Перші командні гонки сезону показали найбільш слабкі місця українських естафетних квартетів

18.12.2018
Перші командні гонки сезону показали найбільш слабкі місця українських естафетних квартетів

Капітан збірної України Олена Підгрушна розуміє «біль, який принесла естафета українським шанувальникам». (Фото з сайта www.championat.com.)

Уже давно силу вітчизняного біатлону уособлює в собі жіноча естафетна команда.
 
 
Вигране українськими біатлоністками олімпійське «золото» в Сочі-2014 стало закономірним підсумком багаторічних старань спортсменок, тренерів та керівників національної федерації.
 
 
Після того, опинившись в листі пріоритетів державного фінансування, українська біатлонна команда мала б, за логікою, порадувати державу олімпійськими нагородами й під час Ігор у Пхенчхані-2018.
 
Проте південнокорейська «біла» Олімпіада завершилася для українського біатлону провалом. Зміна наставника жіночої збірної України в цьому контексті виглядала зрозумілим кроком, хоча вибір росіянина Андрія Прокуніна на заміну словенцю Урошу Велепцю був сприйнятий біатлонною спільнотою країни неоднозначно.
 
По-різному відгукнулися на прихід до збірної російського спеціаліста й українські збірниці: одні віддали перевагу роботі зі своїми персональними тренерами, інші — стали під керівництво наставника-новобранця.
 
Аби побачити перші плоди такої співпраці, вітчизняним шанувальникам біатлону довелося дочекатися першої в сезоні командної естафети, котра відбулася наприкінці другого етапу Кубка світу-2018/2019.
 
Після спринту та гонки переслідування, де українські біатлоністки на медалі не претендували (Олена Підгрушна, пам’ятаючи про відповідальний старт в естафеті, навіть не завершила «персьют»), від них чекали успіху в командних перегонах. Утім і там підопічні Прокуніна себе не проявили, показавши, в підсумку, восьмий результат.
 
«Ми прекрасно розуміємо біль кожного вболівальника. Але ніхто не знає, як переживаємо ми і тренери, — наголосила після гонки капітан «синьо-жовтих» Олена Підгрушна. - Розумію ту відповідальність, яка на нас на сьогодні. Тож у кожній гонці ми працюємо на максимумі, хоча виходить наразі не все. Є помилки, і ми над ними працюємо. Сьогодні, на жаль, чергова гонка, яка не склалася. Але буде свято і на нашій вулиці: я вірю в себе, в нашу команду».
 
Показавши на стрільбищі зовсім неідеальну стрільбу (дев’ять додаткових патронів) та вельми повільний хід на трасі, претендувати на високі місця українські біатлоністки просто не могли.
 
Водночас стартовий відрізок естафети у виконанні Анастасії Меркушиної виглядав доволі обнадійливим. Після стрільби стоячи вона другою вирушила до фінішу свого етапу, щоправда, передати естафету змогла лише п’ятою.
 
Далі ж були не надто продуктивні старання сестер Семеренко, роботу котрих на заключному етапі намагалася виправити Підгрушна. Зрештою, вийшло більш ніж скромно.
 
Відзначимо, що через застуду весь австрійський етап у Хохфільцені пропустила переможниця індивідуальної гонки в Поклюці Юлія Джима, без якої склад естафетної четвірки «синьо-жовтих» виглядав неоптимальним. Якоюсь мірою український квартет можна було навіть назвати «ветеранським».
 
А от чи наважаться у ФБУ на омоло­дження нашої жіночої збірної? Думається, це питання найближчої перспективи.
Що ж стосується виступу українських біатлоністів у естафеті, то наші хлопці були неймовірно повільними.
 
Вище «синьо-жовтих», які без штрафних кіл, але з шістьма додатковими патронами  завершили гонку на 16-й позиції, фінішували словаки, котрі назбирали за гонку «три кола штрафу» та 11 зайвих пострілів.