Василь Петьовка: Зворотного ходу бути не може

09.10.2003
Василь Петьовка: Зворотного ходу бути не може

Василь Петьовка

      Ще рік тому більшість українців навряд чи відала про 80-тисячне Мукачеве. А ім'я Василя Петьовки було маловідомим навіть у самому Закарпатті. Сьогодні мукачівського міського голову знають усі, хто стежить за подіями в Україні. І навіть новопризначений посол США в Україні вже запросив його на прийом. Наша розмова з 37-річним підприємцем, політиком і міським головою, якого на виборах активно підтримувала «Наша Україна», — про останній період його життя.

      — Рік тому вас довго доводилося вмовляти на інтерв'ю...

      — Тепер це частина обов'язків. На запитання треба давати відповіді. Головне, щоб реальні показники були не менші, ніж у пресі.

      — Мукачівські вибори називають найбруднішими через неймовірне втручання у них влади та силових структур. Яка ваша думка?

      — Чесно кажучи, за своє життя я ще таких виборів не бачив.

      — А ви очікували такої боротьби?

      — Мало хто на таке сподівався. Навіть штаб мого опонента не знав, що відбувається. Адже участь у брудних технологіях брали відразу декілька груп — з Києва, Черкас і ще бозна-звідки.

      Я впевнений, що в моєму штабі не було зроблено жодного кроку без відома Петьовки. Але з того бок  часто права рука не знала, що робить ліва. Там було декілька диригентів. Це тактика чорного піару: аби навіть свої не дізналися, хто це зробив.

      — Чим вам запам'ятаються ці вибори?

      — Незалежно від тиску чи бажання влади, від того, як хтось надуває щоки чи качає м'язи у спортзалах, якщо народ хоче, він обере того, кому довіряє. І чим далі, тим більше демократія в Україні бере гору. Є надія і бажання у цій державі жити.

      — А чи не було моменту, коли ви пошкодували, що пішли на вибори?

      — Ні. Я ніколи не боявся боротьби. І зараз її не боюся. Якщо хтось плекає надію, що результати голосування відмінять, то спеціально для них повторюю, що готовий до нових виборів.

      — Що для вас було найнеприємнішим?

      — Рішення Сихівського суду.

      — Чому?

      — Тому що з самого початку було видно, що це політичне замовлення. Чинне законодавство зобов'язує голову суду на вимогу будь-якої зі сторін надати можливість аудіо- чи відеозапису. Нам в цьому було відмовлено в категоричній формі. Сьогодні в будь-якому закарпатському суді, де судять навіть останнього злодія, який украв курку чи мішок зерна, якщо його адвокат вимагає запису, суд зобов'язаний надати таку можливість і надає.

      У судовому процесі у Сихові брало участь не менше десятьох народних депутатів України. І голова суду незаконно відмовляє вести запис процесу. Відразу стало очевидно, що справа — замовна.

      Протокол має вести секретар. Але вона сиділа біля адвоката Нусера і практично нічого не нотувала. Протокол вів сам головуючий. Тобто все, що йому було потрібно, до протоколу заносив, а що не вкладалося в його схему — ні. Оскільки аудіо- чи відеозапис не вівся, то й дати аналіз вищій інстанції, як проходив процес, не можна. Адже протокол був складений головою суду так, як йому було потрібно.

      — Окрім цього, були ще моменти, які вас вразили?

      — За місяць до початку виборчої кампанії ми зустрілися з Ернестом Нусером і домовилися, що будемо вести вибори по-джентльменськи. Я дав слово, що від мене не буде йти ініціатива зняття його кандидатури. Він мені пообіцяв те ж саме. Більше того, у разі, якщо СДПУ(о) подасть скаргу на моє зняття, то у вигляді протесту він сам зніме свою кандидатуру. І тут за день до голосування мене викликають у суд за скаргою Ернеста Нусера, який вимагає зняти Петьовку з виборів.

      Найбільше, чого мені тоді хотілося, це подивитися йому в очі. Але йому не вистачило нахабства прийти у зал суду. Тож є надія, що він до кінця не втрачена людина.

      — А що стало приємною несподіванкою?

      — Приємно, що знайшлося небагато мукачівців, які долю свого міста продали за 20 гривень.

      — І скільки таких виявилося?

      — За нашими підрахунками, близько чотирьох тисяч.

      — Політтехнологи пояснюють це тим, що фінансова піраміда пізно стартувала.

      — Кожен хоче себе виправдати. Я думаю, що просто більше не було бажаючих брати гроші.

      — А коли настав переломний момент у цих виборах?

      — Особисто для мене результат став відомий тоді, коли центральне телебачення повідомило, що всі дільниці «заміновані». Тоді я зрозумів, що виграв.

      — Отож перші сто днів позаду...

      — Не сто, бо ще місяць тривали судові процеси. Сьогодні вже практично сформовано команду, призначено членів виконкому. Є порозуміння і підтримка депутатського корпусу. Завдання накреслені і планомірно виконуються.

      — Чи такою ви уявляли реальну ситуацію?

      — Усе-таки не такою. У Мукачевому була проблема з виплатою заробітної плати освітянам і медикам. Сьогодні з цим розібралися. Але залишається перекос у розподілі витрат на зарплату та на інші потреби.

      — Що це значить?

      — Сьогодні за всіма показниками, які доводить Кабінет Міністрів, на місто і район достатньо півтори тисячі ставок медичних працівників. У нас же оплачується дві тисячі. Якщо взяти навіть скромненьку зарплату в 200 гривень, то на цих півтисячі працівників місто витрачає сто тисяч гривень на місяць. А водночас пацієнт нашої лікарні харчується на 70 копійок на добу. Так посадіть на такий раціон здорову людину, то вона через три дні стане хворою. Не кажу вже про «безкоштовні» ліки, які хворим доводиться купувати самим. І ось ці звільнені гроші ми хочемо направити на додаткове забезпечення ліками та якісне харчування. Я думаю, що за три місяці ми цей дисбаланс вирівняємо. І в найкоротший термін мукачівці це відчують.

      — Але скорочення — непопулярний крок...

      — Сьогодні не від нас залежить — робити популярний крок чи ні. Ми повинні прийняти таке рішення, яке було б в інтересах усієї громади. Кабінет Міністрів встановлює загальну цифру на оздоровлення людей. У нас вона практично вся йде на зарплати медикам. Тому мусимо вирівнювати ситуацію, а значить — іти на скорочення. Це стосуватиметься в першу чергу пенсіонерів.

      Такі ж парадокси і в освіті. Сьогодні у бюджеті міста не закладено кошти навіть на придбання крейди чи лампочки. Це не значить, що нема грошей. Просто бюджет медицини, освіти, культури розподіляється за залишковим принципом. У першу чергу — зарплата, а що залишається — на латання дірок.

      Тому ми сьогодні за кожною школою і дитсадком, як і колись, закріпили шефство. Це затверджено рішенням виконкому. Нині кожним мукачівським закладом освіти опікуються два-три підприємства. Я вдячний цим спонсорам, бо деякі питання вони вже беруть на свої плечі.

      — На що були витрачені ці три місяці?

      — Про затримку зарплати говорилося чи не на всіх зустрічах з бюджетниками, які я проводив як кандидат у мери. Нині ця одна з найболючіших проблем вирішена. Боргів немає, зарплата виплачується своєчасно.

      У Мукачевому є чотири багатоповерхові будинки, в яких повністю зруйнована система водопостачання. Через це минулого року їх не опалювали. Зараз ведеться ремонт, і люди будуть з теплом. Інші будинки до опалювального сезону готові. Тепло подамо вчасно.

      — Гаслом вашої передвиборчої кампанії була ідея зробити обличчям Мукачевого не тільки центр, а й мікрорайони...

      — Цього місяця завершуємо реконструкцію площі Федорова. А вже далі беремося до мікрорайонів, аби зробити їх не гіршими за центр. Роботи вже ведуться.

      Я думаю, що цього року дамо лад освітленню та дорогам у нашому найбільшому мікрорайоні — Росвигово. Осінь обіцяє бути довгою. Кошти є. Місто повинно гарно освітлюватися, а дороги — відповідати сьогоднішнім вимогам. Далі по черзі візьмемося за інші мікрорайони, і так дійдемо до найменшого.

      — Які ще маєте цікаві ідеї?

      — Хотілося би поставити шатрові дахи на всі будинки. Це зніме проблему латання дірок на пласких стріхах. Я ще не зустрічав випадку, аби плаский дах служив більше трьох років і не протікав. Сьогодні ремонт одного квадратного метра такого даху коштує 30 гривень. Тоді як встановлення шатрового — 50—60 гривень, і він служить 25 років.

      На жаль, міська влада не має таких грошей. Але спільно з мешканцями, які там проживають, ми можемо почати ці роботи. Хто бажає, будемо допомагати, оформляючи кредити.

      — А що доброго скажете щодо культури?

      — У Мукачевому знову запрацює кінотеатр. На останньому засіданні виконкому ми дали дозвіл новому орендареві з умовою, що до кінця січня у «Перемозі» вже показуватимуть фільми. Цього не було кілька років.

      Знаєте, ми багато чого маємо у місті, чого не бачили самі мукачівці. Є чимало пенсіонерів, які ніколи не були в театрі. До Дня учителя ми безкоштовно показали для них виставу. До Дня людей похилого віку організували концерт духовної музики нашого знаменитого хору хлопчиків. Кожного місяця проводимо різні акції. Наприклад, поїздки за спонсорські гроші в Почаївський та Марія-Повчанський монастирі. Стараємося зробити все, аби полегшити життя пенсіонерам.

      — Чи впевнено ви сидите у кріслі міського голови?

      — Я думаю, що у законі про вибори не просто так записано, що рішення суду є остаточним і оскарженню не підлягає. Адже людина, прийнявши присягу, приступає до виконання своїх обов'язків. Я вже підписав сотні розпоряджень.

      Тепер якщо уявити, що результати голосування визнають недійсними, то недійсними будуть і всі акти, прийняті за три місяці. Це юридичний колапс і прецедент для всієї України. Я переконаний, що зворотного ходу вже бути не може.

      — За ці сто днів були приємні моменти?

      — Приємно те, що жоден з тих людей, які мене підтримували на виборах, за ці сто днів не підійшов і не почав у мене щось виторговувати за підтримку. Я впевнений, що цього не буде і в подальшому. Це робилося суто з людських міркувань, а не з голого розрахунку.

      — Які ваші стосунки з обласною владою? Колись з Іваном Різаком ви могли посидіти за кавою...

      — Сьогодні на каву мене не кличуть, а я на неї не напрошуюся. Стосунки з «губернатором» у мене офіційні.

      — А ви з ним бачилися протягом цього часу?

      — Через місяць після виборів була зустріч в його кабінеті. Після неї стосунки стали офіційними.

      — Це пов'язано з виборами?

      — Думаю, що так. Іван Михайлович не раз заявляв, що знає, хто виграє вибори у Мукачевому. На жаль, він помилився.

      — Мукачеве останнім часом набуває кримінального іміджу. Підпали, підриви, побиття. З чим це пов'язано?

      — Будь-яка справа залежить від того, хто нею керує. Останнім часом нам почали завозити «високих» фахівців-силовиків з-за меж області. Але попри гучні інтерв'ю  жодних результатів ми не бачимо. У Мукачевому було кілька резонансних злочинів, але до сьогодні жоден з них не розкритий. Міліція повинна розкривати злочини, а не фіксувати їх і складати у теки. Бо нерозкритий злочин породжує наступний.

      — Чим нас здивує Василь Петьовка найближчим часом?

      — Житя міста залежить від того, який матиме бюджет. Сьогодні він формується у Києві. За новими цифрами, поданими з Кабміну у Верховну Раду на затвердження, Мукачеве у наступному році повинно отримати ще на три мільйони гривень менше, ніж цьогоріч. Я відкликав усіх фахівців із відпустки, і ми готуємо обгрунтування до Бюджетного комітету. Разом з народними депутатами від Закарпаття, які нас підтримують, ми повинні не те що відстояти бюджет міста на рівні цьогорічного, а й збільшити його. Я хотів би здивувати мукачівців добрим бюджетом.

      — А коли Мукачеве стане якщо не першим містом на Закарпатті, то й не другим?

      — Ця суперечка підкинута якраз третьою стороною. І ця сторона є далеко не закарпатською. За одними критеріями, Мукачеве буде містом № 1, за другими — Ужгород, за третіми — Міжгір'я. Якщо візьмемо гірськолижний відпочинок, то куди Ужгороду тягатися з Раховом!

      Набагато легше керувати закарпатцями, якщо вони змагаються між собою, хто з них  перший. Я думаю, що це не потрібно ні ужгородцям, ні мукачівцям, ні міжгірцям. Треба не конкурувати, а допомагати один одному і всім разом витягувати область на вищий рівень.

      — У чому, на ваш погляд, розинка Мукачевого?

      — Мені здається, що Мукачеве дружніше за Ужгород. Наше місто наповнили переважно вихідці з Мукачівщини, у той час, як до Ужгорода з'їжджалися з усієї області. Тому в Мукачевому однорідніша ментальність. І коли ти хочеш вчинити не по совісті, то тебе стримує одне: не сьогодні, так завтра буде видно, хто це зробив. А людина так створена, що її тягне на погані вчинки. В Ужгороді публіка бiльш різношерста. Як на мене, у Мукачевому — тепліша атмосфера.

      — У вас багато симпатиків. У чому ваш успіх?

      — Принцип простий: не можеш людину зробити своїм другом — не роби її ворогом.

  • Львовом — з колядою

    Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>

  • Ірина Геращенко: ЄС налаштований на асоціацію завдяки «війні» з Росією

    Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>

  • Віра Ульянченко: Обласна влада ні на кого не тисне і ні перед ким не плазує

    Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
    Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
    І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>

  • В'ячеслав КИРИЛЕНКО: Ми змогли повернути довiру людей

    «В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
    Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>

  • Андрій Шкіль: Регіони — «діти» слухняні. Але нерозумні

    Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>

  • Замiсть авантюр та полiтичної хитростi демонструйте власне бачення розквiту країни

    Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>