Слово за «середняком»: хто зможе врятувати Україну у разі світової економічної кризи

Світова економіка з кожним днем підтверджує песимістичні прогнози економістів про настання чергової економічної кризи.

 

Представники держав, аналітики намагалися зупинити цей процес у Давосі.

 

Втім події вже наступних днів показують, що швидкого розвороту з небезпечної зони до прогресу наразі ми не бачимо. 

 

Перед «Брекзитом»: Британія — плюс, ЄС — мінус

 

«Глобальний кредитний імпульс — друга похідна глобального зростання кредитування і важливий двигун економічної активності — знову падає і зараз перебуває на рівні 3,5% ВВП проти 5,9% в попередньому кварталі. Зараз половина країн, що представляють 69,4% світового ВВП, демонструють уповільнення кредитного імпульсу.

 

Переважно йдеться про економіки розвинених країн і зазвичай через нормалізацію монетарної політики. Цей процес означає, що економічне зростання і внутрішній попит скорочуватимуться, якщо тільки найбільші економіки світу не ухвалять у нинішньому році масштабні й узгоджені заходи», — стверджує Крістофер Дембік, глава відділу макроекономічного аналізу Saxo Bank.  

 

«Головною темою у Давосі тим часом був «Брекзит». Хоча планувалося, що говоритимуть передусім про глобалізацію і формування світової архітектури в епоху четвертої промислової революції, в реальності ж найбільшу увагу на Давосі-2019 було приділено питанню виходу Великобританії з Євросоюзу і наслідків цього виходу, — розповідає український економіст Богдан Данилишин.

 

— Члени делегації Великобританії в Давосі вели активні переговори про підтвердження торгового режиму з ключовими партнерами — міністр зовнішньої торгівлі Л.Фокс провів їх із представниками Південної Кореї, Гонконгу, Ізраїлю. Напередодні Давоського форуму такі переговори відбулися з Австралією, Канадою та Новою Зеландією».

 

За словами британського міністра, сторони погодилися підписати угоди з торгівлі на рівні «як у ЄС або краще» в найближчі місяці, Великобританія розраховує укласти їх до кінця березня 2019 року, коли автоматично повинен включитися режим «жорсткого» «Брекзиту». 

 

Втім, на думку Данилишина, незалежно від того, в якому режимі здійснюватиметься вихід Великобританії з Євросоюзу, вона залишиться найбільшим торговим партнером ЄС і головним інвестиційним хабом.

 

І тут важливим стає питання: хто після «Брекзит» буде привабливішим для інвестицій — Великобританія чи ЄС? Адже цілком можливо, що, незважаючи на «транзитний» спад 2019—2020 років, у підсумку Великобританія виграє від виходу з ЄС.

 

Мін­економіки Великобританії напередодні форуму в Давосі приводило дані Deloitte і UNCTAD про прямі іноземні інвестиції в світі в 2019 році, згідно з якими, в «режимі очікування» виходу з Євросоюзу економіка Великобританії наростила залучення інвестицій на 20%, тоді як у ЄС відзначався спад на 70%.

 

Та й темпи зростання ВВП Великобританії в останні роки стабільно вищі, ніж у зоні євро, і найчастіше вищі, ніж у цілому по Євросоюзу. 

 

«Тому логічно, що головною темою обговорення на Всесвіт­ньому економічному форумі були події, які може спровокувати жорсткий «Брекзит» для найбільших економік Євросоюзу — Німеччини, Франції, Італії, Іспанії, Нідерландів і Португалії. Наслідки «Брекзиту» для ЄС передбачити досить складно. Але, з огляду на те, що зростання ВВП Євросоюзу в 2016—2018 роках було дуже невпевненим, будь-яка сильна політична чи економічна подія, якщо вона співпаде з цим процесом, може налякати інвесторів, — зауважує Данилишин.

 

— У порівнянні з багатьма іншими членами ЄС у Велико­британії є кілька важливих переваг: міцна банківська система та інвестиційні потоки, замкнуті на Лондон. Нарешті, приплив капіталу до Великобританії в 2015—2018 роках може пояснюватися і середньостроковою «втечею від ризиків» капіталу з ЄС. У цьому сенсі Туманний Альбіон може розглядатися як європейська альтернатива інвестиціям у США, а вкладення до його економіки — як гарантія збереження ринку Великобританії після її виходу зі складу ЄС». 

 

Ризики для України

 

Другою за важливістю темою дискусій в Давосі стала підготовка до можливого зниження темпів зростання ВВП чи навіть рецесії в Євросоюзі і пов’язаних із ним економіках.

 

Хоча до цього року перспективи уповільнення світової економіки пов’язувалися переважно з Китаєм, поява даних за четвертий квартал 2018 року з країн ЄС і зони євро дало підстави чекати вагомого внеску Європи в загальне гальмування економік: 21 грудня МВФ знизив оцінки світового економічного зростання на 0,1–0,2 відсоткових пукнтів у 2019-2020 роках винятково через погіршення очікувань у зоні євро. 

 

«Усе це змушує нас серйозно насторожитися: через сильну зв’язку української економіки з економіками Євросоюзу і КНР — це, як відомо, головні зовнішньоторговельні партнери України. До речі, в Китаї, куди ми відвантажуємо мільйони тонн сільгосппродукції і залізорудної сировини і страшенно пишаємося цим, за підсумками минулого року зафіксовано найнижчі темпи економічного зростання за останні 30 років. Цілком можливий сценарій розвитку: зниження попиту на українську сировину і напівфабрикати. У нас є план «Б» на цей випадок? Експортно-сировинна модель економіки, класичним зразком якої, на жаль, є Україна, апріорі передбачає високу чутливість до зовнішніх шоків, чи то коливання цін на сировинні товари, чи проблеми в економіках основних торгових партнерів», — зазначає Богдан Данилишин. 

 

На його думку, влада України має зрозуміти: не можуть бути сільське господарство і торгівля «царицями», а промисловість — «сірістю на побігеньках». Адже, крім переорієнтації економіки України на шлях інноваційно-технологічного розвитку, існує ще один дієвий захід, який дозволить знизити чутливість до зовнішніх шоків. 

 

«Які європейські країни легше інших пережили світову економічну кризу 2008 року? — пояснює свою думку аналітик. — Німеччина, Польща, в якій взагалі обійшлося без спаду економіки, і Франція. Що їх об’єднує? Це країни з великим населенням і дуже ємним внутрішнім ринком, який чималою мірою насичується продукцією вітчизняного виробництва. Україні як одній із найбільших країн Європи потрібно зробити своєю конкурентною перевагою ємний внутрішній ринок, який має бути наповнений значною мірою і вітчизняною продукцією, — уточнює він. — Формування внутрішньої конкуренції в нашій країні і створення ємного внутрішнього споживчого ринку: ось наші ключові завдання, поряд із переходом до моделі інноваційно-високотехнологічного розвитку».

 

За словами Данилишина, сьогодні треба зробити максимум для малого і середнього бізнесу, послуги та продукція яких повинні стати утворюючими для формування внутрішнього ринку, а також для полегшення доступу підприємств малого та середнього бізнесу до фінансових ресурсів.

 

Це тим більш важливо з урахуванням того, яку роль середній і малий бізнес грає в розвинених економіках — він становить основну їх частину.

 

Підніметься в Україні середній і малий бізнес — з’явиться і ємний споживчий внутрішній ринок, оскільки створення нових робочих місць дозволить працівникам витрачати отримані доходи на внутрішньому ринку.

 

Постане питання: як зробити, щоб частина внутрішнього попиту прямувала на покупку вітчизняної продукції? 

 

«Є кілька варіантів, один з яких — програми кредитування з обов’язковою умовою купівлі на надані в кредит кошти українських товарів. Можна скористатися і досвідом Туреччини, де під час держзакупівель встановлена квота на обов’язкове придбання продукції місцевого малого та середнього бізнесу», — зазначає Данилишин. 

 

Таким чином, «Брекзит» може стати серйозним викликом для економіки Євросоюзу, і це негативно позначиться на пов’язаній з ним економіці України.

 

У тому випадку, якщо ми продовжимо сподіватися на зовнішню торгівлю сільськогосподарською сировиною та металургійними напівфабрикатами, а також на заповнення внутрішнього ринку тільки імпортною продукцією.