У 2018 році має стартувати міжурядовий українсько-фінський проект у галузi освіти.
Фінська освіта давно визнана однією з кращих у світі, у цій країні процвітають культ учителя і культ книги.
Як цього досягти — тамтешні експерти готові навчити українських колег. З однією зі шкіл фіни працюватимуть уже цього лютого.
З якою саме — визначать на конкурсі, який проводять EdCamp Ukraine та фінська компанія Lumo Education.
У цьому матерiалi спробуємо дізнатися, чому фінські вчителі та учні щасливіші й ефективніші за українських.
«Учителі — не роботи»
Наріжний камінь фінської системи освіти — вчительство. Із нього й розпочиналася реформа в 1970-х роках.
Тоді держава відкликала всі ліцензії вишів, які готували вчителів, і повністю реформувала цю галузь.
Зараз у країні працюють 11 педагогічних вишів, і вони рівномірно розподілені по всій території.
Будь-який майбутній педагог, включаючи вчителів початкових класів, — дослідник зі ступенем магістра.
Уся педагогіка фінів побудована на теорії соціального конструктивізму.
«В основі цієї теорії — феномен, — пояснює лідер спільноти відповідального вчительства EdCamp Ukraine Олександр Елькін. — Наприклад, учень запізнився до класу — ось це і є феномен, тобто якась подія.
Щоб напрацювати правильну педагогічну тактику, потрібно проаналізувати ситуацію. Причин може бути дуже багато. Можливо, це форма бунту, а може, учень або учениця погано почувається, а може — автобус зламався. Ідея в тому, що не можна підходити руба до будь-якої педагогічної ситуації, використовувати шаблон. Учителі — не роботи. І кожна дитина теж унікальна, у кожної своя мотивація, свої причини».
Конкурс на вступ до фінських педагогічних вишів — у середньому 10 осіб на одне місце. Учительська зарплата — на рівні середньої зарплати в країні.
Педагог у Фінляндії має високий статус та користується цілковитою довірою суспільства — їм вірять, як своїм стоматологам.
Майбутніх учителів та вчительок відбирають у три етапи.
На першому претенденти й претендентки аналізують статті, пов’язані з освітою та педагогікою.
Їм потрібно відповісти на відкриті запитання, і тут перевіряють їхнє вміння вивчати документи.
Другий етап — співбесіда.
Тут виявляють мотивацію до професійної діяльності, вміння дослухатися до потреб інших людей.
Третій етап — психологічне тестування. Як правило, це моделювання конкретної ситуації.
Школа — відображення суспільства, чи навпаки?
Дмитро Науменко, регіональний директор фінської освітньої компанії Lumo Education у країнах пострадянського простору, звертає увагу на те, що зараз Фінляндія посідає високі місця в різноманітних рейтингах не лише у галузi освіти.
«Це найкраща країна, де можна стати матір’ю, за версією Mothers’ Index Rankings. Або найкраща країна за рейтингом Fragile States Index, тобто країна, яка «вдалася», — перераховує він.
Але що є первинним? Школа є відображенням суспільства? Чи освіта є драйвером, який його змінює?
Дослідники відзначають схожість історичних шляхів України і Фінляндії. Фіни шістсот років перебували під владою Швеції, сто — під владою Російської Імперії, та стали незалежними лише у 1917 році.
До початку освітньої реформи Фінляндія була околицею Європи у всіх сенсах. Але зараз усе змінилося.
«Це, можливо, звучить фантастично, але чому б Україні не взяти на себе подібне амбітне завдання? — розмірковує Олександр Елькін. — Ми можемо, як і фіни, спиратися на школу як на інструмент трансформації суспільства. І це торкнеться не лише майбутніх поколінь, а й тих, хто і зараз рухає країну вперед».
На думку експертів, що нам точно потрібно взяти з фінської системи освіти, так це відсутність каральних інструментів.
Там існує державний стандарт (схожий нещодавно презентували в Україні для молодшої школи), який описує очікування суспільства — якими мають бути випускники, що вони будуть знати, вміти, якими компетенціями володітимуть.
При цьому в педагога є автономія. Його не контролюють, він не повинен подавати плани конспектів своїх уроків, проходити атестації.
Іншими словами, є мета, але шлях до неї ніхто фінським учителям та вчителькам не диктує. Кожна і кожен вибирає його самостійно.
Розумно у Фінляндії вирішують і проблеми дисципліни.
Порядок дій учителя визначений законом. Перше, що педагог має зробити при конфлікті, — провести освітню бесіду.
Збираються всі сторони, розбирають ситуацію, причини, наслідки; обговорюють, які були інші варіанти поведінки.
Якщо це не допомагає, дитину за погодженням батьків можуть затримати в школі — вона там робить домашню роботу, інші додаткові завдання. І лише в особливих випадках можуть відсторонити від занять.
«Цю тактику, до речі, вже застосовують в Україні у ста пілотних школах, — зазначає радниця міністра освіти та науки України Олена Малахова. — Тут діти більше рухаються на уроках, тому їм не потрібно так екстремально вихлюпувати накопичену енергію на перервах. У них більше можливостей для спілкування, активності.
У фінських школах діти дуже спокійні. Ми бачили різні класи, у різних районах. Там немає зразкових або «складних шкіл».
Фіни кажуть: «Нас мало, усього 5,5 мільйона. Нам важлива кожна людина». Можливо, тому вони так цінують принцип рівних можливостей».
Зняти з директора господарські питання
Фінські педагоги сфокусовані не на бюрократії, а на дітях.
«Ми намагалися зрозуміти, які документи вони заповнюють, зрозуміти бюрократію. Билися-билися, випитували. Відкопали лише один документ — стратегічний план школи. І якось їм одного документа вистачає на всіх, — сміється координаторка EdCamp з питань комунікації Ірина Міньковська. — У ньому педагоги аналізують, як минув рік. Намічають три-чотири зони росту. Пишуть, які потрібні кроки для розвитку, хто відповідає за кожен із кроків, час реалізації. І все».
Порівняно з паперовою роботою в наших школах — дрібниця. Але це дуже важливий документ.
Там не сховаєшся за «водою», потрібно чітко визначати проблему. Автономія у фінів стосується також адміністрації шкіл.
Наприклад, у директора не болить голова через перегорілі лампочки або протікання в туалеті — за всю господарську частину відповідають місцеві органи управління.
Як саме — вирішують у кожному регіоні по-своєму. Як правило, для господарського обслуговування шкіл створюють сервісні центри.
За словами Олени Малахової, така ідея вже звучить і в Україні — зняти з директора всі господарські питання.
Він не повинен ходити до їдальні та перевіряти, чим годують дітей. Головне його завдання — освітня концепція, розвиток школи, підтримка педагогів.Директори фінських шкіл — завжди колишні вчителі.
Чи можливо зробити в Україні, як у Фінляндії? Це скоро спробують дослідити EdCamp Ukraine. Вони планують провести в Україні перше національне опитування вчителів.
Як вони оцінюють систему, котра працює зараз? Як використати положення нового закону «Про освіту», щоб змінити ситуацію?
Чого хочуть педагоги в питаннях підвищення кваліфікації? Це буде перше подібне дослідження. Фінських колег уже попросили стати супервайзерами.
А те, що вдасться дізнатися з опитування, буде покладено в основу підзаконних документів, які розроблятиме Міністерство освіти і науки України.
Денис КУКЛІН, журналіст, спеціально для УП. Життя
