Українці їдуть волами, а треба мчати «Мерседесом»

03.04.2019

Сучасна цивілізація розвивається швидкими темпами, мчить уперед під впливом науково-технічного прогресу і конкуренції.
 
Ми ж із вами повільно плетемося на волах, як чумаки за сіллю, чухаємо чуби і нарікаємо на прокляту долю.
 
Потрібно змінювати свій менталітет, європейцями ставати не тільки географічно, а й ментально, реформуючи свою економіку та соціальну сферу, культуру та інформаційні системи.
 
Потрібно доганяти сусідів, запозичувати їхній досвід, свій удосконалювати. Питання, які у Франції чи Хорватії вирішуються впродовж годин чи кількох днів, у нас розтягуються на місяці, а то й роки.
 
Потрібно вчитися у Заходу. І працювати, працювати, а не розводити махновщину та отаманщину на користь Путіну.
 
Реформувати попервах потрібно нашу систему державного управління, занадто громіздку та забюрократизовану. Урядовець, парламентарій вважає себе не слугою народу, а вершителем людських доль, водночас використовуючи свою посаду для власного збагачення і звеличення.
 
У США чи Японії чиновник не відпустить свого відвідувача з кабінету, поки не вирішить його питання, в іншому випадку йому доведеться розпрощатися зі своїм кріслом. У нас же він вимотає всі нерви, змусить приносити непотрібні довідки, примушує до хабара.
 
Ніяк ми не можемо реформувати роботу Верховної Ради. Уже цілий рік розробляється новий регламент її роботи з допомогою європейських парламентаріїв, але віз і досі там.
 
І надалі парламент працює в курортному режимі, ніби й немає виснажливої війни з агресором, а «мертві душі» не дають змоги проводити результативне голосування.
 
Доленосні реформи не запущено, бо «народні» обранці засмагають на Багамах та Мальдівах, а пенсіонери помирають від нестатків та браку дешевих ліків.
 
Не видно результатів у створенні місцевих громад, не створено ще для них правової бази, а все пущено на народну самодіяльність. Уже впродовж багатьох років ніяк законодавчо і практично не почнемо вирішувати питання утилізації твердих побутових і промислових відходів та сміття, які є дешевою стратегічною сировиною, а стають джерелом тотального забруднення довкілля та причиною захворюваності населення.
 
Злочинно затягується реформування судової системи, створення дієвого Верховного, Конституційного та Антикорупційного судів, без чого проводити будь-які інші реформи та перетворення просто не можливо.
 
Без незалежного, чесного та професійного суду не прийдуть до нас інвестиції, не буде покаране зло і насильство, не припиняться корупція і рейдерство.
 
Більш ніж на 15 років затягується питання формування в Україні цивілізованого ринку землі, спричинене антиконституційним мораторієм на продаж землі, щороку продовжуваним Верховною Радою. Зате процвітає підпільний стихійний ринок, корисний великим аграрним холдингам та чиновникам із совково-колгоспним світоглядом.
 
Без вільного ринку землі, газу та електроенергії взагалі неможлива будь-яка, тим паче капіталістична, економіка. Мораторій цей завдав не менше шкоди державі, ніж путінська агресія.
 
Сім мільйонів власників земельних паїв досі позбавлені конституційного права користуватися і розпоряджатися своїми землями, зазнають великих матеріальних та моральних збитків. Понад мільйон із них уже померли, не скориставшись своїм паєм. Можливо, вільне володіння ним допомогло б їм полікуватися і вижити.
 
Для впровадження цивілізованого ринку землі у нас є всі техніко-економічні перед­умови. В останні 60 років в Україні було проведено суцільне вивчення і картографування ґрунтів, проведено їх бальну та економічну оцінку, кадастр.
 
Потрібно лише законодавчо окреслити правила, норми і форми купівлі та продажу земель, доручити окремим фінустановам узяти на себе функції земельних банків.
 
А обмеження мають бути такі: землю мають право купувати лише громадяни України. В одні руки продавати не більше 100-150 га залежно від розташування в певній агрокліматичній зоні. Землю може купити громадянин, який має відповідну сільськогосподарську освіту або досвід господарювання на землі.
 
Повинна бути встановлена державою мінімальна ціна гектара землі залежно від бонітету і віддаленості від великих міст. На першому етапі дозволити запустити в ринок лише 10% с/г земель. Ось і все.
 
Слід просто негайно припинити знущання держави над своїми громадянами й оббирання їх олігархічними холдингами та продажними чиновниками. Український селянин завжди був господарем на своїй землі, прагнув мати її у повній приватній власності. Російської сільської общини в нас не було, її нам нав’язали.
 
Прискореного реформування можна досягти лише при узгодженій дії Президента, керівників уряду та парламенту, наявності у них для цього доброї волі. Вони повинні щодня роз’яснювати українцям, що ними зроблено і чого не зуміли, пояснювати, що для цього має зробити кожен український громадянин.
 
І ні на мить не забувати, що ми ведемо священну війну проти нахабного ворога, що виграємо її тільки при проведенні реформ у всіх сферах національного буття. А в час воєнного лихоліття ­ — найкращі умови для такого реформування, бо можна ввести надзвичайний (не воєнний, а господарський) стан і силу розбурханого народу спрямувати не на міжусобну боротьбу, а на будівництво омріяної нами України. 
Степан ТРОХИМЧУК, професор
Львів