Підрив «Північного потоку»: прокуратура Швеції припинила слідство
Прокуратура Швеції припинила слідство у справі про саботаж (підрив) «Північного потоку», який стався у вересні 2022 року. >>
Не завдяки уряду і реформам: чому насправді зростає українська економіка
30.08.2017
(Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.)
Українська економіка вслід за українською гривнею демонструє тенденцію під умовною назвою «всупереч усьому». Тобто зростає.
Влада переконана, що це початок світлої смуги у нашій новітній історії, а думка експертів розділилася.
Одні вважають, що говорити про успіхи наразі завчасно, а інші стверджують, що все залежить від кута зору: деякі успіхи у нас таки є.
Але що стосується причин цього успіху, то думка влади і експертів суттєво відрізняється.
Кажуть, це наслідки реформ...
Реальний ВВП України у другому кварталі 2017 року зріс на 2,4% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.
Якщо порівняти із першим кварталом нинішнього року, то також бачимо зростання — на 0,6%. За прогнозами Міністерства економічного розвитку і торгівлі, за підсумками нинішнього року наш внутрішній валовий продукт має зрости на 1,8—2%.
Прогноз МЕРТ є, утiм, одним із найоптимістичніших. Національний банк погіршив прогноз зростання річного ВВП 2017 року з 1,9 до 1,6%, а Кабінет Міністрів вважає, що ця цифра становитиме 1,8%.
Найкраще думає про Україну наш головний кредитор — Міжнародний валютний фонд, який вважає, що зростання становитиме щонайменше 2%. Хоча раніше стверджував, що цілих 2,9%!
Торік, нагадаємо, ми мали зростання ВВП на 2,3%. До цього ж було зафіксовано падіння. У 2015 році — на 9,8%, а у 2014 — на 6,8%.
Наступного, 2018 року, МВФ дає нам прогноз зростання ВВП — 3,1%. Це на 0,1 пункт більше, ніж він вважав раніше.
«Всі говорили, що матимемо великий мінус. Я ж переконаний, що буде плюс 2% зростання ВВП», — коментує міністр економіки Степан Кубів. Інфляція при цьому становитиме 11,2%. У наступні роки тенденція, за словами міністра економіки, буде тільки висхідною. «Наступного року ВВП становитиме 3%, у 2019 — 3,6%, у 2020 — 4%», — сказав Кубів.
Світовий банк нещодавно поліпшив наші прогнози на наступні роки. Так, наступного року український ВВП, на їхню думку, зросте на 3,5%, натомість у 2019 нас чекає невелике «просідання» — до 3%, а у 2020 цифра зростання наблизиться до 4%.
Факторами, які сприяють такій тенденції, владні чиновники вважають буцімто проведені ними реформи. За Кубівим — це проведення пенсійної реформи та глобальні економічні процеси у світі.
Президент Петро Порошенко одразу ж заявив, що наведені тут цифри — ознака того, що ми подолали дворічну кризу.
«І зараз, після блокування Росією економічного потенціалу Донбасу і Криму, ми нарешті відновили економічне зростання. Вже п’ять кварталів поспіль Україна демонструє економічний ріст», — сказав Порошенко.
І до факторів перемоги додав ще два: детінізацію та боротьбу з корупцією, завдяки яким суттєво зросли надходження до бюджету.
Наздогнати і перегнати Республіку Чад!
Скептики парирують урядовцям: маленьке зростання ВВП ще не свідчить про великі успіхи.
Адже вони ще не конвертовані у зростання доходів громадян України, суттєвого зростання ВВП на душу населення, зрештою, на місце нашої держави у численних рейтингах, які свідчать про свободу бізнесу і є сигналом для інвесторів.
Утiм тенденцію до поліпшення видно й тут. За даними рейтингу PricewaterhouseCoopers, Україна займає 84-те місце зі 189 щодо рівня податкового тиску.
Ситуація в нас суттєво гірша, ніж у Росії, але значно краща, ніж у Білорусі.
Але якщо зважити, що у 2014 році ми були у цьому рейтингу на 107-му місці, то й справді можна говорити про певний прорив.
Суттєво гірша ситуація щодо нашого місця у рейтингу економічної свободи, який готує The Heritage Foundation.
Тут ми 166-тi зi 180 країн. Цікаво, що нашим сусідом, де ситуація є ще гіршою, ніж в Україні, аналітики назвали КНДР. А от у Республіці Чад та Білорусі цей показник суттєво кращий.
Причини сумної ситуації, коли ми не ввійшли навіть у першу сотню, — українська економіка дуже скоротилася і є надто крихкою.
«Уряд України запустив процес для відновлення зростання економіки, — укладачі рейтингу частково погодилися з Кубівим і Порошенком, але одразу ж резюмували, — але прогрес ще не очевидний».
Ще один ключовий рейтинг, який визначає стан справ в економіці, — Doing Business, що його укладає Світовий банк. Тут ми посiли 80-те місце.
З одного боку, маємо прогрес — торік ми перебували на 83-му місці. Але не може не засмучувати сусідство, що оточує Україну в цьому переліку.
Гіршi за нас — Індія і Сомалі, а от Росія, Білорусь і країни Північної Африки мають позиції вище у цьому списку.
Також сумне місце займаємо ми щодо корупції, особливо за рейтингом Transparency International. Тут ми 131-шi зі 176 країн.
Незважаючи на тотальну боротьбу з цим злом у цілій державі, гірша, ніж в Україні, ситуація у Гватемалі та Сомалі, а от у Гондурасі, Пакистані та Єгипті вона є кращою!
Тож, з одного боку, хвалитися ніби особливо нічим. Але політолог Олександр Палій звертає увагу на такі цифри: цьогоріч у першому кварталі наш ВВП зріс на 2,5% — в умовах війни, «ампутації» 20% промисловості та четвертини валютних надходжень, блокування частини ринків, безпрецедентних витрат на оборону і правління Віктора Януковича, що відзначилося «висмоктуванням» коштів із держказни.
А в порівняно благополучному 2005 році ВВП зріс навіть трохи менше, — на 2,4%. Але тодi не було війни, були відкриті ринки і торгівля з РФ...
Продали пшеницю, маємо економіку
У фінансових аналітиків пояснення наших «небачених» успіхів криються не у національних феноменах і тим паче не у реформах влади.
«Очевидно, що у другому кварталі 2017 року зростання уповільнювалося, але уповільнювалося воно не так швидко, як ми очікували. Економічне зростання за цей період досягнуто завдяки сплеску активності на сировинних ринках. Під парасолькою фінансової стабільності український уряд дочекався хоча і дуже скромного, але зростання», — сказав фінансовий аналітик Віталій Шапран і перефразував старе китайське прислів’я: «Якщо довго сидіти на березі ріки, то можна побачити, як зростає українська економіка».
І найбільше допомогли українському народу наростити ВВП своєї держави не так звані реформи панів Гройсмана та Порошенка, а поведінка цін на ринках сталевого прокату і залізорудної сировини.
«У лютому 2017 року ціни на залізорудну сировину досягли піку на рівні 83,12 долара за тонну, — каже Шапран. — Потім почався різкий провал, до 53 доларів, але раптом ціни знову поповзли догори і стабілізувалися на позначці 74 долари за тонну».
Щось подібне, за його словами, ми побачили й на ринках сталевого прокату.
«І хоча частка металургії в українському експорті за останні три роки зменшувалася, металурги все одно залишаються помітними постачальниками валюти на ринок і, окрім цього, менше залежать від сезонного впливу, ніж аграрії», — продовжує аналітик.
Представники українського АПК, за його словами, також зуміли скористатися сприятливою кон’юнктурою на світових ринках.
Якщо, наприклад, у першому півріччі 2016 року ціна пшениці становила 4 долари за бушель, то у липні 2017 року вона сягла 5,6 долара.
Виграли аграрії, які вирощують кукурудзу. Ціна з 3 доларів за бушель, яка була торік, піднялася до 4 доларів.
Економічні реформи, якщо їх можна назвати достатньо ефективними, можливо, спрацюють завтра.
Наразі ж український уряд, хто би не сидів у їхніх кріслах, повністю залежить від ситуації на світовому ринку. І відійти від статусу сировинної держави — наше завдання номер один.
