На довгу пам’ять: Руслана знову закликала берегти карпатські ліси

У зеленому затишному дворику Національного заповідника «Софія Київська» зібралися співаки Руслана і Славко Вакарчук, автор акту Незалежності України Левко Лук’яненко, очільник Національного інституту пам’яті Володимир В’ятрович, міністр культури Євген Нищук і ще пару сотень людей.

 

Так «1+1 Media» днями  презентувала вже третю книгу, в яких подають сучасну історію.

 

Нинішня «Незалежність очима ТСН» — літопис спогадів телекоманди, що вже трохи більше 20 років інформує і формує думку суспільства.

 

Видання є неканонічним, його формат неочікуваний —  так говорять про книгу автори. 

 

Усе почалося з того, що показали  відеофрагменти найвизначніших для України подій останніх 25 років: про студентське голодування 1990 року, прийняття Конституції, загибель В’ячеслава Чорновола, Скнилівську трагедію, спортивні здобутки братів Кличків та ФК «Динамо», Помаранчеву революцію та Революцію гідності,  зону АТО, дві перемоги та проведення Євробачення в Києві. 

 

Бурхливі овації викликала поява на сцені  автора Акту про проголошення незалежності України Левка Лук’яненка — підіймався він на підвищення з допоміжною палицею.

 

Герой із почуттям гордості згадував, що зачитував документ 24 серпня 1991 року «з такої платформи, як оця, тільки на автомобілі».

 

Волею долі знаменний день появи самостійної української держави припав на його день народження, про що чоловік на той момент зовсім забув.

 

Згадав лишень, коли повернувся додому після насиченого подіями дня, побачивши, що дружина приготувала святковий стіл.

 

«Я забув, бо день був надзвичайно напружений. Мій день народження — це маленька подія, а день народження України — велика».

 

До речі, Левко Лук’яненко зауважив, що ТСН майже завжди об’єктивно подають інформацію.

 

Олесь Доній розповів про особливий артефакт, який вирішив продемон­струвати перед зібранням, —  вишиванку «неавтентичних синьо-жовтих кольорів», подаровану йому  під час Революції на граніті Ольгою Косовською — жінкою, що протягом 10 років була ув’язнена за належність до Поліської ОУН.

 

Розповів також про  об’єднання зі «Студентським братством Львівщини», арешт. 

 

Руслана, «згусток енергії, яка свого часу провалила турецьку сцену», акапельно виконала пісню «Світанок».

 

А перед тим учергове звернула увагу на вирубування карпатських лісів. 

 

Лідер гурту «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук сказав:

 

«Вважаю, що майбутнє можна побачити в минулому, тобто в історії. Всі успішні держави об’єднували три дуже прості, але важливі, моменти: їхні громадяни були готові віддавати своє життя за ідеали цієї держави; громадяни цих країн вміли брати на себе персональну відповідальність; громадяни цих країн вміли домовлятися між собою. Перше, як показала наша історія, а найбільше новітня, ми навчилися робити. На жаль, українські громадяни віддавали та віддають своє життя за свободу своєї країни. Це дуже важливо.

 

Друге і третє — вміння домовлятися та брати на себе відповідальність — ще, як на мене, належить навчитися робити. Якщо всі ці моменти зійдуться, то, як показує історія, в яку я вірив, успіх країни — беззаперечний. І тоді «все буде добре», як я, здається, вже десь казав».

 

Телеведуча Алла Мазур, фото якої прикрашає обкладинку презентованої книги, прокоментувала  «Україні молодій»:

 

«Незалежність очима ТСН» — це не моя авторська книга, це спільна робота цілої команди журналістів, кореспондентів, ведучих та редакторів ТСН. Це наш власний погляд на історію. У книзі містяться спогади про найважливіші події в історії незалежної України — те, що найбільше врізалося у пам’ять. Вони дуже неоднорідні, особисті, з такими деталями, про які ми рідко розповідаємо навіть своїм рідним.

 

У кожного своя пам’ять про певні події. Наприклад, я згадую у книзі про те, що відбувалося, коли я вже працювала журналістом у прямому ефірі радіо та на телебаченні, а хтось із наших колег згадує про часи свого дитинства, тому що проголошення Незалежності України припало на цей період їхнього життя. І це теж по-своєму цікаво. Проте зібрати ці спогади виявилося нелегко. Справа в тому, що інформаційники завжди працюють із великими обсягами даних і перевантажені знанням різних фактів, новин, прізвищ, тому в них задіяна, як правило, короткочасна пам’ять. А тут нам довелося пригадувати деталі того, що було, скажімо, 10 чи цілих 20 років тому».