«В. О. П. Війною ограновані поезії» (К. : ДІПА, 2018) — тоненька щира збірка поезій семи чоловіків-воїнів і однієї жінки-воїна — насичена смислами й образами, врізається у пам’ять і викликає довіру. Книжка є прикладом вдалого діалогу тексту і візуального зображення.

Сховище старих предметів, про які нудно розповідають, — приблизно так уявляє собі музеї переважна більшість українців.

Як «непохитно-беззаперечні авторитети... апостоли дисидентства» перетворилися на гальмо революції, угодовців — Р. Коваль спостерігав ізсередини: «Дисиденти справді не хотіли ризикувати, щоб знову не повернутися до в’язниць. Тож обрали шлях еволюційний, обережно-поступовий».