Перваги та недоліки: чи варто Україні брати участь у проекті водного шляху Е40 Гданськ — Херсон

Ідея впровадження в життя міжнародного Дніпровсько-Віслянського водного шляху Е40 (Гданськ — Варшава — Берестя — Мо­зир — Ки­їв — Херсон) протяжністю близько 2250 км набирає обертів і одночасно викликає стурбованість у небайдужих екологів, які думають не лише про сьогоднішні вигоди, а й про майбутні наслідки цього амбітного проекту.

«УМ» зустрілася з колишнім депутатом Київської міської ради, а нині знаним в Україні екологом, експертом із питань політики у сфері зміни клімату, головою Ревізійної комісії ГО НЕЦУ («Національний екологічний центр України») Георгієм Веремійчиком і попросила розповісти про всі «за» та «проти» проекту Е40.

«Ідея сягає часів короля Понятовського»

«Європейський Союз проводить політику розвитку інфраструктурних проектів, особливо після розширення зони свободи на схід, і прагне комунікації зі східними регіонами (у тому числі й з колишніми республіками СРСР), — розповідає Георгій Костянтинович.

 

— ЄС послідовно розвиває транспортні мережі: відновлює і будує різні шляхи — автобани, залізниці, а також внутрішньо-континентальні водні шляхи. Розроблено програму розвитку європейської транспортної мережі.

 

Особливу увагу надає шляхам, які об’єднують кілька країн. Фінансують такі проекти коштом Євросоюзу, тому держави-члени зацікавлені, щоб їхні проекти потрапили до фінального переліку.

 

І ось стараннями Польщі до зазначеної Програми було внесено проект міжнародного водного шляху Е40, у рамках якого передбачається з’єднати польський Гданськ та український Херсон водним шляхом річками Вісла — Західний Буг — (річка Мухавець, Дніпровсько-Бузький канал, річка Піна) — Прип’ять — Дніпро.

 

Насправді ця ідея водного шляху виникла давно й сягає другої половини ХVІІІ століття —  часів правління  останнього польського короля Станіслава Августа Понятовського, адже тоді інших альтернатив транспортного сполу­чення між цими землями не було.

 

Нинішня пропозиція «відновлення» цього шляху не відповідає історичній правді, бо ідея його створення ніколи не була реалізована повністю. Отже, йдеться про цілковито новий проект для суден, тоннажність яких непорівнювана з тоннажністю кораблів ХVІІІ століття. 

 

Схема Міжнародного річкового шляху Е40.

 

Оскільки на розвиток інфраструктурних об’єктів ЄС виділяє чималі кошти зі свого бюджету, то Польща зацікавлена побільше отримати цих грошей із гаманця Євросоюзу.

 

І вона вже отримала близько мільйона євро від ЄС (у рамках програми підтримки ЄС транскордонної співпраці Польщі, Білорусі, України) на розробку техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) цього проекту (яке в 2015-му було завершено). Проте  плани будівництва міжнародного водного шляху Е40 викликали велику стурбованість природоохоронців, а саме ТЕО зазнало значної критики.    

 

Цікавим є те, що в рамках цього проекту (принаймі це випливає з документів, які можна прочитати) всі кошти, які виділяє ЄС, будуть витрачені саме на польську ділянку шляху: зокрема, на поглиблення Вісли для того, щоб її з’єднати з Прип’яттю.

 

А коштів на розвиток ділянок цього водного шляху на території Білорусі та України наразі... не передбачено! Чому? Бо автори проекту мають хибне уявлення, що нібито білоруська та українські ділянки шляху практично готові до навігації. 

 

З цієї точки зору Україна нічого додатково не отримає. І, що головне, є міркування критиків цього проекту (польських фахівців із Варшавського університету), котрі стверджують: з економічної точки зору проект дуже сумнівний і необґрунтований!

 

Власне, вони критикують саме базовий підхід в оцінці вартості проекту та його ефективність. І неправильність підходу авторів проекту полягає в тому, що вони у своїх розрахунках загальної вартості проекту не враховують інвестиції ЄС. 

 

Але це економічний аспект проекту, а з точки зору впливу на довкілля, далекосяжні наслідки цього проекту не оцінені належним чином. І неоцінені необхідні компенсаторні заходи в рамках проекту, а ці всі заходи теж «щось» коштують, і ці чималі гроші також повинні бути включені в бюджет проекту. Тобто наразі вартість проекту оцінена неправильно.

 

Найбільша загроза для України — це те, що Прип’ять (єдина річка, яка ще залишилася в Європі більш-менш у первісному вигляді), яка є правою притокою Дніпра, разом із поліськими болотами — дуже важливий резервуар прісної води в Україні, а особливо для водопостачання Києва. І якщо станеться якийсь інцидент на тій же Прип’яті і її води забрудняться, то що ми взагалі будемо пити?

 

! А перевозити  цим шляхом хочуть у тому числі й продукти переробки нафти (бензин, мастила тощо), продукти хімічної промисловості, будівельні матеріали. І загроза забруднень дуже висока.

При поглибленні каналу можуть зачепити радіоактивний мул

Ми (неурядова громадська організація «Національний екологічний центр України». — Авт.) вже провели «круглі столи» в Києві та Луцьку для обговорення цієї проблеми. Зараз навіть виникла міжнародна коаліція п’яти неурядових  екологічних організацій із чотирьох країн (України, Білорусі, Польщі та Німеччини) з метою напрацювання та поширення узгодженої позиції щодо проекту водного шляху Е40.

 

Ці екологічні організації також проводять додаткові дослі­дження щодо характеру проекту Е40 та виявлення всіх його недоліків — для подальшого поширення правдивої інформації  та акцентування уваги на небезпеці, яку він становить як для довкілля, так і для людей. 

 

Наша вимога до уряду України — забезпечити широке обговорення в країні проекту водного шляху Е40 щодо його доцільності, виходячи з національних інтересів, враховуючи міжнародні зобов’язання України, вимоги національного законодавства, та збереження орієнтації на європейські цінності.

 

Адже в умовах зміни клімату водність річок падає, й цей фактор потрібно враховувати. Крім того, так чи інакше можуть бути зачеплені (коли будуть поглиблювати фарватер для проходження великих суден, наприклад, в акваторії Київського моря) відкладення радіоактивного мулу. І як це вплине на якість води — достеменно не відомо. Тож цей проект, без сумніву, потребує ще серйозних додаткових досліджень.

 

«Це загрожує зневодненням наших озер»

 

Нагадаю, що в 2014 році було створено міжурядову комісію з представників України, Білорусі та Польщі (її секретаріат був розташований у Бресті), яка координувала підготовку техніко-економічного обґрунтування проекту.

 

Тоді Україна й була залучена в цей процес. Потім склалося певне затишшя. Обговорення проекту Е40 пожвавішало в 2017 році.

Ще активніше про нього заговорили наприкінці 2018 року на двосторонньому форумі Україна—Білорусь. Ось чому саме зараз громадськість активізувалася, аби також поширювати правдиву інформацію про проект.

 

І хоча ініціатором цього задуму є Польща, але Білорусь її підтримала й врешті наше Міністерство інфраструктури також дало «згоду». А поглиблювати хочуть не лише Київське море, а й Дніпро, Прип’ять, Західний Буг, Віслу, річечки Мухавець та Піна, Дніпро-Бузький канал.

 

Крім того, у Польщі мають прокопати додатковий більш ніж стокілометровий канал. Щоб його наповнити, звідкілясь треба брати воду! Зокрема, її будуть перекидати з наших волинських озер, звідки витікає Прип’ять. Це загрожує зневодненням наших озер. 

 

Скажу більше: українська частина мiжнародноrо водного шляху Е40 проходить як у межах об’єктiв природно-заповiдного фонду України, так i через дiлянки, які безпосередньо  прилягають до цих територiй, що потребує особливоi уваги до заповідних територій, якi розташовані в середнiй частинi Прип’яті.

 

А нижня течія цієї річки з прилеглими землями від білорусько-українського кордону до гирла визнана найважливішою ділянкою Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника з точки зору збереження біорізноманіття. На його території не можна будувати господарські та інфраструктурні об’єкти, змінювати русло річки. 

«Досі не оцінено майбутній потенційний вантажопотік»

Проект Е40 в Україні не пройшов процедури оцінки впливу на довкілля. Спостерігаються спроби розбити Е40 на фрагменти, оцінювати впливи так званих «локальних» проектів і так уникнути оцінки впливу проекту Е40 в цілому. Ми переконані, що проект Е40 має пройти спершу стратегічну екологічну оцінку, оскільки він матиме транскордонний вплив і є масштабним та, звісно, пройти громадське обговорення на національному та міжнародному рівнях.  

 

Додам, що в грудні 2018 року було підписано (на виконання Дорожньої карти покращення судноплавства на річках Дніпро і Прип’ять у рамках проекту відновлення міжнародного водного шляху Е40, підписаної міністром транспорту Білорусі та міністром інфраструктури України в грудні 2017 року) Адміністрацією морських портів України (АМПУ) та білоруською компанією «Белтопенерго» меморандум про відновлення річкового судноплавства між Україною та Білоруссю.

 

Білоруська сторона має надати інформацію щодо запланованих обсягів перевалки і параметрів оброблюваних суден. Компанія «Белтопенерго» також має надати інформацію щодо термінів будівництва порту в Нижніх Жарах та щодо можливого вантажопотоку з Білорусі, необхідного для забезпечення окупності днопоглиблювальних робіт.

 

АМПУ розгляне можливість проведення днопоглиблювальних робіт на судноплавних водних шляхах Дніпра.

 

Як  бачимо, досі не оцінено майбутній потенційний вантажопотік, лише поставлено завдання залучення вантажоперевізників на цей водний шлях, а Білорусь уже готова будувати шлях Е40. Україна підтримала ідею.

 

Звідки ж братимуться кошти? Виявляється, кошти шукають по всьому світу. Нещодавно з’явилось повідомлення, що  можливе залучення турецького інвестора компанії Derin Shipping&Trading C°. Цікаво, яким чином інтереси України будуть враховані?

 

Не слід забувати, що з політичної точки зору проект Е40 є несвоєчасним та навіть шкідливим через повну залежність Білорусі від країни-агресора — Російської Федерації. І оскільки Білорусь входить в оборонний союз із Росією, тому співпраця буде лише тоді, коли Росія її схвалить, як і транзит вантажів через Україну.

 

Тож, резюмуючи, відзначу такі головні висновки: політичний та природоохоронний аспекти є головними для оцінки проекту водного шляху Е40; кошти, які могли б бути акумульовані в Україні (державні та приватні) на проект Е40, мають бути спрямовані на зміцнення обороноздатності України; будь-який проект, який несе загрозу системі постачання Києва, інших міст питною водою, має бути відкинутим; водноболотні угіддя довкола Києва мають відновлюватися, а не знищуватися, а Полісся —збережене».

 

P. S. Щойно після нашої розмови з паном Веремійчиком стало відомо, що цьогоріч Україна таки має намір реалізувати спільну з Білоруссю програму щодо проведення експлуатаційних днопоглиблювальних робіт річки Прип’ять. Цю невтішну для екологів новину озвучив керівник держ­підприємства «Адміністрація морських портів України» Райвіс Вецкаганс, також заявивши, що наразі АМПУ перебуває у процесі тендерів iз днопоглиблення на 1,2 млн. кубів. Водночас повідомлень про те, що ця програма пройшла процедури оцінки впливу на довкілля та громадських слухань, не надходило.