У рамках українського формату фестивалю AndriyivskyFest до Києва завітав харківський «Театр 19».
Глядачі на сцені столичного «Колеса» дивилися «Звірячі історії».
Не лякайтеся. Вистава — це з філософським підтекстом смішні та зворушливі історії миші, бурундука, котів, папуг, качкодзьоба, бабуїна та інших тварин, які проживають на сцені актори Юлія Навроцька, Данило Кузнецов, Микола Михальченко та Богдан Синявський.
Такі собі маленькі комедії про тварин, схожих на людей, та про людей, схожих на тварин. «Звірячі історії» — глибока п’єса сучасного американського драматурга Дона Нігро, вперше поставлена на українській сцені «Театром 19».
У Харкові виставу презентували українською мовою у липні 2018 року.
Хто я? У чому сенс мого життя? Що таке любов, страх, смерть? І хто ж він, зрештою, всемогутній Бог? Саме на ці теми роздумують три індички в очікуванні кукурудзяних качанів, сміливий бабуїн, сімейна пара папуг, домашня миша, кажан, бабак, три корови, яких ведуть на бійню, та недовірлива кішка.
П’єса не зовсім весела, а натомість — філософічна. Її інсценізація викликає у глядачів море яскравих емоцій. Глядач сміється до сліз, разом iз персонажами радіє й сумує.
«Звірячі історії» — про сучасних людей. Вистава змушує замислитися над важливими речами, яким ми у бурхливому плині життя майже не приділяємо уваги. Кожна історія — це як фотовідбиток нашої дійсності. Актори грають легко, динамічно, ексцентрично. Вісімнадцять звірів і лише четверо виконавців!
Режисер і художній керівник театру Юрій Ладенко не примушує, а надихає глядачів думати і зануритися у філософію спектаклю. Допомагають це зробити і костюми-трансформери художника Олександра Абманова, який грається кольорами: сірий — буденність, червоний — виклик внутрішньому болю, що переслідує нас упродовж життя...
За сюжетом, розповідь починається з історії індички Пенні, яка мріє стати саксофоністкою. А апогею історії досягають в останній новелі, коли корів ведуть на бійню: одна з них упевнена, що все буде добре, друга відчуває недобре, третя зовсім засмучена.
Власне, люди — також «корови», яких невідомо хто веде на бійню. Поки глядач напружується й задумується — історія завершується чудово. Мрія стати саксофоністкою здійснюється. І ця позитивна нота вистави надає оптимізму, надихає глядача, вселяє віру, що все буде добре.
Варто додати, що «Звірячі історії» активно мандрують фестивальними підмостками. Зокрема, показували їх у Кропивницькому.
