Черкаський фермер почав промислову культивацію закарпатського сорту ківі

Селекціонера-любителя Генріха Стратона, який вирощує екзотичні фрукти і ягоди в сонячному Закарпатті і ділиться своїми саджанцями з усіма бажаючими, знає багато українських садівників.

 

 

А от сміливий експеримент новоспеченого фермера В’ячеслава Кантура, який зважився адаптувати вирощування українізованого сорту ківі для Черкащини, став приємною несподіванкою навіть для закарпатського першопрохідця.

 

 

«Я за фахом — будівельник: у 2014 році вийшов на пенсію і вирішив зайнятися агробізнесом, — ділиться історією свого експерименту черкащанин. — Почав шукати, який напрям освоїти. Привернула екзотична ягода — ківі. Вирішив використовувати морозостійкі саджанці сорту Карпат Стратона Валентайн. Цей сорт вивів Генріх Стратон, витративши на його акліматизацію 17 років. Той факт, що його ківі витримує температурний режим до мінус 28 градусів, підтвердили на випробувальній станції в Харківській області, де з 2015 року вирощують сім рослин».

 

У тому ж 2015-му купив першу сотню саджанців і Кантур. Висадив їх у друга, колишнього голови колгоспу, город якого виходить на озеро: ківі вимагає дуже рясного поливу, тому орієнтувалися на легкий доступ до водойми. І хоч перший експеримент черкащан виявився не надто вдалим, саме його результат дозволив В’ячеславу Кантуру зважитися на промислове культивування тропічної ягоди.

 

«Сьогодні чотири рослини з тих ста ростуть, а дев’яносто шість загинули, — повідомив він на сайті iAgro. — А на контрольній, яку я посадив у себе вдома, наступного року очікується перший урожай. На цьому кущі вже наросло близько восьми десятків гілок, а врожай знімається вже при середньостатистичних двадцяти».

 

Хоч стартовий садівничий досвід для новоспеченого фермера став, швидше, негативним, ця справа захопила чоловіка, примусивши зануритися у базові знання й набути корисних навиків.

 

«Потрібно знати, який потрібен рівень закислення ґрунту, як і чим удобрювати і поливати, скільки разів. До речі, полив обов’язково потрібен крапельний, без нього виростити ківі неможливо,» — попереджає садівник бажаючих наслідувати його досвід.

 

Цьогоріч В’ячеслав Кантур висадив першу промислову плантацію — 500 са­джанців на півгектарній площі. Навесні планує додати ще 5 тисяч саджанців на п’яти гектарах. Почав підготовку ґрунту для весняної посадки.

 

«Досвід уже отримано такий, який дозволить при збільшенні вдесятеро кількості саджанців настільки ж збільшити й ефективність вирощування ківі. Я навіть витримав інспекцію самого Стратона!» — тішиться він. 

 

Стартові вкладення для посадки такого саду ківі, за словами Кантура, — 15 тисяч доларів на гектар. Вартість крапельного поливу на півгектара — близько півтори тисячі доларів. Але воно того варте: «Мінімальна врожайність з куща — 30 кілограмів, і якщо на гектарі тисяча кущів, то врожай сягне 30 тонн. При мінімальній закупівельній ціні в 1 євро за кілограм ягоди виходить 30 тисяч євро з гектара. У перспективі розраховуємо отримувати середню врожайність з куща близько 50 кілограмів. Вартість саджанців варіюється залежно від обсягу партії: якщо один саджанець, то це 10 доларів.

 

Мені 500 саджанців ківі обійшлися по 5 доларів за одиницю. На другому місці за витратами — шпалери. Ківі — це ліана, їй потрібна опора. Для цього встановлюються стовпчики, а на них — горизонтальні поперечини, все це перев’язується оцинкованим або краще неіржавіючим дротом. Конструкція повинна бути дуже міцною і надійною, щоб витримувати навантаження до 100 кілограмів. Такі шпалери обходяться близько 4 тисяч доларів на гектар. Ще близько 2 тисяч доларів коштуватиме поліпшення ґрунтових умов. Тому що в Україні таких ґрунтів, на які можна просто висадити ківі, немає.

 

Їх потрібно готувати під посадку: наприклад, якщо це чорнозем, то слід додавати пісок. І ще близько 3 тисяч доларів доведеться витратити на догляд за рослиною впродовж трьох років до першого врожаю. Але в перший же врожайний рік вкладені в сад ківі інвестиції окуповуються з лишком. У теорії, урожай знімається на четвертий рік. Але я вже точно знаю, що мінімум на рік цей термін можна скоротити завдяки певним технологіям, які ми цього року відпрацювали».

 

Оскільки за технологією вирощування черкащанина екзотична ягода виходить екологічно чистою, в одній з європейських країн, куди він відвіз кілька своїх плодів на лабораторне дослідження, вже висловили готовність купувати їх тисячами тонн. «Планую, що до 2020 року плантація ківі становитиме 10,5 гектара. Така площа саду дозволить отримувати мінімум 500 тисяч доларів за рік», — розраховує пенсіонер, який знайшов собі роботу до душі.

 

Власне, й тему ківі він почав розвивати з вивчення збуту:

 

«Вигіднішої культури для вирощування, ніж ківі, на земній кулі немає, — пояснює свій вибір. — Якщо за яблука можна отримати тисячу євро з гектара, за лохину — 12 тисяч, то мінімальна реалізація ківі при виході на промислове плодоношення становить 30 тисяч євро з гектара. Сьогодні на земній кулі виробляється близько 800 тисяч тонн ківі. Попит на цю ягоду в ЄС задоволено на 60 відсотків. Україна на сьогодні експортує 10 тисяч тонн ківі, і в нас теж зростає культура споживання цього продукту. Тому мрію вирощену продукцію продавати в першу чергу всередині своєї країни. А в перспективі потрібно налагоджувати переробку. Щоб зробити такий міні-цех, знадобиться лише три одиниці обладнання і п’ять чоловік обслуговуючого персоналу. Приміщення під сховище об’ємом 300 тонн і під цех 200 кв. метрів у мене є. А вкладення будуть потрібні не більше 50-60 тисяч доларів. Мені гарантували мінімальну врожайність ківі протягом 50 років. Але на практиці такий сад плодоносить і до ста років».