У той час, коли навіжений Путін грюкає новітніми ядерними ракетами у двері цивілізованих країн, учені й космонавти передових держав планети провадять унікальні експерименти в космічному просторі та на загадкових тілах Сонячної системи.
Мета — поширення земної цивілізації за межами нашої голубої планети та її порятунку від можливих космічних катастроф...
3 січня 2019 року китайський космічний зонд успішно сів на невидиму сторону Місяця, маючи на борту контейнери з живими видами земної природи: рапсу, бавовни, картоплі, плодової мухи та дріжджів. Китайські вчені спробують створити на Місяці міні-атмосферу за допомогою цих біологічних систем.
Дещо раніше, 26 листопада 2018-го, HAСA успішно здійснила посадку на Марсі чергової космічної станції, і земляни незабаром отримали фото з поверхні Червоної планети.
Американські дослідники вивчають геологічну історію Марса та намагаються відшукати там ознаки життя.
Розгадкою інтригуючих таємниць зоряного Всесвіту займаються американські, китайські, індійські, японські та європейські дослідники.
Не останнє місце серед них посідають і українські вчені та космонавти. Читачі «УМ» уже зустрічалися на сторінках газети зі всесвітньо відомим ученим-генетиком, Героєм України Володимиром Васильовичем Моргуном. Сьогодні — нова розмова з ученим.
Співдружність генетики і космонавтики
— Володимире Васильовичу, я бачив на вашому робочому столі цікаве фото — група людей у формі HAСА, а серед них — ви і Леонід Каденюк, перший космонавт незалежної України...
— Дуже сумно, але Леоніда немає вже серед нас. Це була відважна і талановита людина. Він працював у складі екіпажу космічного корабля «Колумбія». А фото відзнято в американському космічному центрі НАСА. Серед досліджень Інституту фізіології рослин і генетики НАН України велике значення мають дослідження та експерименти в космосі.
Леонід Каденюк проводив на борту космічного корабля експерименти з рослинами.
— Мабуть, вирощування пшениці та інших зернових культур — чи не найбільш земна робота на нашій матінці Землі... Що ж роблять українські генетики там, у космосі?
— Ми вже знаємо про можливу космічну загрозу з позапланетного простору. Про це написано багато науково-фантастичних романів. А від фантастики до дійсності — іноді один крок. Зараз існують цілком реальні версії, що задовго до давніх цивілізацій Вавилону, Єгипту, Китаю, Індії вже існували інші, більш розвинуті цивілізації... Просто ще не знайдені сліди тої матеріальної культури. Невідомо, й чим було спричинене їхнє загадкове раптове зникнення...
Узагалі цікаво переплітаються епохи дуже давніх цивілізацій і загадки більш наближених до нас часів. Ви, мабуть, чули, що до нас прилітали інопланетяни: у США були знайдені уламки їхніх космічних кораблів та рештки тіл прибульців... Раніше це було суворо засекречено — зараз секретність потроху знімається.
— Можливо, прилітали нащадки невідомих земних цивілізацій, які щезли у темряві прадавніх часів?
— Чому б і ні?! Інопланетяни навідувалися до нашої планети, а ми мріємо про зустрічі з цивілізаціями інших світів. Я вже казав, що від фантастики до реальності іноді — один крок... Та повернемося до генетики та космонавтики. Вже зараз учені передових країн вивчають можливості створення поселень на Марсі та інших далеких планетах. Розглядають можливість їхньої колонізації та пошуків корисних копалин.
Щоб були хліб і кисень...
А що потрібно в космосі?! Хліб! Ніякого космосу без хліба не буде! Я говорю у широкому розумінні цього слова. А сало? Це теж хліб... Сало без хліба не буває. Потрібні будуть величезні космічні лабораторії, могутні космічні кораблі. Я бачив такі космічні лабораторії у США, коли працював три місяці у космічному центрі HАСА. Там дослідники моделюють умови космосу та вирощують рослини.
А що ще необхідно космонавту в першу чергу? Кисень. Найбільша проблема! Але ж вагони з киснем iз собою не візьмеш. Необхідні рослини, які виділяють кисень. Отже, кисень і харчі. Тому нам, генетикам, роботи вистачатиме завжди.
Наша місія в американському космічному центрі була досить солідна: крім космонавта Леоніда Каденюка, там працювала велика бригада біологів Інституту рослин і генетики НАН України. Ми розробляли умови культивування рослин у Космосі разом з американськими вченими. До цього часу дослідникам не вдавалося досягнути мети й отримати потомство: рослина цвіте, а зав’язі немає... Дуже важко отримати насіння!
«З особливим нетерпінням я очікував проростання Брасіки рапи (гібрид капусти. — Авт.). Було вкрай цікаво, як цей процес проходитиме в невагомості, — згадував у своїх спогадах космонавт Леонід Каденюк. — Її перші паростки з’явились, як і в земних умовах, приблизно на третю добу. А далі спостерігався їхній, без перебільшення, бурхливий розвиток.
Від цього видовища я отримав насамперед насолоду селянина, який щось посадив і дочекався його появи із землі на світ. Так, у дитинстві, посадивши з батьком картоплю, з нетерпінням чекав, коли вона проросте. Саме таку насолоду відчув від проростання Брасіки рапи в космосі. А ще — відчуття дослідника-біолога, який сприйняв проростання рослин як значну перемогу у своїх експериментах. Особливо емоційно вражаючою не лише для мене, а й для моїх друзів-космонавтів на «Колумбії» була поява квітів Брасіки рапи, а пізніше — і стручків від них. Народження в невагомості робило їх особливими. Адже вони не знали, що таке гравітація».
Космічні поля продовжили досліджувати на Землі
— Володимире Васильовичу, у цих словах нашого космонавта-дослідника відчувається не лише захват від результатів його унікальних експериментів на орбіті, а й гордість за особистий внесок у цей вічний процес творення. Творення космічного масштабу...
— Так. Прийшов час таких звершень. І на Землі, і у Всесвіті.
— Я думаю, поняттям космічний масштаб ви оперуєте вже тут, на Землі. Адже в iнституті на цей час створено понад 140 сортів пшениці, які дають високі врожаї далеко за межами України. На великих площах. Мабуть, ви тепер на шляху створення нового, космічного сорту?
— Ми йдемо до цього. Я казав, що дуже складно отримати потомство від рослин у космосі. Ми вивчаємо різні фактори —генетичні, фізіологічні, а також, яким чином впливає невагомість на процес вирощування.
— Володимире Васильовичу, розкажіть стисло про саму технологію вирощування врожаю у таких без перебільшення фантастичних умовах.
— Під час тривалих космічних польотів ми використовуємо лише карликові сорти нашого iнституту. Висока пшениця там не поміститься. Для експериментів на борту космічного корабля «Колумбія» створено спеціальний пристрій, у трубки якого дослідники помістили поживне середовище. Туди ж ми заклали через отвори посівне насіння, з якого на орбіті виросла... пшеничка. А через 60-90 днів вона дала потомство. Це був успіх! Частина зерна йде на їжу екіпажу космічного судна, інша — на новий посів. Водночас солому заправляють у ферментери, там вона «переграє» і стає поживою для вирощування нового врожаю. І так — постійний колообіг.
— І це вже реально робиться?!
— Так, все, про що я розповідаю, вже робиться.
— Геніально... і просто! Крихітне пшеничне поле в безмежному космосі... Як ви співпрацювали з нашим космонавтом, коли він літав на борту «Колумбії»?
— Леонід працював у космосі, а ми — в лабораторії НАСА. На орбіті Леонід запилював рослини, слідкував за процесом росту. У нас був постійний зв’язок. Космонавт розповідав, як протікає процес розвитку рослин, які бувають ускладнення. Ми радили, ставили нові завдання — йшов постійний обмін науковою інформацією.
Коли касети — своєрідні мініатюрні поля — повернулися з орбіти, ми продовжували дослідження на Землі: як рослини розвивалися у космосі, як почувалися в умовах невагомості. Вже пізніше були виявлені зміни на генному рівні.
Підготовка до експериментів у космосі почалася задовго до історичного польоту Леоніда Каденюка. Цьому передував приїзд в Інститут фізіології рослин і генетики 12 американських космонавтів та вчених НАСА. Всю програму ретельно обговорювали, розробляли наукові плани. І ми ці плани виконували.
Ця програма дуже дорога і, на превеликий жаль, фінансів iз нашого боку недостатньо. В останні роки такого запуску за участі українських космонавтів не було.
І все ж наше співробітництво продовжується, щоправда, не в таких уже масштабах...
ПРЯМА МОВА
«Досить часто мене запитують, як вплинув космічний політ на післяпольотне психологічне сприйняття мною земної дійсності. Хочу наголосити, що саме ці рослини разом із враженням від Землі та космосу сформували у свідомості особливе, післякосмічне ставлення до всього на ній живого. Зірвати зелений листок iз дерева чи наступити на зелену стеблину — цього просто так я вже зробити не можу, сприймаючи їх як щось живе і беззахисне. Адже насправді — все так і є».
Космонавт Леонід Каденюк.
