із борщового набору. Я порушував це питання роками, але воно нікого з влади не цікавить, — нарікає Василь Михайлович. — Пропонував зібрати дані про те, яка потреба в овочах у школах, дитсадках, лікарнях тощо, — ми з фермерами могли б їх заготовити. А в директора департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації Віктора Лисака прямо запитував: чому для лікувальних установ за тендером закуповують такі дорогі продукти? Ви можете перевірити за своїми каналами, що оті тендери виграли люди, котрі уявлення не мають, як ті овочі сіють або як вони ростуть. Відсутня розумна державна політика, ніхто з чиновників не переймається тим, що ми відкидаємо розвиток овочівництва на багато років назад. Область не має справжнього господаря. От і стимулюємо економіку інших областей та держав, із яких завозять овочі. І вже кілограм капусти коштує значно дорожче за кілограм бананів. Тільки вдумайтеся: недоступними стають навіть овочі, що завжди виручали незаможних українців. А міська бабуся, яка живе на саму пенсію, не в змозі купити навіть той же бурячок чи морквину — от такі невтішні речі. Якщо дивитися в корінь цієї проблеми, то, аби запобігти ось таким сезонним стрибкам цін на овочі, варто подумати про підтримку фермерських господарств, які їх вирощують. Звичайно, я збиратиму фермерів і розмовлятиму з ними на цю тему. Але якби був іще й діалог із владою.