Імпортне вугілля продовжує прибувати на українські електростанції.
Після того, як розвантажили дві баржі з ПАР та готуються прийняти третю, остаточно домовлено про закупівлю 700 тис. тонн вугілля зi США.
Думки влади та аналітиків щодо цієї оборудки сильно відрізняються. І головна інтрига: чи не зростуть найближчим часом суми платежів за комунальні послуги через дорогі теплоносії...
Грузинський фальстарт
Укрзалізниця перевезла 75 тис. тонн імпортного вугілля із судна «Жао Янг Фенг» із Південно-Африканської Республіки на склади Придніпровської і Криворізької ТЕС.
«Щодня залізничники перевозили по сто піввагонів (6700 тонн)», — повідомила прес-служба відомства. Таким чином було перевезено 1037 піввагонів.
До кінця року наша держава планує прийняти щонайменше ще шість подібних суден з енергетичним вугіллям. Причому третій корабель уже на підході до України. В трюмах цих чотирьох кораблів — вугілля з Америки.
Таким чином Україна суттєво змінила структуру свого вугільного імпорту. Торік антрацит надходив до нашої країни із двох місць: Росії та ПАР. У наших сусідів-агресорів було закуплено 566 тис. тонн на 45,8 млн. доларів.
У Південно-Африканській Республіці — 366 тис. тонн на 22,9 млн. доларів. Від сьогодні на ринку, ймовірно, домінуватиме американське вугілля: днями було остаточно ухвалено контракт на закупівлю 700 тис. тонн палива.
Вартість тонни пенсільванського вугілля становить 113 доларів. Щоправда, лише за першу партію, 85 тис. тонн.
Ціна за наступні поставки, за даними компанії «Центренерго», змінюватиметься.
До американського контракту в експертів є чимало запитань.
Деякі вважають таку ціну невигідною та суттєво завищеною. Так, наприклад, вона є вищою, ніж угода, досягнута з грузинською компанією «Сакнахшірі», яка виграла тендер навесні нинішнього року на постачання цих же 700 тис. тонн вугілля за ціною 96,9 долара за тонну. Торги було організовано за принципом зменшення ціни.
Стартували з позначки 101 долар за тонну і зрештою опустилися до згаданої позначки.
Утім, коли конкурс відбувся, ціна вугільних ф’ючерсів на біржі в Роттердамі становила 70-75 доларів за тонну. Враховуючи вартість доставки — 12 доларів за тонну — переплата, за підрахунками аналітиків, становила понад 10 доларів.
Причому в грузинському контракті йшлося про те, що ціна передбачає лише доставку в один із вітчизняних портів. Відтак ціна палива перевищувала б позначку сто доларів за тонну.
Журналісти також з’ясували, що власником грузинської вугільної компанії є бізнесмен Давид Бежуашвілі, соратник Мiхеїла Саакашвілі та рідний брат екс-міністра закордонних справ цієї держави. Нитки цього бізнесу сягають також родини колишнього мера Києва Леоніда Черновецького.
У підсумку тендер було скасовано.
Вугілля в обмін на «Джевеліни?»
Американський вугільний контракт в Україні почали критикувати одразу ж після того, як про нього стало відомо. Перша причина — ціна. Друга — політична складова.
Угода, батьком якої вважають особисто Дональда Трампа, чудово вписується у логіку його передвиборчої програми про підтримку вітчизняного, тобто американського, працівника.
Америка знайшла ринок збуту для свого вугілля, таким чином піднімаючи пенсільванські шахти та даючи роботу місцевим шахтарям. І отримуючи прибуток із дружньої України.
Днями ці слова майже прямим текстом проголосив міністр комерції США Вілбур Рос.
«Як і було обіцяно під час передвиборчої кампанії, президент Трамп звільняє з пут американську енергетику. Це приносить величезну вигоду вугільним громадам нашої країни, — сказав посадовець. — Отже, наша влада робить кращим життя американських шахтарів».
Порахували навіть, що український контракт створить сотні робочих місць для гірників Америки.
Що одразу ж дало змогу опонентам поставити питання перед офіційним Києвом: «А чому наша влада нічого не робить для українських шахтарів і думає лише про американських?».
Міністр енергетики України Ігор Насалик відповів на ці закиди, що наша держава де-факто опинилася у безвихідній ситуації.
Й, окрім вугілля із США, ми не маємо інших можливостей для спокійного проходження опалювального сезону 2017-2018 років.
Насалик також спростував закиди, буцімто домовленість із Сполученими Штатами про поставки вугілля можна вважати корупційною схемою.
«Щодо Пенсильванії — це не корупційна схема, це питання опрацьовувалося з Державним департаментом США, з посольством, на рівні президентів. Говорити про те, що там якась корупційна схема — смішно...» — заявив міністр.
За його словами, американське вугілля хоча і дорожче, ніж південноафриканське, але якісніше.
«За калорійністю і за показником тепловіддачі це буде приблизно в тих межах, що й південноафриканське. При цьому якщо подивитися по карті й на логістику, то зi США вона на 30-35% менше, ніж iз ПАР. Коли ви об’єднаєте всі ці фактори, то вийдете на об’єктивне вирішення цього питання», — сказав Ігор Насалик.
До того ж, за словами міністра, Південно-Африканська Республіка має обмежений ресурс і тому не може повністю закрити потреби України.
І натякнув, що, маючи довгострокові контракти, можна вести мову про зменшення ціни. Тобто, наступні партії після отримання Україною перших 85 тис. тонн, як сподівається Ігор Насалик, будуть дешевшими.
Зрештою, популярною є і чергова конспіративна теорія. За якою Київ погодився на не зовсім вигідний для себе вугільний контракт із Вашингтоном в обмін на надання Америкою легендарних «Джавелінів» для потреб українського війська.
Військові експерти порівнюють їх із не менш легендарними «Стінгерами», які свого часу змусили СРСР піти з Афганістану...
Трохи дьогтю до американського оптимізму
Перша партія вугілля із США надійде на склади Трипільської ТЕС, що розташована в Обухівському районі Київської області.
Як написало впливове видання «Блумберг», поставка 700 тис. тонн вугілля для України здатна суттєво зменшити впив Росії на енергетику нашої держави, а також інших країн Східної Європи.
«Хоча Трамп і заявляв про свої наміри поліпшити стосунки з президентом Володимиром Путіним, його адміністрація вважає, що США мають експортувати більше вугілля, газу, нафти задля зменшення впливу Путіна, який той виявляє за допомогою природних ресурсів. Якщо раніше Україна опиралася у питання енергозабезпечення на РФ, то тепер їй катастрофічно не вистачає вугілля», — пише «Блумберг».
«В останні роки Київ та інші країни Східної Європи залежали від Москви у питанні опалення, — додає міністр енергетики США Рік Перрі. — Тепер це зміниться. Сполучені Штати зможуть запропонувати Україні альтернативу, і сьогодні ми з радістю повідомляємо, що вчинимо саме так».
«Вони не хочуть залежати від росіян, і тому їм доведеться купувати вугілля у когось іншого», — додав до цього виконавчий директор Енергетичної асоціації США Баррі Вортінгтон.
Висловилася у цьому контексті і прес-секретар Білого дому Сара Сандерс. «Це партнерство [із США] забезпечить Україну надійним, міцним і конкурентним джерелом енергоресурсів, яке сприятиме стабільному постачанню енергії, що раніше залежала від настрою сусідів країни», — сказала вона.
Цей оптимізм не зовсім поділяє заступник директора науково-технічного центру «Психея» Геннадій Рябцев.
«Схоже, у Білому домі не зовсім розуміють, що таке Україна, як функціонує її економіка, скільки нам треба вугілля і що значить забезпечення нашої енергетичної незалежності», — сказав він.
За словами аналітика, жодних 720 тис. тонн вугілля не вистачить, аби гарантувати енергетичну незалежність України.
Рябцев також поставив три запитання, на які хотів би отримати відповіді у контексті американського контракту.
«Це про компетентність тих осіб, які пов’язують американське вугілля із незалежністю України, — сказав експерт. Друге — виникає цілком зрозуміла підозра про те, хто отримає дивіденди від такої невигідної для українських споживачів оборудки».
І нарешті, питання ціни. Рябцев вважає, що абсолютно не вигідно завозити вугілля з Америки, якщо його можна без проблем купити у Європі.
І не в Росії, яка і справді є надто капризним і непередбачуваним торговельним партнером, а на Роттердамській біржі.
«За знаменитою формулою «Роттердам+» це вугілля можна купити за ціною 90 доларів за тонну», — сказав Рябцев, наголошуючи на різницю у 23 долари.
Плата за «американське світло»
Експерти, у тому числі й Геннадій Рябцев, вважають, що подібний ціновий дисбаланс рано чи пізно відобразиться на вартості електроенергії, виробленої в Україні.
Адже лише станційні витрати Трипільської ТЕС, за підрахунками аналітиків, становитимуть 175 коп. за 1 кВт/год.
Це суттєво вище, ніж раніше анонсований середній показник вітчизняних станцій у 130 коп. за 1 кВт/год.
Як відомо, 1 березня наступного року перших 100 кіловат електроенергії коштуватимуть для українців 90 гривень, кожен наступний — 1,68 грн., передбачалося, що це підняття було останнім.
Але оскільки планували його ще тодi, коли тонна антрациту коштувала 60 доларів, то у влади цілком достатньо розв’язані руки, аби провести чергове підвищення цін.
Спростувати цю тезу першою спробувала наймолодша заступник міністра енергетики та вугільної промисловості з питань європейської інтеграції Наталія Бойко.
«Міністерство не очікує перегляду тарифу для населення, оскільки для нас важливо те, що ця ціна вписується в той тариф, який було закладено у фінансовий план «Центренерго», ухвалений у березні цього року.
Відповідно, для «Центренерго» — це та рамка, яку вони можуть собі дозволити», — сказала вона.
До цих слів долучився і шеф Бойко, міністр Ігор Насалик.
«Якщо ви говорите про подальше зростання електроенергії, то я не бачу в балансі, який ми будемо представляти НКРЕКП (Національна комісія, що здійснює регулювання у сфері енергетики і компослуг), мотивацій для того, щоб ціну на електроенергію збільшувати — ми бачимо мотивацію для її зменшення ще», — сказав він.
Утiм гарантувати, що завтра-післязавтра НКРЕКП не заявить протилежне, наразі не може ніхто.
А ТИМ ЧАСОМ...
Довга дорога до ринку
Ринок електроенергії, за який не так давно проголосували нардепи, може запрацювати не раніше другої половини 2019 року.
Про це заявив міністр енергетики Ігор Насалик. «Ми подали повністю графік упровадження закону про ринок електроенергії щомісяця. Можна говорити, це буде десь кінець 2019 року.
Оскільки вона вимагає дуже багато системних змін», — сказав міністр.
За його словами, ухвалення закону про ринок електроенергії окреслило чіткі правила роботи ринку, що дасть можливість залучення стратегічних інвесторів при приватизації енергокомпаній, зокрема державної енергогенеруючої компанії «Центренерго».
Закон передбачає впровадження нової моделі ринку, що складається з таких сегментів: ринок двосторонніх договорів, ринок «на добу вперед», внутрішньодобовий ринок, балансуючий ринок і ринок допоміжних послуг. При реалізації закону передбачається дворічний перехідний період.
Також документ запроваджує норми Третього енергетичного пакета ЄС, зокрема у питаннях поділу компаній за напрямами розподілу і передачі електроенергії.
