«Бідна» Юля рветься на трон

13.03.2019

Прикро, що вибори сьогодні перетворюються на шоу, на цирк, де виступають шулери-ілюзіоністи. На карту поставлено існування Української дер­жави.
 
Більшість політиків так захопилась нещадно «мочити» Президента, що забули — країна в небезпеці. Здійснюють це методично, з вишуканою зухвалістю та безсоромним цинізмом.
 
Чому ми, кожен із нас, не ставимо запитання: а до чого все це поборювання, ця авантюра з боку окремих політиків доведе? Наша історія нас нічому не вчить.
 
Багато так званих політиків, запрограмованих усе руйнувати, використовують технології, щоб за будь-яку ціну усунути чинного Президента. Треба, щоб спрацював інстинкт самозбереження кожного, а не уподібнюватися масі, яка закликає його змести.
 
Наш Президент — лідер європейського рівня, патріот України, який найбільш наполегливо і послідовно відстоює державницькі, національні інтереси. Першочерговим завданням для всіх українців сьогодні є мобілізація патріотичних сил суспільства для збереження і розбудови Української держави.
 
У 1995 році всі ЗМІ повідомляли, що Юлію Тимошенко затримали в аеропорту Запоріжжя з великою, як на той час, сумою валюти, але дивним чином усе закінчилося нічим.
 
Ця валюта призначалася для хабара російським генералам за незаконні оборудки. За вказівкою згори її відпустили, це рішення ухвалювалося на найвищому рівні.
 
Хто не знає, що мільярдні статки «мама» української корупції Тимошенко набула, перебуваючи у близьких стосунках із тодішнім Прем’єром Павлом Лазаренком?
 
Саме Тимошенко з Лазаренком започаткували системну великомасштабну корупцію в Україні. На той час вона очолювала ЄЕСУ і перепродувала російський газ у 3-8 разів дорожче за ринкову ціну українським підприємствам.
 
Аналізуючи її діяльність, стає зрозуміло, що вона легально і відкрито працювала на Росію. У сусідній країні на неї було відкрито кримінальні справи за шахрайські схеми з газом (і не тільки).
 
З якого дива, за які такі «чорнії брови, карії очі» у Росії в 2005 р. після звільнення з посади прем’єра раптово були закриті (у вихідні дні!) всі кримінальні справи, порушені проти Тимошенко ще в середині 90-х?
 
Паралельно в Москві відкрили кримінальні справи проти високих чинів міністерства оборони Росії, пов’язаних із Тимошенко.
 
Їх було засуджено на 5 років ув’язнення з позбавленням майна, і вони відбули це покарання. Очевидно, тоді, враховуючи її здібності та можливості, Тимошенко й стала політичним проектом вищого керівництва Росії.
 
Після цього візиту вона стала активно впливати на політичне життя в Україні, дестабілізувати ситуацію в державі, аби  не допустити входження України в ЄС і НАТО. Утримувати Україну в орбіті Росії.
 
Присутність Тимошенко в політиці вже є загрозою національній безпеці України. Вона постійно провокує колотнечу, гризню, в ній закладено велику руйнівну силу. Неважко здогадатися, який мир принесе вона країні.
 
Своїми діями вона не об’єднує суспільство, а навпаки — роз’єднує, сіє ненависть, оскільки виконує московське замовлення — загнати Україну в імперське стійло Росії. Все це вже було, але ми з тупою впертістю хочемо після пекла Януковича побачити дно прірви, в яку Тимошенко нас заведе.
 
Її шлях — не чесна політика, а постійні зради: змова в лісі під Конча-Заспою проти В. Ющенка; змова з Януковичем про створення «ширки» і розвал демократичної коаліції; змова з тим-таки Януковичем змінити Конституцію і поділити владу на 20 років; змова з Путіним під час підписання ганебних газових угод, щоб поставити Україну на коліна.
 
Не було б тієї ганебної газової угоди 2009 року — не було б сьогодні і такої жахливої бідності. Ці угоди сьогодні відлунюють захмарними тарифами, низьким рівнем життя.
 
Щось не чути від неї про єдність нації, про братолюбство, любов до ближнього. Так, їй не притаманні такі цінності. Її фантазії з якимсь українським проривом, з якимсь новим курсом — це словоблуддя, демагогія і чиста брехня.
 
Руйнувати — багато розуму не треба. Хто сьогодні не знає, як вона руйнувала унікальний проект, до якого ми сьогодні повернулись, — побудови могутньої, багатої Української держави у 2005—2010 рр.? Тимошенко може вчинити безлад на рівному місці для досягнення своєї безглуздої мети.
 
Для неї головне — ефектно, артистично, театрально себе подати. Щоб виборець гарантовано потрапив у тенета словоблуддя і демагогії цієї авантюристки, її помічники обирають величезні зали, забезпечують масовку, гігантську сцену-подіум, телекамери, обставляють усе це біло­сніжними прапорами з червоними сердечками, а в центрі цього шоу — «неначе ляля в льолі білій» стоїть вона — цариця всесвіту, мов Клеопатра, що збирається зайняти трон.
 
У Тимошенко гостро виражена манія величі. На всіляких помпезних зібраннях-форумах, сценах, «круглих столах», телестудіях відбувається сеанс масового гіпнозу. Улюблена газова шахрайка Лазаренка, а згодом і Путіна, розвішуючи локшину на вуха, хоче пошити українців у дурні.
 
Вони ж, зачаровані, заколисані, задурманені красивими байками про райське життя, вірять, що вона їх ощасливить. Усі ці казки про низькі тарифи, повернення заощаджень тощо несуть суспільству руйнівну енергетику.
 
Тимошенко ще покаже свої зуби тигрЮлі, бо іншого виходу в неї немає, як вполювати велику здобич за будь-яку ціну. Такою ціною може стати Україна. 
 
Вибір намісника-генерал-губернатора в Україні вже визначено в рашці. Президент Росії вже відкрито заявив, що його найбільше влаштовує Тимошенко.
 
Зі свого боку вона заявила, що готова вести переговори щодо Донбасу з Путіним (у неї чималий досвід, як здавати інтереси України). «Голубка» миру Тимошенко, коли ворог анексував Крим, закликала, аби жоден солдат не покинув казарми, жоден танк не виїхав із військових частин.
 
А нещодавно вона відвідала одну зі східних країн із древньою православною церквою та звернулась до тамтешнього патріарха з метою призупинити надання Україні Томосу. Про це в ефірі канала ICTV сказав присутнім політолог Володимир Цибулько. «Невже боротьба за особисту владу варта перспективи цілої нації України?» — дивувався він.
 
Фатальною помилкою українців буде обрання Президентом України Юлії Капітельман-Грігян (у заміжжі — Тимошенко), в жилах якої не тече й краплі української крові. Сьогодні не йдеться про обрання Президента. Питання в іншому: чи бути Україні! Потрібно обрати лідера, який живе державницькими, національними інтересами. Не даймо одурити себе вкотре, щоб не вийшло, як застерігав Тарас Шевченко: «Дурний свій розум проклинаю, що дався дурням одурить».
 
Хочу закінчити свого листа словами нашого Президента: «Геть від Москви!» — це є моя позиція, внесена до Верховної Ради із закріпленням курсу до ЄС і НАТО в Конституції України як невідворотного процесу. Бо ми розуміємо, що лише членство в Європейському Союзі та НАТО незворотно й остаточно гарантує нашу незалежність від Росії». 
Г. ПЛАХОТНЮК
Суми